Справа № 560/801/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
17 лютого 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформленого протоколом від 28 жовтня 2021 року №2163 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №2975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №2975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та прийняти рішення з урахуванням висновків рішення суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 28 жовтня 2021 року №163 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2022 по справі №560/801/22 змінити. Третє речення резолютивної частини викласти у наступній редакції: "Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії та прийняти рішення про призначення та виплату олноразової грошової допомоги."
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 1982 року по 25.10.1997 року перебував в складі діючої армії в період бойових дій в ДР Афганістан.
19.05.2021 року позивачу безтерміново встановлено другу групу інвалідності, причина встановлення - захворювання так, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №163 від 28.10.2021 року, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн..
Згідно з Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.10.2021 №163, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги Старшому прапорщику в запасі ОСОБА_1 (Хмельницький ОТЦКСП), якого 25.10.1997 звільнено зі Збройних Сил Російської Федерації та 19.05.2021 в Україні під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12ААВ № 443477 від 19.05.2021), оскільки законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує конституційні права на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права, гарантованого Законом № 2011-ХІІ, на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання, яке пов'язане із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.
При цьому, суд вважає передчасною позовну вимогу щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки Міноборони не надавало оцінку правовому статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, яку проходив позивач, строку настання інвалідності, «комплектності» поданих позивачем для отримання допомоги документів тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов'язання Міністерства оборони України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст), визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Згідно з п.12 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п. 15 Порядку №975, рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Згідно з ст. 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14 лютого 1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України від 07 червня 2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.
Крім того, Угода від 15 травня 1992 року, на яку посилається відповідач, регулює порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, в той час як в даному випадку спірним є питання права позивача отримання одноразової грошової допомоги, яка не є видом пенсійного забезпечення, а є соціальною допомогою.
Позивач є громадянином України, а тому має право, гарантоване Законом № 2011-ХІІ, на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання, яке пов'язане із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 28 жовтня 2021 року №163 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач обґрунтував відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги лише тим, що законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн, тому суд у цій справі аналізує виключно обґрунтованість відмови відповідача з цих мотивів.
Тому, суд першої інстанції обгрунтовано визнав передчасною позовну вимогу щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки Міноборони не надавало оцінку правовому статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, яку проходив позивач, строку настання інвалідності, «комплектності» поданих позивачем для отримання допомоги документів тощо.
Органом, уповноваженим на прийняття рішення стосовно призначення позивачу спірної грошової допомоги, є саме Міністерство оборони України, до компетенції якого і входить розгляд документів, поданих позивачем. У зв'язку цим суд не може перебирати на себе вирішення такого питання, досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність підстав для призначення вказаної вище допомоги, бо таке рішення у цій ситуації відноситься до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов'язання Міністерства оборони України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду від 21.06.2018 у справі №816/958/16, від 21.06.2018 у справі № 816/958/16, від 24 грудня 2020 року у справі №333/111/17(2-а/333/58/17), від 27.01.2022 у справі №332/752/17 та інших.
Доводи апеляційних скарг не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто, прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.