Справа № 552/6356/22 Номер провадження 22-ц/814/2531/23Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
15 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І.,
секретаря: Ракович Д.Г.,
за участі: представників : позивача- адвоката Тарасенко В.Ю., відповідача - адвоката Зибунової Ю.О.,
розглянувши в м.Полтаві в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою адвоката Тарасенко Віри Юріївни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м.Полтави від 22 листопада 2022 року, прийнятого під головуванням судді Турченко Т.В. в м.Полтаві, (дата складання повного тексту не зазначена),-
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом.
Зазначала, що 15.11.2017 року близько 10.50 год. в районі роз'їзду 6-го км. Пілону №2 між платформами Диканівська та Новоселівська напроти будинку АДРЕСА_1 стався наїзд електропоїздом «ЕР2Р» під керуванням ОСОБА_2 на громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який приходиться позивачу рідним дідом.
Внаслідок указаної транспортної події, ОСОБА_3 загинув на місці.
Враховуючи, що втрата близької людини є для неї незворотною втратою, що спричиняла, спричиняє і буде спричиняти їй довготривалі сильні душевні страждання, просила стягнути з АТ «Українська Залізниця» в рахунок відшкодування моральної шкоди 992 400 грн.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 22 листопада 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення суду мотивовано не доведеністю факту проживання однією сім'єю позивача з загиблим.
Рішення оскаржила адвокат Тарасенко В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Вважає, що одним із основних доказів проживання однією сім'єю позивача разом з загиблим дідом ОСОБА_3 є їхня реєстрація місця проживання за спільною адресою.
У відзиві АТ «Українська залізниця» посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Київського районного суду м.Полтави від 22 листопада 2022 рокузалишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що постановою від 15 березня 2018 року про закриття кримінального провадження старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП в Харківській області Шоста О.В. досудовим розслідуванням встановлено, що 15 листопада 2017 року близько 10:50 в районі роз'їзду 6-го км. пілону №3 між платформами Диканівська та Новосьолівська напроти будинку АДРЕСА_1 стався наїзд електропоїздом «ЕР2Р», реєстр. номер 7043, який є джерелом підвищеної небезпеки, під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній загинув на місці пригоди. Подія трапилась на ділянці залізничного шляху, де є закруглення шляху та обмежена видимість для машиніста. Під час наїзду електропоїздом на пішохода ОСОБА_3 останній рухався по залізничній колії в попутному з електропоїздом напрямку. Перед наїздом на пішохода машиніст ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування, подав звуковий сигнал пішоходу, однак останній не відреагував, чим позбавив машиніста технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.
Згідно висновку експерта ХОБСМЕ № 3040-ДМ/17 від 21 грудня 2017 року причиною смерті ОСОБА_3 явилась сукупна тупа травма тіла, з переломами ребер, хребта, черепа, з розривами внутрішніх органів, аорти.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що загиблий дідусь мешкав з нею однією родиною, в одному помешканні, фактично замінив їй батька, так як батьки розлучились ще у 2007 році. Факт втрати близької людини спричинив їй довготривалі, сильні душевні страждання, внаслідок чого вона зазнала значної моральної шкоди.
Районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, своє рішення мотивував тим, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю з загиблим на час смерті останнього, оскільки факт спільного мешкання за однією адресою сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не можуть свідчити про те, що вони мешкали однією сім'єю.
Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком.
Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
У даній справі встановлено, що позивач з жовтня 2003 року зареєстрована станом на 15 листопада 2017 за адресою: АДРЕСА_2 разом з її матір'ю - ОСОБА_4 , сестрою - ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_3 (а.с.23).
При цьому на час смерті діда позивач була неповнолітньою у віці 14 років та відповідно до приписів ст.29 ЦК України місцем її проживання було місце проживання її матері - ОСОБА_4 .
З матеріалів цивільної справи № 642/4426/20 за позовом ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування шкоди, завданої смертю батька - ОСОБА_3 , вбачається, що позивач у цій справі станом на 15 листопада 2017 зареєстрована по АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_5 , 1999 року народження, ОСОБА_1 , 2003 року народження, та ОСОБА_3 , 1937 року народженя.
Отже, помилковими є висновки суду першої інстанції про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з загиблим.
Посилання суду на положення ст.1200 ЦК України також не відповідають правовідносинам, що виникли у даній справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про доведеність факту проживання позивача однією сім'єю з померлим дідом.
Даючи оцінку позовним вимогам щодо відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінила в 992 400 грн., колегія суддів вважає зазначений розмір завищеним та не доведеним.
Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
При цьому колегія суддів враховує, що смерть діда позивача настала у зв'язку з його особистою необережністю при русі залізничною колією та не реагування на звукові сигнали локомотиву, а отже однією з причин загибелі є недотримання померлим правил поведінки на залізничному транспорті, що тягне за собою зменшення суми відшкодування.
З урахуванням зазначених обставин, а також того, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, на які вона посилається обгрунтовуючи розмір моральних страждань, на думку колегії належним відшкодуванням у цьому випадку є розмір 30 000 грн.
Вказана сума підлягає виплаті позивачу без стягнення податків та обов'язкових платежів, що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою цієї ж статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір з розмірі 2684 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Тарасенко Віри Юріївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 22 листопада 2022 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень) без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір з розмірі 2684 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.02.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Прядкіна
Судді: О.І. Обідіна
Л.І. Пилипчук