П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/2417/22
Головуючий І інстанції: Танцюра К.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 08.12.2022р.) про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
03.02.2022р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування їй пенсії з втрати годувальника у розмірі 30% грошового забезпечення ОСОБА_1 без урахування додаткових видів грошового забезпечення, які зазначені у довідці Одеського ОТЦК та СП від 29.03.2021р. №ЮО94178;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок її пенсії з 03.11.2021р. з урахуванням права на пенсію з втрати годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке вказано в довідці Одеського ОТЦК та СП від 29.03.2021р. №ЮО94178, зі сплатою суми недоотриманого пенсійного забезпечення, утвореного внаслідок проведеного перерахунку, за період з 03.11.2021р. по день фактичного проведення перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області з нарахування ОСОБА_1 пенсії з втрати годувальника у розмірі 30% грошового забезпечення ОСОБА_1 без врахування додаткових видів грошового забезпечення, які зазначені в довідці Одеського ОТЦК та СП від 29.03.2021р. №Ю094178. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 03.11.2021р. з урахуванням права на пенсію з втрати годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке вказано в довідці Одеського ОТЦК та СП від 29.03.2021р. №Ю094178, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Вказане судове рішення набрало законної сили 01.08.2022р.
23.11.2022р. представником ГУ ПФУ в Одеській області було подано до суду першої інстанції заяву про роз'яснення рішення суду першої інстанції від 29.06.2022р. в частині розміру відсотку грошового забезпечення, згідно з яким необхідно здійснювати перерахунок пенсії позивача.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року (постановленою у порядку письмового провадження) у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Одеській області про роз'яснення судового рішення - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, відповідач 26.12.2022р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2022р. та прийняти нову, якою роз'яснити рішення суду першої інстанції від 29.06.2022р. у відповідній частині.
23.12.2022р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач, у свою чергу, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України).
За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що судове рішення від 29.06.2022р. у справі №420/2417/22 є зрозумілим та чітким, а тому підстави для задоволення заяви відповідача про його роз'яснення - відсутні.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що можливість роз'яснення судового рішення передбачена ст.254 КАС України.
Так, згідно з ч.1 цієї статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або ж не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Зі змісту наведеного у ст.254 КАС України законодавчого припису, колегія суддів доходить висновку, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
У той же час, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому, а також зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах окремого речення або ж всього документу. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання ж цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2021р. у справі №160/9167/20 та від 24.11.2021р. у справі №300/530/21.
Разом із тим, судова колегія наголошує на тому, що алгоритм дій відповідача під час або після виконання судового рішення та наслідки такого виконання не може визначатись як роз'яснення судового рішення у розумінні ч.1 ст.254 КАС України.
Дослідивши зміст рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2022р., яке просить роз'яснити відповідач, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане судове рішення є зрозумілим за змістом, фактично винесеним у межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та додаткового роз'яснення судом не потребує. Резолютивна частина містить чіткі вимоги щодо зобов'язання вчинення певних дій відповідачем та не викликає труднощів для її розуміння та виконання.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом п.1 ст.6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Між тим, у мотивувальній частині судового рішення наведено мотиви його прийняття, надано оцінку ключовим доводам заявника та застосовано до спірних правовідносин релевантні джерела права. У разі ж незгоди із мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть це судове рішення оскаржити, якщо таке право надане КАС України.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2022р. набрало законної сили 01.08.2022р. та жодним з учасників цієї справи до суду апеляційної інстанції оскаржене не було.
Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права або ж порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить, а її доводи критично оцінюються колегією суддів, оскільки вони не спростовують висновків суду 1-ї інстанції та були враховані судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення.
За приписом п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.249,308,311,315,317,321,322,325,328,383 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено: 17.02.2023р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко