16 лютого 2023 року № 320/5849/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області
про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області, у якому просив суд:
-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 09.09.2019 №119147-52 в сумі 15 851,36 грн.;
-рішення про опис майна у податкову заставу від 09.09.2019 на ім'я ОСОБА_1 .
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним здійснено оплату заборгованості в повному обсязі і спірна податкова вимога підлягає скасуванню, а отже і рішення про опис майна у податкову заставу як похідна вимога.
Відповідачем подано до суду письмові відзиви на позовну заяву, згідно яких позов не визнано. Зазначено, що згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 04.11.2019 (суддя Брагіна О.Є.) позовну заяву залишено без руху.
Позивач, у строк та спосіб, викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 27.01.2020 о 11:00.
27.01.2020 у судове засідання не прибули сторони, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином, явку своїх представників не забезпечили. Суд ухвалив відкласти судове засідання на 20.02.2020 о 11:00.
20.02.2020 судове засідання знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначене 07.04.2020 о 15:30.
07.04.2020 судове засідання знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначене 06.08.2020 о 14:00.
06.08.2020 у судове засідання не прибули сторони, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином, явку своїх представників не забезпечили. Суд ухвалив відкласти судове засідання на 28.08.2020 о 16:20.
28.08.2020 судове засідання знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначене 06.11.2020 о 11:00.
06.11.2020 у судове засідання не прибули сторони, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином, явку своїх представників не забезпечили. Суд ухвалив на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 14.01.2021 справа №320/5849/19 прийнята до провадження судді Леонтовича А.М., судовий розгляд вирішено здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з Броварською міською радою Київської області в особі міського голови Сапожко І.В. від 18 лютого 2015 року. Предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою площею 0,372 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.2. договору №1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, встановлена сума орендної плати 65 051, 31 грн. на рік.
В 2018 року позивач сплатив 68 954,40 грн., в 2019 році сплатив 67 820,90 грн.
Позивач отримав податкову вимогу від 09 вересня 2019 року №19147-52 в сумі 15 851, 36 грн., де зазначено, що це заборгованість зі сплати орендної плати за землю з фізичних осіб за 2019 рік та рішення про опис майна у податкову заставу разом з Актом опису майна від 17 вересня 2019 року за №432.
18 жовтня 2019 року позивач звернувся з інформаційним запитом в Броварське управління ГУ ДПС у Київській області з проханням надати витяг з його інформаційної картки платника податків про нарахування та сплату орендної плати за землю з фізичних осіб.
28 жовтня 2019 року отримав відповідь від відповідача про те. по відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, яким не передбачено звіряння стану рахунків платника з болжетом та оформлення акту звірки за підсумками такого звіряння в органах ДІС.
Вважає, що йому помилково нарахували заборгованість по сплаті орендної плати за землю з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 15 851,36 грн., тому що відповідно до податкового повідомлення - рішення від 15.02.2019 за №185621-5206-1006 йому визначено суму податкового зобов?язання в розмірі 67 820, 90 грн.
Вказана сума, на думку позивача, сплачена, про що свідчать квитанції: №ПH 153580 від 22.05.2019 на суму 13 126,66 грн., №ПН 132206 від 16.05.2019 на суму 10 000,00 грн., №ПН 123266 від 15.05.2019 на суму 14 900,00 грн., №ПН 118244 від 14.05.2019 на суму 14 900,00 грн., №ПН40526132 від 15.04.2019 на суму 14 900,00 грн.
Вважаючи податкову вимогу від 09 вересня 2019 року №119147-52 на суму 15 851,36 грн. не обрунтованою і незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків y встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Вiдповiдно до п.88.1-88.2 ст.88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Вiдповiдно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Вiдповiдно до п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Отже, у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання така сума грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу, а майно такого платника податків передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків. При цьому, опис майна платника податків у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.
Відповідно до пп.1, 2 р. ІІ «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
При цьому, пп.3 р. ІІ цього Порядку визначено, що протягом періоду оскарження суми грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.
Вiдповiдно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Вiдповiдно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
VI. Оцінка суду
Судом встановлено, що станом на 31.12.2018 по орендній платі за позивачем обліковувався борг у розмірі 2459,49 грн.
Відповідачем 12.02.2019 здійснено перерахування коштів з земельного податку на код платежу 18010900 - орендна плата. Таким чином в інтегрованій картці платника податків станом на 12.02.2019 борг по орендній платі відсутній, а переплата становить 90,51 грн.
Станом на 31.05.2019 за позивачем обліковувалась переплата у розмірі 67 923,78 грн.
26.06.2019 позивачу донараховані штрафні санкції на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0078175206 на суму 15 954, 24 грн. згідно ст.ст. 122, 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату податкового зобов?язання за 2018 рік.
Отже, вказані кошти були зараховані у погашення боргу, який виник по податковому повідомленню-рішенню від 17.10.2018 року №0078175206 на суму 15 954, 24 грн.
Таким чином станом на 31.07.2019 за позивачем обліковується переплата у розмірі 51 969,54 грн.
25.08.2019 позивачу донараховано штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення №185621-5206-1006 від 26.06.2019, згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України по орендній платі з фізичних осіб на суму 67 820,90 грн.
Враховуючи переплату у розмірі 51 969,54 грн., у інтергованій картці ФОП ОСОБА_1 станом на 08.09.2019 обліковувався податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в розмірі - 15 851, 36 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №185621-5206-1006 від 26.06.2019.
3гідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов?язання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПКУ, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов?язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відтак, керуючись вимогами ст. 59 ПК України, ГУ ДПС у Київській області на суму узгодженого податкового зобов'язання, було винесено та направлено позивачу податкову вимогу від 09.09.2019 №119147-52 на суму 15 851,36 грн.
Згідно ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов?язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов?язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.
Згідно ст.89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов?язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов?язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно п.89.2 ст.89 ПКУ, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно п.89.3 ст.89 ПКУ, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред?являється платнику податків, що має податковий борг.
Згідно п.7 Розділу II Порядкуу застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого Наказом МФУ від 16.06.2017 №586, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість є меншою, ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Платник податків зобов?язаний не пізніше робочого дня, що настає за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов?язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішения про включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податів у включенні такого майна до акта опису.
У разі якщо контролоючий орган приймає рішення про включення такого майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 глави 1 розділу ІІ Кодексу.
Керуючись вищезазначеними нормами, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 17.09.2019 №1554/Ф0П/10-36-52-07 та лист про виділення активів від 17.09.2019 №1547/ФОП/10-3652-07.
09.07.2020 та 10.09.2020 податовий борг по спірній вимозі від 09.09.2019 №119147-52 частково було оплачено позивачем на суму 15 711, 89 грн. (15851,36 грн. -15711,89 грн. =139,47 грн.), однак позивачу донараховано штрафних санкцій за невчасну сплату платежу по ст. 126 ПК України на суму 662,89 грн. Відтак, податковий борг позивача становить 802,36 грн.
Оскільки станом на 26.08.2020 за позивачем по орендній платі обліковується несплачений податковий борг по орендній платі у розмірі 802,36 грн., підстави для скасування податкової вимоги від 09.09.2019 №119147-52 та рішення про опис майна у податкову заставу від 17.09.2019 №1554/ФОП/10-36-52-07 відсутні.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Доказів понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 16.02.2023