Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 лютого 2023 р. Справа № 520/24463/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 520/24463/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (просп. Незалежності, буд. 33,м. Ізюм,Харківська область,64300) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Ізюмського комунального підприємства теплових мереж щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 від 15.11.2021 № 01, викладену у листі Ізюмського комунального підприємства теплових мереж від 19.11.2021 № 1637;
- зобов'язати Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж надати інформацію на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 15.11.2021 № 01.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації, проте, останньому було відмовлено в її наданні. ОСОБА_1 не погоджується з визначеними відповідачем підставами відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України та порушують права позивача на отримання інформації.
Ухвалою суду від 29.11.2021 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення, та отримана уповноваженим представником, що підтверджується відміткою про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався.
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 15.11.2021 звернувся до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж із запитом на отримання публічної інформації №01, відповідно до якого запитав у відповідача копію контракту (контрактів) згідно якого працює директор, керівник Ізюмського комунального підприємства теплових мереж протягом 2016 року.
Листом від 19.11.2021 №1637 Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж надало відповідь на запит позивача, відповідно до якого відмовило запитувачу у наданні вказаної інформації, вказавши, що 06 листопада 2021 року ОСОБА_1 було подано запит №08 (вх.№1956 від 08.11.2021 року), щодо надання: "Копії контракту (контрактів) згідно якого працює директор, керівник ІЗЮМСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ Код ЄДРПОУ 32284148, протягом 2015 -2021 років."
На вказаний запит, у відповідності до статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивачу надано запитувану інформацію, а саме надано перші 10 (десять) сторінок копій контрактів з керівниками (Контракт з керівником підприємства, що є у комунальній власності від 08 грудня 2014 р. - 9 (дев'ять) аркушів та першу сторінку Контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності від 05 лютого 2016р. - 1 (один) аркуш). Також запропоновано відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк та відповідно разом з відповіддю надано рахунок на оплату цих витрат.
Крім того, відповідачем надано оцінку діям позивача та вказано, що предмет запиту від 06.11.2021 №08 (вх.№1956 від 08.11.2021 року) та вказаних запитів є аналогічним в частині наданні інформації за період 2016-2021 років та зроблено висновок про зловживання позивачем правом на індивідуальне звернення.
Позивач, вважаючи, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" не надано інформацію на запит ОСОБА_1 №01 від 15.11.2021, звернувся до суду із даним позовом.
Таким чином, підставою для звернення позивача до суду із даним позовом слугували обставини ненадання відповідачем належної та достовірної відповіді на звернення позивача, яке сформовано в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", а відтак предмет даного спору обмежується саме Законом України "Про доступ до публічної інформації", на підставі та у відповідності до якого слід проводити оцінку спірних правовідносин.
Згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Статтею 1 Закону № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939-VI.
Відповідно до статті 1 Закону від 13.01.2011 року № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Водночас, в силу вимог пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
У відповідності до частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відтак, право позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов'язок відповідача який володіє статусом розпорядника публічної інформації надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.
Відповідно до статті 21 Закону № 2939-VI інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис (частина 4 статті 22 Закону № 2939-VI).
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (частина 5 статті 22 Закону № 2939-VI).
Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний у будь-якому випадку надати відповідь на запит з дотриманням визначених законодавством України строків.
Як вбачається зі спірної відповіді, відповідач вказує про те, що у зв'язку з великим обсягом інформації, позивачу виставлено рахунок на відшкодування витрат на копіювання або друк запитуваної інформації. Крім того, відповідач зазначив, що отримати запитувану інформацію позивач зможе лише після повної оплати витрат на копіювання або друк запитуваних документів.
Конституційний Суд України в ухвалі від 25 червня 2013 року №29-у/2013, якою відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зазначив, що положення частини другої статті 21 Закону викладені чітко, зрозуміло і передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк документів понад встановлену Законом кількість сторінок, а тому не потребують офіційної інтерпретації.
Із наведеного слідує, що якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані із копіюванням документів понад встановлений обсяг.
Копії 10 перших сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформацію надаються безкоштовно, тоді як відшкодування позивачем фактичних витрат на копіювання і друк документів здійснюватися з одинадцятої сторінки.
Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 року у справі №818/40/17.
Суд зауважує, що висновок відповідача, викладений в оскаржуваній відповіді, про тотожність запитуваної ОСОБА_1 інформації у декількох запитах, не звільняє розпорядника інформації виконати обов'язок щодо надання належної відповіді на кожний із запитів позивача, з огляду на те, що чинний Закон від 13.01.2011 № 2939-VI не містить поняття "зловживання запитувачем своїм правом на доступ до публічної інформації" як і не містить норм про те, які дії запитувача можуть бути кваліфіковані як зловживання правом.
Виходячи із Конституційного принципу "свободи" у поведінці фізичної особи ("дозволено все, що прямо не заборонено законом"), дії позивача щодо надіслання декількох запитів в листопаді 2021 року із аналогічним чи подібним предметом на момент розгляду цієї справи не можуть вважатися зловживанням правом на доступ до публічної інформації, адже така поведінка не обмежена законом.
Однак, з метою врегулювання правовідносин пов'язаних із зловживанням правом на доступ до публічної інформації, 15.06.2020 у Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про доступ до публічної інформації" № реєстрації 3660 щодо надання відповідей на запити.
У пояснювальній записці до цього законопроекту зазначено: "Надавши право на отримання публічної інформації законодавцем не було враховано того фактору, що деякі запитувачі публічної інформації є недобросовісними та реалізуючи своє право на доступ до публічної інформації зловживають ним. Часто до органів державної влади та органів місцевого самоврядування звертаються одні й ті ж самі особи із запитами на отримання публічної інформації. Одноразово, в один день, однією особою може бути подано близько 40 (сорока) і більше запитів на отримання публічної інформації".
У вказаному проекті Закону № 3660 запропоновано передбачити відповідальність за зловживання запитувачами своїм правом на доступ до публічної інформації, а частину другу статті 19 викласти в такій редакції: "Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому кількість таких запитів на інформацію від одного запитувача не може перевищувати п'яти запитів в тиждень".
Отже, так як поведінка запитувача щодо направлення декількох запитів на момент прийняття рішення судом не заборонена законом, а відтак не може вважатися неправомірною, то суд не погоджується із такою підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 повної відповіді на його запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, будучи розпорядником інформації, мав у будь-якому випадку надати відповідь позивачу у встановлений Законом України "Про доступ до публічної інформації" строк, з копіями запитуваних документів у кількості перших 10 сторінок, а відтак відмова у наданні інформації на запит є протиправною.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправної відмови Ізюмського комунального підприємства теплових мереж щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 від 15.11.2021 № 01 викладену у листі Ізюмського комунального підприємства теплових мереж від 19.11.2021 №1637 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Крім того, у пункті 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" зазначено, що:
"Відповідно до частини другої статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов'язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших десяти сторінок.
При цьому питання щодо надання розпорядником інформації перших десяти сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв'язку з невідшкодуванням відповідних витрат прямо Законом України "Про доступ до публічної інформації" та іншими чинними нормативно-правовими актами не врегульовано.
Однак, враховуючи міжнародно-правові стандарти у сфері доступу до публічної інформації, належною практикою є надання за вимогою запитувача перших 10 сторінок безкоштовно одночасно з повідомленням про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів."
Обираючи належний спосіб відновленого порушеного права позивача, враховуючи положення статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача безкоштовно надати позивачу інформацію у межах, що не перевищує 10 сторінок, з розрахунком вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів згідно запиту на публічну інформацію №05 від 15.11.2021.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Питання про стягнення судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (просп. Незалежності, буд. 33,м. Ізюм, Харківська область,64300) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Ізюмського комунального підприємства теплових мереж щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 від 15.11.2021 №01, викладену у листі Ізюмського комунального підприємства теплових мереж від 19.11.2021 №1637.
Зобов'язати Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (пр-т Незалежності, буд. 33, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ЄДРПОУ 32284148) безкоштовно надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію у межах, що не перевищує 10 сторінок, з розрахунком вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів згідно запиту на публічну інформацію від 15.11.2021 №01.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С. Мороко