06 лютого 2023 р. Справа № 440/4977/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О.
представника позивача
представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 (суддя С.С. Бойко, вул. Пушкінська, 9/26, м. Полтава, 36039), повний текст складено 21.05.21) по справі № 440/4977/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Полтавській області) в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2020 №Ф-0006243305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15.05.2020 №0006253305.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про повністю.
Не погодившись з даним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просила скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що податковим органом та судом не були враховані надані до перевірки договори поворотної фінансової допомоги, згідно яких було отримано фінансову допомогу від фізичних осіб. Дана допомога була надана на умовах її повернення у встановлені договором строки. Строк повернення на час винесення рішення судом за даними договорами не настав.
Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції не було враховано надану інформацію про повернення коштів покупцю (1250,00 грн від 21.08.2018). Також судом не враховано те, що частково поворотна фінансова допомога нею була повернена, що підтверджується розписками на договорах поворотної фінансової допомоги, платіжними дорученнями, видатковими касовими ордерами. Вважає помилковими посилання суду першої інстанції, що підтверджувати факт повернення фінансової допомоги необхідно показаннями свідків. На підтвердження даного факту нею були подані платіжні доручення, довідки банків, видаткові касові ордери, відмітки на договорах фінансової допомоги.
На перевірку податковому органу нею був наданий договір з ТОВ «Нова пошта», заяву про приєднання, акти наданих послуг, податкові накладні, рахунки, специфікації, експрес накладні. Дані документи підтверджують належним чином задекларовані нею витрати.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/4977/20 залишити без змін.
Зазначив, що перевіркою правильності визначення доходу, задекларованого ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за період з 01.07.2017 по 31.12.2019 встановлено його заниження на суму 449 506,04 грн. При проведенні перевірки досліджено надходження грошових коштів на картковий рахунок ФОП ОСОБА_1 від покупців як оплата за продукти харчування та встановлено, що платником фактично отримано дохід у 2017 році у сумі 1000377,16 грн, у 2018 році - 4831584,03 грн та 2019 році у сумі 532 289,01 грн. ФОП ОСОБА_1 формування доходів здійснювала вибірковим методом, оскільки суми з однаковим призначенням платежу то включалися до складу доходу, то ні. При цьому поповнення рахунків у різних відділеннях банку здійснювалося покупцями не платниками ПДВ як із зазначенням ПІБ та коду платника, так і без реквізитів. Договори про фінансову допомогу не містили жодних реквізитів для можливості ідентифікації позичальників. Надані ФОП ОСОБА_1 листи про повернення фінансової допомоги не містять ні сум, ні підписів, ні інших обов'язкових реквізитів. ФОП ОСОБА_1 до перевірки надані листи про повернення товарів та коштів, які не були враховані під час перевірки, оскільки ці листи, як і договори про фінансову допомогу, не містять жодних реквізитів, а саме які покупці повертали товар, інформації відносно того, який саме товар та на яку суму повертався, відсутні підписи та печатки суб'єктів господарювання. Договори поворотної фінансової допомоги судом не були взяті до уваги в зв'язку з тим, що вони не давали можливості ідентифікувати особу позичальника коштів.
При перевірці правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено їх завищення. Платником не підтверджено документально задекларовану у податковій декларації суму витрат у розмірі 149 682,65 грн. До перевірки ФОП ОСОБА_1 були надані документи на оплату послуг перевезення ТОВ «Нова пошта» та податкові накладні, виписані на організацію перевезення відправлень. Проте перевіркою не підтверджено пов'язаність зазначених витрат із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , оскільки на перевірку не було надано договорів, інших документів, щодо транспортування ТОВ «Нова пошта» реалізованих продуктів харчування, договорів укладених з покупцями де б зазначалось, що доставка товару здійснюється за рахунок постачальника та на склад ТОВ «Нова пошта», зазначенням, що транспортування здійснюється ТОВ «Нова пошта», заявок на отримання товару чи будь-яких інших документів, що підтверджували б факт транспортування продуктів харчування у межах господарської діяльності платника. Згідно рахунків-фактури позивачу надавались послуги з перевезення продуктів харчування, товару для саду, горду та відпочинку, також палетів та інших продуктів, у той час як основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і малюсками.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
У період з 24.02.2020 по 16.03.2020 працівниками ГУ ДПС у Полтавській обл. проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 23 грудня 2016 року по 31 грудня 2019 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 23.03.2020 №408/16-31-33-05-09/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення самозайнятою особою ФОП ОСОБА_1 в тому числі і п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 127 607,69 грн за 2017 рік, у сумі 15 452,84 грн за 2019 рік у сумі 88 351,49 грн та за 2019 рік у сумі 23 803,36 грн;
За результатами розгляду вказаного акту ГУ ДПС у Полтавській обл. 15.05.2020 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006243305 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 127 607,69 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0006253305, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 24 686,49 грн.
Позивач не погоджуючись з вказаними рішенням та вимогою, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006243305 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 127 607,69 грн колегія суддів зазначає наступне.
Ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Абзацом 1 пункту 2 частини 1 статті 7 цього Закону( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Частиною 5 статті 8 цього Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Системно аналізуючи наведенні положення закону суд зазначає, що фізичні особи - підприємці (крім тих, яка обрали спрощену систему оподаткування) зобов'язання сплачувати єдиний внесок у розмірі 22% від суми отриманого доходу (прибутку), яка підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Фактичною підставою для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006243305 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 127 607,69 грн стали висновки податкового органу за результатами документальної планової виїзної перевірки що ФОП ОСОБА_1 занизила суми доходу отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Як установлено під час судового розгляду, базою для донарахування єдиного внеску за 2017-2019 роки, за результатами перевірки податковим органом ФОП ОСОБА_1 ( Акт перевірки від 23.03.2020 №408/16-31-33-05-09/ НОМЕР_2 ), стала різниця між задекларованими сумами чистого доходу позивачем та даними перевірки. Згідно акту перевірки розбіжність таких даних складає 599 188,69 грн, а саме за 2017 рік - 70240,17 грн, за 2018 рік -420193,97, за 2019 - 108754,55 грн (а.с.91 т.1).
Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску винесена на суму 127 607,60 грн. Згідно пояснень представника податкового органу дані зобов'язання донараховані із бази оподаткування 580 034,91 грн., а саме за 2017 рік - 70240,17 грн, за 2018 рік - 401597,67 грн, за 2019 рік - 108754,55 грн.
Отже дані щодо різниці між задекларованими сумами чистого оподатковуваного доходу та базою оподаткування єдиним внеском є різними. Відповідачем не надано обґрунтованих пояснень щодо підстави зміни бази оподаткування (різниці між задекларованими позивачем сумами чистого доходу зазначеними в акті перевірки та базою оподакування з якої розрахована сума Вимоги про сплату недоїмки) для донарахування єдиного внеску за 2017-2019 роки.
Враховуючи відсутність обґрунтованих підстав для визначення бази оподаткування для донарахування єдиного внеску за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 127 607,60 грн.
Щодо посилання податкового органу, що позивачем не вірно було розраховано базу оподаткування єдиного внеску колегія суддів зазначає.
При проведенні перевірки податковим органом встановлено невідповідність сум витрат задекларованих платником у колонці 7 «інші витрати», включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг додатку Ф2 до декларації про майновий стан та доходи за 2017 - 2019 роки по причині не надання первинних документів на підтвердження в зазначених сумах витрат, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності.
Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.
За правилами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до підп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;
- документально не підтверджені витрати.
Під час судового розгляду встановлено, що на підтвердження здійснення перевезень позивачем контролюючому органу надано документи на оплату послуг перевезення ТОВ "Нова Пошта", податкові накладні, виписані на організацію перевезення відправлень.
З пояснень позивача слідує, що замовлення послуг у ТОВ "Нова пошта" з доставки товарів було обумовлено необхідністю виконання зобов'язань перед покупцями.
У ході розгляду справи, судом досліджено договір №139413 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 01.07.2017, додаткову угоду до вказаного договору, заяву пор приєднання, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури.
Згідно договору №139413 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 01.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (експедитор) зобов'язується за плату замовника ( ФОП ОСОБА_1 ), експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити.
Згідно актів здачі-прийняття робіт експедитором надано замовнику послуги з організації перевезення відправлень, а у відповідності до рахунків-фактури замовнику надано послуги з перевезення продуктів харчування, товару для саду, городу та відпочинку, а також палетів та інших продуктів.
Із специфікацій до актів наданих послуг вбачається інформація про відправника ( ОСОБА_1 ) та інформація про отримувачів, а саме прізвище, ім'я та по батькові, номери контактних телефонів. В колонці щодо опису товару зазначено в основному - продукти харчування.
Як вбачається із акту перевірки основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками. Інші види діяльності - в тому числі інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (т.3 а.с. 116).
Враховуючи надані позивачем податковому органу та до суду первинні документи, види діяльності ФОП ОСОБА_1 , а також те, що позивачем проведено оплату послуг по перевезенню ТОВ "Нова пошта", колегія суддів вважає правомірним віднесенням до витрат, витрати щодо придбання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ "Нова Пошта" .
Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу, щодо не підтвердження пов'язаності використання придбаних послуг з організації перевезення відправлень ТОВ "Нова Пошта" з господарською діяльністю позивача з урахуванням вище зазначених обставин.
Посилання відповідача, взяте до уваги і судом першої інстанції на те, що позивачу надавалися послуги з перевезення не лише продуктів харчування, а і товарів для саду, городу та відпочинку, палетів у той час як основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і малюсками, колегія суддів вважає помилковими, оскільки здійснення господарської діяльності не за основним її видом не є підставою для висновків про завищення витрат ФОП ОСОБА_1 .
Посилання відповідача, що до перевірки не надавалися первинні документи на підтвердження правомірності формування витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Нова пошта» колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в розділі 1 Описової частини (п.1.13 а.с.118 т.3) зазначено, що при перевірці використані первинні документи (ліцензії, угоди, контракти, договори оренди, акти виконаних робіт, та ін.).
Щодо поворотної фінансової допомоги від фізичних осіб, яку отримала ФОП ОСОБА_1 колегія суддів зазначає.
Відповідно до підпункту 165.1.31 пункту 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, в тому числі і основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач отримала від фізичних осіб (згідно договорів) поворотну фінансову допомогу. Копії договорів надавались позивачем до податкового органу та під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Підставою для неприйняття податковим органом даних договорів до уваги стало те, що договори не містять жодних реквізитів для можливості ідентифікувати позичальників. Листи про повернення фінансової допомоги не містять ні сум, ні підписів, ні інших обов'язкових реквізитів.
Досліджуючи копії договорів про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу судом апеляційної інстанції встановлено, що договори між позивачем та ОСОБА_2 від 18.04.2018 (а.с. 205-206 т.1) , ОСОБА_3 від 02.06.2018 ( а.с. 22-223 т.1), ОСОБА_4 від 01.04.2018 (а.с.237-238 т.1), ОСОБА_5 від 01.04.2018 (а.с.241-242 т.1) містять прізвище, ім'я та по батькові, номер облікової карти платника податків, паспортні дані та місце проживання сторін договорів, зміст і обсяг господарської операції, особистий підпис та інші дані які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто ФОП ОСОБА_1 правомірно не врахувала суми поворотної фінансової допомоги за даними договорами до загальномісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Згідно довідки ПАТ «МТБ Банк» ФОП ОСОБА_1 були здійснені платежі фізичним особам щодо повернення їм фінансової допомоги.
Підстави не прийняття вище зазначених договорів до уваги податковим органом не зазначені. Інші надані позивачем договори дійсно не містять повної інформації про сторони договору.
Зважаючи на те, що податковим органом, на вимогу суду, не надано детального розрахунку проведених донарахувань єдиного внеску по кожному договору, а суд позбавлений такої можливості самостійно провести розрахунок бази нарахування єдиного внеску, а також те, що протиправність віднесення до витрат - витрат за договором з ТОВ «Нова пошта» не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та враховуючи відсутність обґрунтованих підстав для визначення бази оподаткування для донарахування єдиного внеску за перевіряємий період колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2020 №Ф-0006243305.
Оскільки оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0006253305 від 15.05.2020 є похідними від Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2020, то воно підлягає скасуванню.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на зазначені вище аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/4977/20, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі
Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 по справі №440/4977/20 скасувати.
Ухвалити постанову, якому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2020 №Ф-0006243305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15.05.2020 №0006253305.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін
Постанова складена в повному обсязі 16.02.23.