1-213/2011
1-в/465/131/23
Іменем України
14.02.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника КНП ЛОР
«Львівська обласна клінічна
психіатрична лікарня», лікуючого лікаря - ОСОБА_4
особи, стосовно якої подано заяву, - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у закритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції заяву заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” ОСОБА_7 та лікаря-психіатра ОСОБА_4 щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру:
ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженцю м. Стрий Львівської області, проживаючому у АДРЕСА_1 , який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене п.13 ч.2 ст.115 КК України, -
заступник генерального директора з експертизи КНП ЛОР “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” ОСОБА_7 та лікуючий лікар-психіатр ОСОБА_4 звернулися в суд із заявою про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви покликаються на те, що з 16.04.2021 року ОСОБА_5 перебуває у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» на лікуванні, до якого на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.03.2021 року змінено примусові заходи медичного характеру з примусового лікування в умовах відділення посиленого нагляду на примусове лікування у психіатричному закладі з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом за місцем його реєстрації, які були продовжені ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.08.2022 року.
В результаті проведеного комплексного обстеження та лікування: нейролептики (р-н Клопіскол-депо, р-н модітен-депо, риспетрил, аміназин), коректори настрою (вальпроком), симтоматичне лікування (магнезія, ібунорм, бісепт, нейрорубін, церебролізин), психотерапевтичні заняття, прогулянки значного послаблення наявного хворобливого процесу не вдалося досягнути. ОСОБА_5 доступний формальному мовному контакту. Фон настрою гіпоманійний, емоційно маловиразний, холодний; гіпомімічний, на обличчі недоречна усмішка. Дотримується дистанції формально. У розмові намагається показати себе з кращої сторони. Улесливий, маніпулятивний, власні переживання розкриває нещиро, вибірково. У ході клінічної бесіди періодично непродуктивно розгальмований; у довготривалій розмові при виснаженні висловлює маячні ідеї реформаторства, власної величі, які намагався диссимулювати, поведінка набуває більш претензійного характеру, починає менше дотримуватись лікарсько-пацієнтської дистанції. Власна увага в ході обстеження сконцентрована на обтяженому неврологічному анамнезі, критика до власного психічного стану знижена; лікування приймає формально без заперечень, проте періодично вимагає корекції лікування з метою попередження ймовірних ускладнень. Мислення пришвидшене за темпом, паралогічне, з елементами зісковзування. Судження примітивні, егоцентричні, вичурні. Коло інтересівобмежене парафренними переживаннями, задоволенням власних потреб. Концентрація уваги дещо знижена, з тенденцією до застрягання. Галюцинаторну симптоматику на момент огляду заперечує, відмічає її відсутність в минулому. Інтелект формально збережений. У ході перебування в відділенні періодично відмічаються загострення релігійно-містичних маячень, ідей власної величі, схильний до кляузництва. За час перебування у відділенні неодноразово звертався до різних державних установ. Працездатність знижена. Самостійно себе обслуговує. Критика до скоєного та власного стану залишається формальною. Таким чином досягнути значного послаблення наявного хворобливого процесу не вдалося.
31.01.2023 року ОСОБА_5 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка прийшла до висновку, що на момент огляду ОСОБА_5 -30.12.1978 р.н. страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді простої форми шизофренії з безперервним перебігом, вираженим психопатоподібним типом дефекту. Враховуючи, наявність у нього стійких характерних для даного захворювання розладів в сфері мислення, емоційну спустошеність та зміну вольових спонукань, наявність окремих маячних ідей переоцінки власних можливостей та знижену критику до свого захворювання та скоєного, потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. У зв'язку з чим просять заяву задоволити.
У судовому засіданні лікуючий лікар-психіатр, представник заявника - ОСОБА_4 заяву підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у заяві. Просить продовжити ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
ОСОБА_5 в судовому засіданні заяву щодо продовження лікування заперечував. Просив призначити примусове лікування вдома.
Захисник у судовому засіданні заяву про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з звичайним наглядом відносно ОСОБА_5 заперечував. Просив відмовити у задоволені заяви.
Прокурор в судовому засіданні просить задоволити заяву, продовжити ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу.
Заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора щодо задоволення заяви, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід задоволити виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
У відповідності зі ст. 17 Закону України “Про психіатричну допомогу”, якщо буде потреба продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричної установи повинен направити в суд за місцем знаходження психіатричної установи заяву про продовження такої госпіталізації.
Згідно з ст.19 Закону “Про психіатричну допомогу” продовження застосування примусових мір медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.
Згідно вимог ст. 514 КПК України, продовження зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»,ст. 95 КК України введено положення про можливість продовження застосування примусових заходів медичного характеру, яке, як і зміна або скасування (припинення) їх застосування, здійснюється за заявою представника психіатричного закладу, що надає особі психіатричну допомогу, з долученням до цієї заяви висновку комісії лікарів-психіатрів. При цьому необхідно мати на увазі, що продовжувати застосування примусових заходів медичного характеру можна кожного разу на строк, який не перевищує шість місяців.
Судом встановлено, що з 16.04.2021 року ОСОБА_5 перебуває у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» на лікуванні, до якого на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.03.2021 року змінено примусові заходи медичного характеру з примусового лікування в умовах відділення посиленого нагляду на примусове лікування у психіатричному закладі з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом за місцем його реєстрації, які були продовжені ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.08.2022 року.
Внаслідок проведеного до даного часу комплексного лікування та реабілітаційних заходів не вдалося досягнути стабільності психічного стану пацієнта ОСОБА_5 та ознак його повноцінної ремісії.
Так, 31.01.2023 року ОСОБА_5 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка прийшла до висновку, що на момент огляду ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді простої форми шизофренії з безперервним перебігом, вираженим психопатоподібним типом дефекту. Враховуючи, наявність у нього стійких характерних для даного захворювання розладів в сфері мислення, емоційну спустошеність та зміну вольових спонукань, наявність окремих маячних ідей переоцінки власних можливостей та знижену критику до свого захворювання та скоєного, потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
До наданої суду заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру № 27 від 31.01.2023 року, який містить обґрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації, що є підставою для продовження примусового лікування.
Висновок комісії лікарів-психіатрів є переконливим і належним чином вмотивованим, підстав ставити під сумнів його правильність суд не вбачає.
У судовому засіданні також була заслухана позиція лікаря-психіатра ОСОБА_4 , який стверджував, що стан здоров'я ОСОБА_5 після лікування покращився, однак досягнути стану ремісії до даного часу не вдалося та він ще потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу.
За таких обставин, з'ясувавши всі обставини заяви,заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора, суд приходить до висновку про обґрунтованість продовження ОСОБА_5 застосування таких примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, оскільки не вбачається, що у ОСОБА_5 покращився настільки стан здоров'я, внаслідок чого відпала б потреба в раніше застосованих заходах, він на даний час страждаєхронічним психічним захворюванням у вигляді простої форми шизофренії (F 20.6) з безперервним типом перебігу, виражений психопатоподібний тип дефекту, а тому заяву слід задоволити.
Керуючись ст. ст.92-95 КК України, ст.ст.512, 514 КПК України, ст.ст.17, 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”, суд -
Заяву заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” ОСОБА_7 та лікаря-психіатра ОСОБА_4 щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задоволити.
Продовжити застосування примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Стрий Львівської області, проживаючому у АДРЕСА_1 , який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене п. 13 ч.2 ст.115 КК України.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 17.02.2023 р. о 10 год. 05 хв.
Суддя ОСОБА_1