17 лютого 2023 року справа № 580/6052/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Черкаській області, про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - відділ ДВС, відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників дані щодо ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 58565904.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що метою ведення Єдиного реєстру боржників є оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобіганню відчуження боржниками майна, натомість виконавчий документ (вимога ДПС), на підставі якого відкрите вказане виконавче провадження, не підлягає виконанню, що підтверджується відповідним листом податкового органу, а тому у позивача відсутня заборгованість за виконавчим документом, у зв'язку із чим позивач перестав бути боржником у розумінні Закону України “Про виконавче провадження”, відтак позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у виключенні позивача з Єдиного реєстру боржників.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 19.12.2022. 19.12.2022 відкладено розгляд справи до 16.01.2023. Ухвалою від 16.01.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - Головне управління, третя особа) та відкладено розгляд справи до 26.01.2023.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
26.01.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання 26.01.2023 не прибули. Відповідач та третя особа причини неявки представників до суду не повідомили.
Усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2023, занесеними до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів у відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 у справі № 823/4510/15 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Згідно листа Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.11.2022 № 56222, суд встановив, що відповідно до відомостей бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 54355466 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61946-17-У, виданої 09.11.2018 ГУ ДФС у Черкаській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДПІ у м. Черкасах заборгованості в розмірі 15819,54 грн.
30.09.2019 дане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий документ повернуто стягувачу, станом на 17.11.2022 повторно на примусове виконання не надходив. Вказано, що постанова суду про припинення підприємницької діяльності не є тотожним визнанню виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, станом на 17.11.2022 інформація про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню до відділу не надходила, у зв'язку із чим вказано про відсутність підстав для виключення інформації про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Позивач, вважаючи, що відомості щодо нього мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників, звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Приписами пунктів 1, 4 частини 1 статті 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1404-VIII, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
В силу положень частини 5 статті 9 Закону № 1404-VIII, відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно частини 7 статті 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 1, п. 2 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.
За змістом п. 6 Розділу Х Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”;
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”;
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Згідно вимог ч. 7 статті 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Таким чином, частина 7 статті 9 Закону № 1404-VIII та пункт 6 Розділу ХІ Положення № 2432/5 містять вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
Як встановив суд, на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження ВП № 54355466 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61946-17-У, виданої 09.11.2018 ГУ ДФС у Черкаській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДПІ у м. Черкасах заборгованості в розмірі 15819,54 грн. Виконавче провадження ВП № 54355466 завершене 30.09.2019 на підставі п. 2 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” (у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними).
Таким чином виконавче провадження ВП № 54355466 було завершено поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону № 1404-VIII.
Разом з тим, суд врахував, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 у справі № 823/4510/15 (набрала законної сили 29.12.2015) припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку із чим Головне управління ДПС у Черкаській області у листі до відповідача від 03.08.2022 № 3540/5/23-00-13-04-11 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII просило повернути виконавчий документ: вимогу № Ф-61946-17-У від 09.11.2018 без виконання.
Суд зазначає, що Законом № 1404-VIII не врегульований порядок виключення боржника з Єдиного реєстру боржників особи за обставин, які склались у даній справі.
Реалізація іншого механізму вилучення з Єдиного реєстру боржників інформації за вищевказаних обставин може бути впроваджена лише за умови внесення відповідних змін до вищевказаних нормативних документів.
Разом з тим, суд зазначає, що положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Таким чином, у разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб, правам та інтересам юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Суд зазначає, що виходячи зі змісту Положення № 2432/5 мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
У той же час, як свідчить лист Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.08.2022 № 3540/5/23-00-13-04-11, стягувач просив на підставі п.10 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” повернути виконавчий документ (у зв'язку із набранням законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 у справі № 823/4510/15 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 ), що в будь-якому разі вказує про відсутність підстав для подальшого виконання виконавчого документа.
Суд врахував, що відповідно до листа відповідача від 17.11.2022 № 56222 стосовно позивача існувало лише одне виконавче провадження № 58565904.
З урахуванням встановлених обставин наявності постанови суду про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 та заяви стягувача про повернення виконавчого документа (вимоги) без виконання, суд доходить висновку, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість, яка має бути стягнута за вимогою № Ф-61946-17-У від 09.11.2018 у виконавчому провадженні № 58565904, у зв'язку із чим у розумінні Закону № 1404-VIII позивач перестав бути боржником у вказаному ВП.
З наведеного слідує, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників. При цьому, такі відомості не відповідають дійсним обставинам (заборгованість відсутня), у зв'язку із чим суд вважає що наслідки, передбачені ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VIII мають бути застосовані до позивача, оскільки позивач перестав бути боржником у розумінні цього Закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з Єдиного реєстру боржників дані щодо ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 58565904.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (18028, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50, код ЄДРПОУ 34998092);
3) третя особа - Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 17.02.2023.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК