13 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10135/22 пров. № А/857/15464/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року (суддя Клименко О.М., ухвалене в м.Львові) у справі № 380/10135/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті (поверненню) недоотриманої пенсії з дати її призначення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (повернення) недоотриманої пенсії з дати її призначення 08 грудня 2020 року до проведеного перерахунку 01 лютого 2022 року з врахуванням зарахованого страхового стажу та пільгового страхового стажу за Списком № 1 періоду його роботи у відокремленому підрозділі шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля” з 01 лютого 2020 року по 16 листопада 2020 року (дата звільнення), за який сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з урахуванням вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статті 8 Закону України від 02 вересня 2008 року № 345-VІ “Про підвищення престижності шахтарської праці” та раніше проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову з підстав наведених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки страхові внески від відокремленого підрозділу “Шахта “Межирічанська” ДП “Львіввугілля” за листопад 2020 року не надійшли протягом чотирьох місяців з дня звернення за призначенням пенсії (дата звернення за призначенням пенсії 22.01.2021), то відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з дати її призначення, відтак, вважає, що вимоги позивача є безпідставними і не гуртуються на чинному законодавстві.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 04 лютого 1997 року позивач 10 червня 2011 року прийнятий на роботу у відокремлений підрозділ шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля” гірничомонтажником підземним 5-го розряду з повним робочим днем під землею на ДМДГШО. 24 квітня 2015 року позивача переведено прохідником 5-го розряду на ДПФ-2 з повним робочим днем під землею. 16 листопада 2020 року позивача звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я.
ОСОБА_1 з 08 грудня 2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності третьої групи внаслідок професійного захворювання, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В подальшому з 01 лютого 2022 року позивачу на підставі поданої ним заяви від 04 лютого 2022 року проведено перерахунок пенсії у зв'язку із сплатою відокремленим підрозділом шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля” страхових внесків за період з 01 лютого 2020 року по 16 листопада 2020 року. В результаті проведеного перерахунку до страхового стажу та до стажу на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дає право на обчислення пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, позивачу зараховано період роботи з 01 лютого 2020 року по 16 листопада 2020 року згідно даних про сплачені підприємством страхові внески.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01 лютого 2022 року позивачу проведено розрахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням страхового стажу 35 років 09 місяців 03 днів (зарахований по 30 листопада 2020 року), в тому числі: 16 років 06 місяців 02 дні - стаж на підземних роботах, до якого зараховано період навчання за спеціальністю - 02 місяці 02 дні та строкову військову службу - 1 рік 1 місяць 25 днів. Заробітна плата врахована за період з 01 липня 2000 року по 31 листопада 2020 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Листом від 23 травня 2022 року № 6359-5429/З-52/8-1300/22 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, покликаючись на пункт 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, повідомило позивача про відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсії з дати її призначення, оскільки страхові внески відокремленого підрозділу шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля” за листопад 2020 року (16 листопада 2020 року - дата звільнення з роботи) не надійшли протягом чотирьох місяців з дня звернення за призначенням пенсії (дата звернення за призначенням пенсії 22 січня 2021 року).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся в суд з цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема за таким принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Як передбачено частиною 1 статті 32 Закону № 1058, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” (далі - Закон № 345) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Дія цього Закону відповідно до положень частини першої статті поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Також, аналогічна норма передбачена абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058, якою визначено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначено статтею 24 Закону № 1058.
Статтею 24 Закону № 1058, зокрема, передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 частини 1 та частиною 2 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною 10 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 106 Закону № 1058 передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
За загальним правилом несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві ( позиція Верховного Суду яка викладена у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 316/1392/16-а, від 27 травня 2021 року у справі № 343/659/17).
З матеріалів справи вбачається, що з 08 грудня 2020 року позивачу призначено пенсію по інвалідності третьої групи внаслідок професійного захворювання відповідно до Закону № 1058, та під час призначення пенсії позивачу до страхового та пільгового (підземного) стажу не зараховано період роботи з 01 лютого 2020 року по 16 листопада 2020 року на відокремленому підрозділі шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля” у зв'язку із несплатою цим підприємством страхових внесків за вищевказаний період.
В подальшому позивачу на підставі поданої ним заяви від 04 лютого 2022 року відповідачем проведено перерахунок пенсії у зв'язку із сплатою відокремленим підрозділом шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля” страхових внесків за період з 01 лютого 2020 року по 16 листопада 2020 року, в результаті якого вказаний період роботи зараховано до страхового та пільгового (підземного) стажу згідно даних про сплачені цим підприємством-страхувальником страхові внески.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції такий перерахунок пенсії відповідачем проведено з 01 лютого 2022 року.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням страхового та пільгового (підземного) стажу за період з 01 лютого 2020 року по 16 листопада 2020 року з дати її призначення, а саме з 08 грудня 2020 року, оскільки аналіз норм статті 24 Закону № 1058 дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. В той же час обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків відповідно до Закону № 1058 покладений на підприємство-страхувальника.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, порушення ж підприємством-страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку з чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише для самого підприємства-страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) і не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового та пільгового (підземного) стажу періоду роботи протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.
Відтак апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що через несплату відокремленим підрозділом шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля” страхових внесків за період з 01 лютого 2020 року по 16 листопада 2020 року позивач не може бути позбавлений права на зарахування цього періоду до страхового та пільгового (підземного) стажу та як наслідок на обчислення розміру пенсії з урахуванням такого стажу, починаючи з дати її призначення 08 грудня 2020 року.
Покликання пенсійного органу на пункт 4.3 Порядку № 22-1 та на те, що оскільки страхові внески відокремленого підрозділу шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля” за листопад 2020 року не надійшли протягом чотирьох місяців з дня звернення за призначенням пенсії, тому відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії з дати її призначення, судом першої інстанції вірно відхилено, оскільки саме з дати призначення пенсії позивач має право на обчислення її розміру з урахуванням страхового та пільгового (підземного) стажу за період з 01 лютого 2020 року по 16 листопада 2020 року, незважаючи на несплату відокремленим підрозділом шахта “Межирічанська” Державного підприємства “Львіввугілля” страхових внесків за указаний період.
Враховуючи викладе колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про підставність позовних вимог до задоволення.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №380/10135/22 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель