П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 469/1141/21
Головуючий І інстанції: Тавлуй В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2022 року (смт.Березанка, дата складання повного тексту рішення - 13.09.2022р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та поліцейського Департаменту патрульної поліції Надточий Єлизавети Ростиславівни про скасування рішення, -
30.11.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Департаменту ПП та поліцейського Департаменту ПП Надточий Є.Р., у якому просив суд скасувати постанову від 27.10.2021р. серії 1АБ №03135338 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, щодо особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2021р. поліцейським Департаменту ПП Надточий Є.Р. винесено спірну постанову серії 1АБ №03135338 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Позивач не згоден із оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення, а відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, при винесенні спірної постанови не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, та чи наявна вина у вчиненні такого правопорушення.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги категорично не визнав та мотивовано просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2022 року (ухваленим у порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Скасовано постанову серії 1АБ №03135338 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, яка винесена 27.10.2021р. поліцейським Департаменту ПП Надточий Є.Р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в сумі - 340 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 26.09.2022р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено було норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13.09.2022р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022р. апеляційну скаргу залишено без руху.
31.10.2022р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
01.11.2022р. до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, у яких позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
27.10.2021р. поліцейським Департаменту ПП Надточий Є.Р. було винесено постанову серії 1АБ №03135338 про притягнення позивача - водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 340 грн.
Згідно з вказаною постановою, 27.10.2021р. о 08:47 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Fiat Doblo» (д.н.з. НОМЕР_1 ) та рухаючись по вул.Холодноярська,196, м.Кропивницький, перевищив встановлені обмеження руху на 27 км/год (швидкість вимірювалась технічним засобом «Expert-FS» KR21, заводський номер НОМЕР_2 ), т.б. вчинив адміністративне правопорушення, яке передбачене положеннями ч.1 ст.122 КУпАП.
Не погоджуючись із правомірністю винесеної відповідачем постанови від 27.10.2021р. серії 1АБ №03135338 про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення відповідача.
Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими та не заснованими на законі, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Даним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII.
У відповідності до п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Як визначено ст.35 цього Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).
У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом п.п.1.3, 1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів та ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Порушення даної норми, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило - 340 грн.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або ж відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.
Положеннями ст.280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Так, як вбачається зі змісту адміністративного позову, основними доводами позивача фактично є те, що поліцейським Департаменту ПП ОСОБА_2 , під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення спірної постанови, не було встановлено особу, яка безпосередньо має нести адміністративну відповідальність за це правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки на момент вчинення даного правопорушення він, як директор ТОВ «Астарта Т», фактично перебував на своєму робочому місці (27.10.2021р.). При цьому, зважаючи на відсутність свідоцтва про повірку технічного засобу, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, на сайті ДП «Укрметртестстандарт», на думку позивача, його вина, з точки зору процесуального законодавства, не була доведена відповідачем, а в його діях відсутній склад і події адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.122 КУпАП.
Окрім того, ОСОБА_1 звернув увагу, що водієві за п.12.9 (б) ПДР України забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «и» п. 30.3 цих Правил. Разом із тим, докази того, що такі дорожні знаки були встановлені, при цьому на конкретному місці, відповідач не надав.
Обґрунтовуючи ж свої заперечення щодо цього позову, відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначав, що результатами автоматичної фіксації перевищення встановлених обмежень швидкості автомобілем «Fiat Doblo» (д.н.з. НОМЕР_1 ), є фотознімок із зображенням транспортного засобу правопорушника під час вчинення правопорушення. На даному фотознімку міститься вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення позивачем правопорушення, у тому числі, фотофіксація автомобіля з чітким зображенням його державного номерного знаку.
Так, згідно з п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
У відповідності до п.12.9 (б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «и» п.30.3 цих Правил.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до ст.31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Як передбачено ст.40 Закону №580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- та відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, вказані п.п.1,2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані або ж розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням встановлених ПДР України працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Так, матеріалами справи беззаперечно підтверджується, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 27.10.2021р. серії 1АБ №03135338 стало порушення позивачем вимог п.12.9 (б) ПДР України (перевищення максимальної встановленої швидкості), що, у свою чергу, мало наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали фотофіксації, звертає увагу на те, що спірна постанова від 27.10.2021р. серії 1АБ №03135338 про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, винесена поліцейським Департаменту ПП ОСОБА_2 на підставі інформаційних файлів за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення.
Представлений суду фотознімок, який здійснений за допомогою технічного засобу «Expert-FS» KR21 (заводський номер Е19089391), містить інформацію, що автомобіль «Fiat Doblo» (д.н.з. НОМЕР_1 ) рухався в межах населеного пункту м. Кропивницький (вул. Холодноярська, 196) за координатами: N48.577202 E32.241954 (+/- 3 м).
Як вбачається із загальнодоступного джерела у мережі Інтернет, розміщеному за посиланням: https://suspilne.media/150418-na-kirovogradsini-zapracuvali-5-kamer-so-fiksuvatimut-porusenna-pravil-doroznogo-ruhu-aki-strafi/, на Кіровоградщині 26.07.2021р. з 12:00 го. запрацювали 5 камер фіксації порушення правил дорожнього руху у м. Кропивницькому вул. Холодноярська, 196 у напрямку вулиці Короленка - обмеження швидкості 50 км/год.
Крім того, як свідчать матеріали справи, факт перевищення швидкості було встановлено технічним приладом «Expert-FS» KR21 (заводський номер Е19089391), який, в свою чергу, відповідно до експертного висновку від 16.07.2020р. №1137, сертифікату перевірки типу від 13.07.2020р. №22/3/В/21/083-20 (дійсний до 13.07.20230р.) та сертифікату відповідності від 13.07.2020р. №UA TR.001 84-20 Rev.0 відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги».
Тобто, зважаючи на те, що технічний прилад «Expert-FS» KR21 (заводський номер Е19089391) пройшов усі необхідні тестування та, відповідно, має дозвільні документи на їх використання, судова колегія доходить висновку про те, що надані відповідачем документальні підтвердження вчиненого правопорушення, зафіксованого технічним засобом «Expert-FS» KR21 (заводський номер Е19089391), є належними та допустимими доказами підтвердження факту перевищення транспортним засобом «Fiat Doblo» (д.н.з. НОМЕР_1 ) встановленого обмеження швидкості (50 км/год.).
Надаючи правову оцінку доводам позивача та апелянта в частині щодо невірного визначення відповідачем суб'єкта правопорушення, колегія суддів вказує на наступне.
Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, спірна постанова Департаменту ПП від 27.10.2021р. серії 1АБ №03135338 містить фотознімок транспортного засобу «Fiat Doblo» (д.н.з. НОМЕР_1 ), однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, на ньому фактично чітко не зафіксовано особу, яка саме безпосередньо перебувала за кермом цього автомобіля.
Водночас, згідно з інформацією, наданою Департаментом ПП у відповідь на письмовий запит суду попередньої інстанції від 02.09.2022р., транспортний засіб марки «Fiat Doblo» (д.н.з. НОМЕР_1 ) з 30.09.2021р. зареєстрований за юридичною особою - ТОВ «Астарта Т» (код ЄДРПОУ: 39081033), уповноваженою особою якої - є позивач - ОСОБА_1 (директор), що останнім не заперечується.
Викладене підтверджується також і табелем обліку використання робочого часу ТОВ «Астарта Т» від 31.10.2021р. (за період з 01.10.2021р. по 31.10.2021р.).
У відповідності до примітки до ст.122 КУпАП, суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених ч.ч.1-3 цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонений сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, що встановлені в абз.3 ч.1 ст.279-3 цього ж Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що 14.07.2015р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», яким КУпАП доповнено, серед іншого, ст.ст.14-2,279-1 та 279-4.
Так, ст.14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
У разі, якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.
Відповідальна особа, зазначена у ч.1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених ст.279-3 цього Кодексу.
Згідно зі ст.279-1 КУпАП, у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або ж електронній формі (у т.ч. за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За приписами ст.279-3 КУпАП, відповідальна особа, що зазначена у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- дана особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Отже, з системного аналізу наведених вищезазначених норм слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
При цьому, така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в 2 (двох) випадках зазначених вище.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.14-2 КУпАП статусу відповідальної особи може набути і належний користувач транспортного засобу, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.
Для набуття статусу відповідальної особи належним користувачем, необхідна наявність двох обов'язкових умов:
- підтвердження того, що особа дійсно є належним користувачем даного транспортного засобу;
- внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належного користувача відповідного транспортного засобу.
Матеріали справи не містять відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про іншого належного, окрім ТОВ «Астарта Т», користувача автомобіля марки «Fiat Doblo» (д.н.з. НОМЕР_1 ).
Колегією суддів з'ясовано, що станом на час вчинення правопорушення керівником юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб «Fiat Doblo» (д.н.з. НОМЕР_1 ), був саме позивач, а відтак, в силу положень ч.1 ст.14-2 КУпАП, він фактично і є відповідальною особою, яка у випадку вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, буде нести адміністративну відповідальність, що помилково не враховано судом першої інстанції.
У той же час, позивач не надає суду жодних доказів дотримання вказаних умов звільнення від адміністративної відповідальності, як керівника юридичної особи - ТОВ «Астарта Т», за якою і зареєстровано транспортний засіб, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст.279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно із цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення його від відповідальності.
Окрім того, жодна інша особа, яка керувала або ж мала право на керування транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення також, не зверталася до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких умов, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому підстави для її скасування - відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги є суттєвими та свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та лише суб'єктивній думці останнього.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.286,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2022р. - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови виготовлено: 17.02.2023р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко