Житомирський апеляційний суд
Справа №289/1862/22 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О.О
Категорія 44 Доповідач Талько О. Б.
14 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 289/1862/22 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О.,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що брав безпосередню участь у антитерористичній операції та перебуває на обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов. 22 червня 2020 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити йому компенсацію за належне йому житло. Однак його заява не була розглянута у відповідності до вимог законодавства.
Вказує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року, визнано протиправною бездіяльність Радомишльської міської ради щодо неналежного розгляду його заяви.
Цим же рішенням зобов'язано відповідача розглянути його заяву від 22 червня 2020 року.
ОСОБА_1 стверджує, що такими неправомірними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, адже він переніс негативні переживання, був порушений звичайний режим його роботи та відпочинку, він змушений був витрачати свій вільний час та кошти на захист свого порушеного права. Моральні страждання підсилювалися ще й тим, що він є учасником АТО та звернувся до органу місцевого самоврядування з метою захисту своїх прав на житло.
Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з Радомишльської міської ради Житомирської області 1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Зокрема, зазначає, що порушення відповідачем вимог законодавства при розгляді його заяви призвело до спричинення моральної шкоди, адже він не міг реалізувати своє право на розгляд звернення та отримання житла, вимушений був докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права.
При вирішенні спору суд не врахував практику Верховного Суду й ухвалив рішення, яке не узгоджується з вимогами законодавства.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій. 22 червня 2020 року він звернувся до Радомишльської міської ради Житомирської області із заявою, в якій просив прийняти рішення щодо виплати йому компенсації за належне житлове приміщення відповідно до норм ЖК України та Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Листом від 27 липня 2020 року відповідач повідомив, що рішенням виконавчого комітету від 15 липня 2020 року йому надано матеріальну допомогу у розмірі 500 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року визнано протиправною бездіяльність Радомишльської міської ради Радомишльського району Житомирської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 червня 2020 року.
Зобов'язано Радомишльську міську раду Радомишльського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 червня 2020 року як учасника бойових дій, який брав безпосередню участь у антитерористичній операції та потребує поліпшення житлових умов, про виплату грошової компенсації та прийняти обгрунтоване рішення за результатами розгляду такої заяви, з урахуванням висновків суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2020 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду залишене без змін.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже, необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок щодо відшкодування шкоди.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У ст.1173 ЦК України закріплене правило про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частинами 3,5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Врахувавши ту обставину, що позивачем не надано доказів заподіяння відповідачем моральних страждань або втрат немайнового характеру, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню. Зазначений висновок грунтується на оцінці встановлених ним обставин справи та наданих сторонами доказів, яка здійснена судом з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам лише факт ухвалення рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов'язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Вказаним рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправною бездіяльність відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 , зобов'язав Радомишльську міську раду повторно розглянути цю заяву у відповідності до вимог законодавства.
Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його заяви. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв'язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено.
Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_1 , суд констатував факт порушення відповідачем вимог законодавства при розгляді заяви позивача. При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, вина заподіювача шкоди презюмується. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов'язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв'язок.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: