Справа № 136/937/22
провадження №3/136/360/22
16 лютого 2023 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Іванець О.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - не відомо, непрацюючого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №214970 від 11.07.2022 слідує, що 11.07.2022 о 23 год. 30 хв. по вул. Шевченка в м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21013, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не розбірлива мова, не стійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Щавінський К.С. не з'явилися. 16.02.2023 року на адресу суду надійшла заява від захисника з проханням розглянути справу про адміністративне правопорушення стосовно його підзахисного ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП без їх участі. Провадження по справі закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.274 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. При прийняті рішення врахувати його позицію, викладену в клопотанні, раніше направленому на адресу суду. Крім того, адвокат повідомив, що з 05.02.2023 його підзахисний проходить військову службу у зоні бойових дій, на підтвердження чого надав копію повістки на відправку на ім'я ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути дану справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності та її захисника за матеріалами наявними у справі.
30.01.2023 на адресу суду надійшло клопотання адвоката Щавінського К.С. про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що 11.07.2022 інспектор поліції зупинив автомобіль BA3-21013 р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . При цьому працівник поліції не задокументував будь-якого порушення водієм положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право здійснити законну зупинку транспортного засобу. А тому, наступні вимоги працівника поліції водій не зобов'язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17. Крім того, з наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відео реєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно водія вбачається, що під час спілкування з поліцейськими водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці. Також, з відеозапису було встановлено, що поліцейським автоматично було названо водію декілька ознак алкогольного сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених ознак такого сп'яніння, зокрема огляд його рук, рухливість і стійкість ходи, сповільненість і нерозбірливість мови. З відеозапису чітко видно, що у водія відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка адекватна, мова зрозуміла, чітка, рухи тіла теж адекватні. Відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції на запитання водія щодо наслідків проходження огляду на стан сп'яніння повідомив:«... в будь-якому випадку Ви далі їхати не будете і відносно Вас буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП або по факту керування транспортним засобом в стані сп'яніння, або ж по факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння». Після зазначених слів працівника поліції, водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, оскільки як роз'яснив інспектор, в будь-якому випадку відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Тому адвокат вважає, що наведені вище обставини вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з недопустимістю зібраних у справі доказів, а провадження у справі підлягає закриттю згідно приписів п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, зазначає наступне.
Як визначено у ст. 1 Конституції України - Україна є правова держава, а в силу її ст. 8 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України).
Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється із суворим додержанням законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. В силу вимог ст. 256 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на диспозицію ч.1 ст.130 КУпАП, за якою обвинувачується ОСОБА_1 , зі сторони особи, уповноваженої на складання протоколу про адміністративні правопорушення, слід було надати суду належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування. А саме, що ОСОБА_1 , як особа, що керувала транспортним засобом, відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На підтвердження обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, особа уповноважена на складання протоколів про адміністративні правопорушення надала суду:
- довідку начальника ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, відповідно до якої повторність у ОСОБА_1 по ст.130 КУпАП протягом року відсутня, отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 03.09.2011, видане УДАІ в м. Києві.
- направлення до КП "Липовецька міська лікарня" на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 11.07.2022, у якому вказано, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, не розбірлива мова, почервоніння шкіри. Суд звертає увагу, що перелік ознак алкогольного сп'яніння, вказаний у направленні не співпадає з ознаками сп'яніння вказаними у протоколі про адміністративне правопорушення. Так у протоколі додатково вказана ознака «не стійка хода», в той час, як в направлення на огляд до медичного закладу така ознака відсутня, натомість вказана ознака «почервоніння шкіри». Такі розбіжності роблять неможливим встановлення судом дійсних ознак алкогольного сп'яніння, які на думку співробітників поліції, були у водія та стали підставою для направлення його для огляду на стан алкогольного сп'яніння. Адже акт огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, де повинні були вказані відповідні ознаки не складався взагалі, а з долученого відеозапису об'єктивно встановити такі ознаки судом неможливо. За таких обставин суд ставить під сумнів зміст зазначеного направлення, визнає його недопустимим доказом та не бере до уваги.
- письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , відповідно до яких він вказує, що у його присутності ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. При цьому свідок не підтверджує наявність у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння. Також суд відмічає, що в матеріалах справи відсутні письмові пояснення іншого свідка - ОСОБА_4 , який також вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення. Ця обставина також ставить під сумнів достовірність відомостей, внесених до протоколу та присутність вказаної особи при його складені.
- відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, де було зафіксовано, що працівник поліції, зупинивши автомобіль за кермом якого був ОСОБА_1 не пояснює підстав та причин зупинки автомобіля. Порушення водієм будь-якої норми Правил дорожнього руху озвучено не було. При цьому співробітник поліції відразу ж вказує на наявність у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння рук. Необхідно звернути увагу, що названі ознаки алкогольного сп'яніння не співпадають з тими, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та у направленні на огляд на стан сп'яніння до медичного закладу, що також ставить під сумнів об'єктивну наявність таких ознак, адже кожен із цих документів протирічить один одному. Далі після озвучення таких ознак сп'яніння, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі у встановленому законом порядку. На запитання водія, як правильніше та краще, співробітник поліції відповів, що це на розсуд водія. Така позиція ОСОБА_1 говорить про те, що спочатку він не відмовлявся від проходження огляду. В подальшому, на запитання водія щодо подальших дій, поліцейський повідомив, що у будь-якому випадку він далі їхати не будете і відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП або по факту керування транспортним засобом в стані сп'яніння, або ж по факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Після зазначених слів працівника поліції, водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду. За таких обставин можна зробити висновок, що відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була спровокована співробітником поліції, адже з його слів в незалежності від дій ОСОБА_1 його у будь-якому випадку буде притягнуто до адміністративної відповідальності. Разом з тим необхідно зазначити, що з відео не вбачається видимих ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 . Безумовно, з відеозапису не можна визначити такі ознаки як запах алкоголю, однак навіть зі сторони стороннього спостерігача можна заперечити те, що у водія було тремтіння рук (як зазначено поліцейським на відео), нерозбірлива мова, хитка хода (як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення), почервоніння шкіри (як вказано у направлені до медичного закладу). Враховуючи зазначене, відеозапис наданий особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, також не дає можливості суду об'єктивно встановити наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння, а його відмова від проходження у встановленому порядку огляду для на предмет такого сп'яніння спровокована самим співробітником поліції. Крім того, наданий відеозапис не є безперервним, та дає тільки уривчасте уявлення про обставини, які стали підставою для складання протоколу.
Суд зауважує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Вказані принципи судочинства гарантують особі право на справедливий суд визначений законом, який зобов'язаний прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширюються також і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки терміни «кримінальне обвинувачення», «кримінальне провадження» тлумачаться цим судом для цілей застосування Конвенції (з огляду на їх зміст, а не форму) в автономному розумінні, яке може не співпадати з національним правом, виходячи, зокрема, із сутності і характеру правопорушення, а також мети і суворості потенційного покарання, якого може зазнати особа за результатами такого провадження, що можуть бути застосовані для цілей тлумачення Конвенції як окремо, так і в сукупності.
До прикладу, у справі «Лучанінова проти України» ЄСПЛ розцінив як кримінальне провадження у справі про адміністративне правопорушення (за частиною першою статті 51 КУпАП) стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку, «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше кримінальний характер має адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
При цьому варто зауважити, що у справі «Надточій проти України» Уряд України визнав загалом кримінально-правовий характер КУпАП (пункти 17, 21 рішення).
Таким чином, кримінальний характер частини першої статті 130 КУпАП у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ не викликає сумніву, а отже, на провадження у справі, що стосується адміністративних правопорушень, наведених у цій статті, поширюються у повній мірі ті стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження (обвинувачення). Це стосується і презумпції невинуватості та стандарту доказування «поза розумним сумнівом», і прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути негайно і детально поінформованою про характер і причини обвинувачення; мати час і можливості для підготовки свого захисту; допитувати і вимагати допиту свідків обвинувачення, що в сукупності становить гарантії справедливого судового розгляду в судах як першої інстанції, так і апеляційної.
Поширення стандартів кримінального провадження на відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
Судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення наведеного в протоколі про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Згідно статті 278 КУпАП суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП, тобто за відсутності в діянні особи складу адміністративного правопорушення, що доводиться наступним.
За змістом статей 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 та пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону №580-VIII поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 30 Закону №580-VIII визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Згідно частини 1 статті 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи (ч.1 ст. 31 Закону №580-VIII).
Положеннями частини 1, 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено випадки коли поліцейський може зупиняти транспортний засіб. При цьому, поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначеної у цій статті.
З наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора вбачається, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , за відсутності визначеної законом підстави здійснили перевірку документів на право керування транспортним засобом, а також безпідставно провели візуальний огляд салону і багажника, чим порушили приписи ст. 32, 34, 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Також переглядом відеозапису встановлено, що поліцейським було названо водію декілька ознак алкогольного сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених ознак такого сп'яніння, зокрема огляд його рук, рухливість і стійкість ходи, сповільненість і нерозбірливість мови. З відеозапису чітко видно, що у водія відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка адекватна, мова зрозуміла, чітка, рухи тіла теж адекватні.
Вказані дії працівників поліції порушують загальні засади діяльності поліцейських.
Чинним законодавством передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Важливість та необхідність профілактичної роботи працівника поліції по недопущенню керування транспортними засобами в стані сп'яніння є важливим превентивним поліцейським заходом, проте така робота має проводитись виключно в правовому полі та не допускати зазіхань на права людини. Працівник поліції не може свавільно звинувачувати будь-яку особу в тому, що вона перебуває в стані сп'яніння і таким чином надмірно втручатися в її особисте життя, вимагаючи пройти огляд на стан сп'яніння.
Таким чином, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 як водій допустив будь-які порушення, які б давали право працівнику поліції перевіряти в нього документи, зупиняти його і проводити огляд транспортного засобу, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції, в тому числі щодо проходження огляду на стан сп'яніння, водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17 та постанові Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 718/1824/22.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначив, що у силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь
Слід також відмітити, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння (далі - Інструкція), яка 09.11.2015 затверджена Наказом МВС України та МОЗ України №1452/735.
Так, згідно з п. 2. розд. І Інструкції - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаки передбачені п. 3 розд. І Інструкції, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Також, згідно з п.п. 1 та 6 розд. І Інструкції за наявності ознак, передбачених п. 3 розд. І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Заразом огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Крім того, процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння визначено Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду (далі - Порядок), який 17.12.2008 затверджено постановою КМ України №1105.
Також, зі змісту ст. 266 КУпАП, вбачається, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше 2-ох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному КМ України.
Аналізуючи вищевказані норми Інструкції та Порядку, а також КУпАП та застосовуючи їх при вирішенні даної справи суд зауважує, що тільки після виявлення кількох об'єктивних ознак алкогольного сп'яніння, передбачених п. 3 розд. І Інструкції та після їх озвучення водієві у присутності свідків, які таке підтвердили, надалі поліцейський має запропонувати такому водію у визначеній послідовності пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, вживати до цього дій, а після, у разі відмови від огляду чи незгоди з результатами, що має бути зафіксовано у присутності свідків як це визначено у п. 4 Порядку, а також, враховуючи вимоги ст. 266 КУпАП, відображено із застосовуванням технічних засобів відеозапису безперервно, після чого надати направлення до медичного закладу, що має бути оформлено із дотриманням вимог нормативно правових актів та прав особи.
Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння підлягають фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що попри вказану у протоколі наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, об'єктивного та беззаперечного підтвердження таких ознак свідками, відеозаписами чи іншими матеріалами, суду не надано. Що ж до самої процедури огляду на стан сп'яніння. Пропозиція співробітника поліції до водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі була озвучена за відсутності свідків (як слідує з відеозапису, вони були залучені пізніше) та у вигляді можливості вибрати альтернативний варіант, а не у визначеній послідовності, як того вимагає процедура. Акт огляду водія на стан алкогольного сп'яніння в адміністративному матеріалі взагалі відсутній, що свідчить про те, що він взагалі не проводився належним чином, а, отже, порядок перевірки виявлених ознак алкогольного сп'яніння, зокрема, огляд рук водія на наявність тремтіння, координації його рухів, чіткість мови, колір шкіряного покриву взагалі зафіксовано не було. Таким чином, огляд особи на стан алкогольного сп'яніння був проведений з порушенням порядку визначеного ст. 266 КУпАП, а тому відповідно до частини 5 вказаної норми вважається недійсним.
Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших допустимих доказів щодо обставин правопорушення та обставин які було встановлено в ході судового розгляду судом є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення, не надано та в ході розгляду справи судом не встановлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що висновок про порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП не ґрунтується на встановлених обставинах та робить висновок про відсутність в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
В силу вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Отже, аналіз наведених обставин та положень закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 9, 23-24, 27, 33-35, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 221, 251-252, 276, 283-284, 294 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді в справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 КУпАП.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Суддя О.Д. Іванець