Справа № 158/141/13-к Провадження №11-кп/802/276/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:продовження строку тримання під вартою. Доповідач: ОСОБА_2
13 лютого 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12012020020000003 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 ,
В провадженні Ковельського міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012020020000003, про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.313, ч.2 ст.317 КК України.
В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на 60 днів. Клопотання мотивоване тим, що ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України щодо обвинувачених не зменшились з часу обрання та продовження їм запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки будь-які обставини з часу останнього продовження таких строків не змінились.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року, задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено, застосований обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, до 25 березня 2023 року включно.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає ухвалу суду необґрунтованою. Посилається на те, що клопотання прокурора ні йому ні його захиснику не вручалось, що є порушенням ч.1 ст.199 КПК України. Також зазначає, що прокурором не надано доказів на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вказує на те, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, а підозра необґрунтована. Просить ухвалу суду скасувати та винести нову, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або взяття на поруки.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу суду і застосувати щодо ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, прокурора, яка заперечила апеляційну скаргу і просила ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Приписами ст.197 КПК України регламентовано, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно положень ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Вимогами ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду, місцевий суд відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.313, ч.2 ст.317 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України вказані кримінальні правопорушення відносяться до категорій нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів.
Санкцією ч.3 ст.307 КК України передбачено покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Обставини, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, розмір наркотичних засобів, які були предметом протиправних дій, та тяжкість можливого покарання за інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, вказують на продовження існування раніше визначених ризиків, на даний час в рамках кримінального провадження триває судовий розгляд.
Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.
Зокрема, з матеріалів клопотання убачається, що ОСОБА_7 ухвалою місцевого суду від 29.05.2013 був оголошений в розшук та тривалий час перебував у розшуку. Дана обставина повністю підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Крім того, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у випадку визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та обставини їх вчинення дають обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні.
А кількість епізодів злочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_7 та відсутність у нього офіційного джерела доходів підтверджують існування ризику вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що продовжуючи ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , обставин вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Що стосується твердження обвинуваченого про те, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою йому не вручалось у строки, визначені ч.1 ст.199 КПК України, то апеляційний суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 199 КПК України встановлено строк подачі прокурором, слідчим за погодженням з прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою - не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Встановлений зазначеним кримінальним процесуальним законом строк регулює правовідносини під час досудового розслідування між слідчим суддею і прокурором, слідчим щодо подачі клопотання про продовження строку тримання під вартою, які гарантують здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Однак, встановлений ч.1 ст.199 КПК України процесуальний строк, відповідно до загальноприйнятого в теорії права поділу строків за юридичними наслідками не є правоприпиняючим.
Єдиною підставою для відмови у продовженні строку тримання під вартою, передбачено ч.5 ст.199 КПК України, є не доведення прокурором, слідчим, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
За таких обставин, недотримання прокурором строків подання до суду клопотання про продовження запобіжного заходу не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження строків тримання під вартою, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з цих підстав, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Враховуючи наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року щодо нього - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: