про залишення апеляційної скарги без руху
20 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 556/772/19
Провадження № 22-ц/4815/379/23
Рівненський апеляційний суд в складі судді Гордійчук С.О, розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Карпач О.М. на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2019 року у задоволені уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю об'єкт незавершеного будівництва та визнання права власності відмовлено.
Не погоджуючись з означеним рішенням суду, позивач 26 січня 2023 року (згідно відбитка штемпеля на поштовому конверті) звернувся з апеляційною скаргою, яка подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з нищенаведених підстав.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
В обґрунтування поважності пропуску процесуального строку скаржник зазначав, що неналежна правова допомога стала поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Оскільки право на складання та подання апеляційної скарги в інтересах позивача у адвоката виникло з моменту отримання доручення, відтак апеляційна скарга подана у 30-денний термін.
Однак, в матеріалах справи наявний супровідний лист Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року про надіслання сторонам рішення у справі № 556/772/19, на якому міститься відмітка про отримання ОСОБА_1 22 жовтня 2019 року повного тексту судового рішення у вказаній справі (а.с. 79).
Отже, строк на апеляційне оскарження рішення обраховується з 23 жовтня 2019 року та закінчується 22 листопада 2019 року. Однак, апеляційна скарга подана 26 січня 2023 року поза межами вказаного вище строку.
Враховуючи вищенаведене, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відхилити, наведені у клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Таким чином, скаржнику необхідно вказати інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та надати відповідні докази з даного приводу.
Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України “Про судовий збір” у зв'язку з її складним майновим становищем.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування правктики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведені у клопотанні доводи не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги або відстрочення його сплати, тому заявнику потрібно надати додаткові докази на підтвердження наведених обставин. Такими доказами, наприклад, можуть бути довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до п.п.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 4462,50 грн., який необхідно сплатити за такими реквізитами: рахунок для зарахування надходжень по коду класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050): Рахунок отримувача: UA618999980313111206080017527, Отримувач: ГУК у Рівен.обл/Рівнен.міс.тг/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), МФО: 899998.
При заповненні платіжного документа у графі "код" платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою зазначається ідентифікаційний код, у разі його відсутності в зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
У призначенні платежу платник судового збору повинен вказати "Судовий збір за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ".
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
З огляду на наведене, вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху до усунення вказаних недоліків у встановлений строк.
Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України,
У задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Карпач О.М. на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2019 залишити без руху.
Надати скаржнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги.
Заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із викладенням інших поважних причин пропуску останнього та оригінал квитанції про сплату судового збору надати Рівненському апеляційному суду в зазначений строк.
У разі невиконання вказівок судді апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Гордійчук С. О.