про повернення позовної заяви
17 лютого 2023 року справа № 580/851/23
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, Катеринопільського сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Катеринопільського сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 10.09.2020 №254/2020 про результати службової перевірки щодо законності документування 19.05.2009 Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Черкаській області видалити з інформаційної системи підсистеми ФМ «Недійсні документи» ЄІАС УМП ДМС України інформацію (відомості) про недійсність паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , оформлений 19.05.2009 Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області на ім'я ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення у формі довідки Катеринопільського сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про вилучення/тимчасове вилучення паспорта громадянина України від 02.10.2020 №1;
- зобов'язати Катеринопільський сектор управління Державної міграційної служби України в Черкаській області повернути ОСОБА_1 вилучений паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , оформлений 19.05.2009 Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області.
Відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 вказану позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали суду для надання до суду:
- доказів доплати судового збору у сумі 1073 грн. 60 коп.;
- клопотання про поновлення строку звернення до суду;
- уточнення позовних вимог, оскільки довідка Катеринопільського сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про вилучення/тимчасове вилучення паспорта громадянина України від 02.10.2020 №1 - не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
На електронну адресу суду 14.02.2023 від представника позивача надійшла заява, згідно якої позивачем надано до суду 2 примірники уточненого позову, доказ сплати судового збору у сумі 1073 грн. 60 коп. та заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суддя зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, встановлення законодавцем скороченого (місячного) строку для звернення особи до суду за захистом своїх порушених прав у визначеній ст. 122КАС України категорії справ, не має на меті перешкоджання доступу до правосуддя, а переслідує ціль якнайшвидшого відновлення порушених прав позивача шляхом поновлення його на посаді чи скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує наказ про звільнення та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як встановлено суддею з позову, позивачем оскаржуються рішення у формі висновку управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 10.09.2020 №254/2020, однак до Черкаського окружного адміністративного суду з даним позовом позивач звернулась лише 08.02.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду без заяви про поновлення такого строку.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представником позивача зазначено, що 20.10.2020 у ОСОБА_1 вилучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , оформлений 19.05.2009 Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області, однак копію оскаржуваного висновку управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 10.09.2020 №254/2020 позивачу не було вручено, тому представник позивача лише 03.02.2023 отримав його копію на адвокатський запит.
Питання застосування строку звернення до суду було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справах №240/12017/19, №360/3999/20 (постанова від 06 грудня 2021 року), №320/1855/21 (постанова від 16 грудня 2021 року) та №420/2764/21 (постанова від 11 листопада 2021 року), де Верховний Суд зазначив, що «для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого чинним законодавством строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19). Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом».
Отже, беручи до уваги вищевикладені висновки Верховного Суду, які є обов'язковими для суду першої інстанції в силу частини п'ятої статті 242 КАС України, поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Таким чином, позивачем не надано належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом шестимісячного строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та доказів неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод, оскільки позивачу було відомо у жовтні 2020 про недійсність його паспорта, оскільки 02.10.2020 його вилучено у позивача, про що складено довідку від 02.10.2020 №1, тому отримання оскаржуваного висновку лише у лютому 2023, свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду та свідчить про штучну пролонгацію строків звернення до суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладених обстави суддя дійшов висновку повернути позовну заяву позивачу.
Одночасно суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, Катеринопільського сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ