16 лютого 2023 року Справа №320/12013/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду через свого представника Завгороднього Андрія Миколайовича (далі - представник позивача, Завгородній А.М.) звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Державної установи «Центр пробації», яке зазначене у листі від 08.12.2022 за вихідним номером 136/Г-134/10/Ян-22;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» забезпечити подання та оформлення документів для призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року за №3-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за номером 135/13402.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказує про те, що ОСОБА_1 наказом Державної установи «Центр пробації» від 18 жовтня 2022 року за № 515/к «Про особовий склад» відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 26 жовтня 2022 року звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади начальника Новоукраїнського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області. Вислуга років її становить у календарному обчисленні 16 років 02 дні та у пільговому - 21 рік 04 місяці 02 дні. Позивач звернулась 08.11.2022 до відповідача із заявою щодо оформлення та направлення до Пенсійного фонду документів для призначення пенсії за вислугу років у зв'язку зі звільненням та отримала відмову викладену у листі від 08.12.2022 за вихідним номером 136/Г-134/10/Ян-22. Представник зазначив, що відповідно до положень ст. 1, ст. 12, ст. 13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року за №3-1, Державна установа «Центр пробації» уповноважений на оформлення та подання належним чином завірених документів до органу який призначає пенсію та враховуючи положення ст. 17 вказаної Постанови №3-1 право приймати рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову у призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії покладено на орган що призначає пенсію, а саме на Пенсійний фонд, а не на орган де працювала та з якого звільнилась позивач.
03.01.2023, ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Також, даною ухвалою суду відповідно до ст. ст. 77, 80 КАС України витребувано від позивача копію трудової книжки.
Станом на час вирішення справи від позивача та/або її представника не надійшло документів витребуваних судом на виконання вимог ухвали суду від 03.01.2023.
30.01.2023 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому Державна установа «Центр пробації» просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав безпідставності заявлених позовних вимог та їх надуманості. Відповідач зазначив, що на день звільнення ОСОБА_1 зі служби вислуга років її становила у календарному обчисленні 16 років 02 дні, своїм листом від 08.12.2022 за № 136/Г-134/10/Ян-22 повідомив позивача, що відповідно до положень ч. ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ право на пенсію мають особи за наявності встановленої цим Законом вислуги років та з урахуванням положень п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія призначається в разі якщо відповідні особи звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше та згідно п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ, якщо особа досягла 45 річного віку, крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 даного Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба у вказаному органі.
Пункт 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» передбачає, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно із пунктами 1 і 2 цієї постанови. Та враховуючи положення п. 1, п. 17 Порядку №393 заява про призначення пенсії подається особою, яка має право на таке призначення відповідно до Закону №2262, Державна установа «Центр пробації» є державною установою, яка відповідно до норм Закону №2262 та Порядку №393, у разі саме наявності права у особи, оформляє і подає до органів, що призначають пенсію документи, а органи Пенсійного фонду приймають рішення щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії. Оскільки позивач не набула права щодо призначення їй пенсії за Законом №2262, має вислугу років у календарному обчисленні 16 років 00 місяця 02 дні та за трудовою книжку НОМЕР_1 страховий стаж 06 років 06 місяців 22 дні, у відповідача відсутні законні підстави для оформлення та подання відповідних документів до Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років за Законом №2262.
Інших заперечень, пояснень, заяв та клопотань до суду не надійшло.
Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження та за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 18 жовтня 2022 року за № 515/к «Про особовий склад» відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів або переведення організаційних заходів) з 26 жовтня 2022 року звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади начальника Новоукраїнського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 .
Вислуга років ОСОБА_1 становить на день звільнення у календарному обчисленні 16 років 00 місяців 02 дні та у пільговому - 21 рік 04 місяці 02 дні.
На звернення ОСОБА_1 08.11.2022 щодо оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області документів для призначення пенсії за вислугою років у зв'язку зі звільнення, Державна установа «Центр пробації» своїм листом від 08.12.2022 за № 136/Г-134/10/Ян-22 із посиланням на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ та положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» повідомила позивача про те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить менше 25 років що визначені п. «а» ст. 12 Закону №2262 підстав для оформлення та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області документів для призначення пенсії за вислугою років не має.
Не погодуючись із вказаною у листі відмовою, позивач через свого уповноваженого представника звернулась до адміністративного суду із даним позовом та має позицію, що відповідач не уповноважений вирішувати чи є право у позивача на призначення пенсії за віком, оскільки таке право відповідно до діючого законодавства має лише Пенсійний фонд.
В свою чергу, відповідач вважає, що ОСОБА_1 не має необхідного стажу визначеного п. «а» ст. 12 Закону №2262 та оскільки право на призначення пенсії має лише особа яка набула таке право відповідно до норм діючого законодавства, лише в такому разі уповноважений орган має готувати та направляти відповідні документи до суб'єкта призначення пенсії.
Відповідно, предметом розгляду у даній справі є лист відмова Державної установи «Центр пробації» від 08.12.2022 за № 136/Г-134/10/Ян-22 щодо оформлення та направлення документів до відповідного Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, у зв'язку з чим суд вважає необхідним встановити протиправність чи законність дій, прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови у оформленні та поданні до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, відповідності таких до положень ч. 2 ст. 2 КАС України із дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених ч. 3 вказаної статті.
Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 01.01.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII, у відповідній редакції).
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
За п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII вбачається, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
ОСОБА_1 на день звільнення (26.10.2022) досягла 46 років та за згодою сторін має вислугу років на день звільнення обраховану у календарному обчисленні 16 років 00 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні - 21 рік 04 місяці 02 дні.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 , як вказує відповідач у спірному листі відмові, трудовий стаж склав 06 років 06 місяців 22 дні. Проти даних показників трудового стажу позивач та її представник зауважень не надали до суду, як і не надали до справи на виконання вимог ухвали суду від 03.01.2023 копію трудової книжки.
Суд наголошує, що у даній справі підлягає саме розгляду питання щодо наявності чи відсутності обов'язку у відповідача оформити та направити документи до відповідного Пенсійного фонду для вирішення питання щодо призначення пенсії чи відмови у такому. Суд не розглядає у даній справі наявність чи відсутність у позивача необхідного стажу для виходу на пенсію за вислугою років відповідно до положень Закону №2262.
Положеннями частини першої ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України (ч. 4 ст. 23 Закону № 2713-IV).
Згідно ст. 17 Закону №2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «з» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393).
Згідно п. 1 Порядку №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
За п. 2-1 Порядку для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Згідно підпункту «в» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, крім іншого, один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Відповідно, статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Отже, Законом України №2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Разом з тим, суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 1 Порядку № 3-1 визначено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.
Відповідно до положень Порядку № 3-1 на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на Державну установу «Центр пробації», у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону, покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
Аналогічна правова позиція щодо обов'язку державного органу на підготовку та подання документів до органів що призначають пенсію викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 08.06.2021 у справі № 360/3326/18, від 07.09.2021 у справі № 761/28991/17.
Щодо вказаного вище факту обов'язку оформлення та подання до Пенсійного фонду документів, відповідач по справі не заперечує але наполягає в першу чергу на наявності у особи права на призначення їй пенсії за вислугою років.
Суд зауважує, що висновки щодо наявності чи відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років має бути розглянуто уповноваженим на те органом, а саме Пенсійним фондом на підставі аналізу та перевірки необхідних документів з урахуванням положень Закону №2262 та Порядку № 393. Та, в разі наявності спору щодо призначення спірної пенсії, вказані правовідносини підлягають вирішенню в судовому порядку між особою та пенсійним органом, та відповідно в таких випадках підлягає дослідження та встановлення судом наявності чи відсутності у особи права щодо виходу на запитувану пенсію.
Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України згідно положень ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналізуючи зміст зазначених норм та положень, суд приходить до висновку про те, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Разом з тим, на Державну установу «Центр пробації», у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону позивачу, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
При цьому, суд критично ставиться до наведених в запереченнях відповідача доводів необґрунтованості та безпідставності позовних вимог позивача, оскільки відповідач не уповноважений приймати рішення про призначення позивачу певного виду пенсії, а зобов'язаний лише підготувати та подати відповідний пакет документів до органів Пенсійного фонду України.
Відповідно у даній справі суд приходить до висновку, що відповідач припустився бездіяльності, не надавши до Пенсійного органу документи, необхідні для призначення позивачеві пенсії чи відмови у її призначенні та перевищив свої повноваження щодо вирішення питання чи наявне у позивача право на призначення пенсії за вислугу років чи ні.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного суду викладеними у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 761/29252/17 (адміністративне провадження № К/9901/52719/18).
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Враховуючи вищезазначене та встановлене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у підготовці та направленні до Пенсійного фонду матеріалів для призначення пенсії за вислугою років, викладені у спірному листі, є протиправними та такими що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та виходячи з меж заявлених позовних вимог, встановлених обставин у справі, системного аналізу положень законодавства України, а також доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Та задля належного захисту встановлених порушених прав позивача суд вважає необхідним захистити порушені права шляхом визнання саме протиправними дій Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 у оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області документів для призначення пенсії за вислугу років у зв'язку зі звільненням, що викладено у листі від 08.12.2022 за вихідним номером 136/Г-134/10/Ян-22 та зобов'язати відповідача забезпечити подання та оформлення документів для призначення пенсії до відповідного Пенсійного фонду з дотримання положень та порядку визначеного чинним законодавством.
Позивачем сплачено за подання позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується наявною у справі квитанцією.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, наслідки вирішення справи судом, суд вважає можливим стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, відповідача по справі, понесені витрати по сплаті судового збору, а саме у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 77-80, 139, 143, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 у оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області документів для призначення пенсії за вислугу років у зв'язку зі звільненням, що викладено у листі від 08.12.2022 за вихідним номером 136/Г-134/10/Ян-22.
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» забезпечити подання та оформлення документів для призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року за №3-1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.