ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" лютого 2023 р. справа № 300/2015/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
16.05.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 04.07.1988 до 31.01.2001, зобов'язання зарахувати зазначені періоди до страхового стажу й призначити пенсію за віком з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
18.05.2022 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 30.05.2022 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як співвідповідача до даної адміністративної справи, а розгляд справи розпочато з початку.
Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зарахувало до її стажу роботи, підтверджений трудовою книжкою НОМЕР_1 період роботи на посаді продавця та оскаржуваним рішенням № 092250003544 від 10.02.2022 відмовив в призначенні пенсії за віком. У зв'язку з чим просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу підтверджений трудовою книжкою стаж та призначити пенсію за віком з 03.02.2022.
Відповідачі направили суду відзиви на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодилися, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просили в задоволенні позову відмовити, з мотивів викладених у відзивах.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 03.02.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за № 092250003544 від 10.02.2022 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визначено її загальний стаж 21 рік 3 місяці 20 днів, при необхідному - не менше 28 років; не враховано до стажу періоди роботи позивача з 04.07.1988 до 31.01.2001, оскільки відсутні дані про звільнення, а при переведенні у 1989 році відсутня печатка України з кодом.
Позивач, вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Стаття 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає умови призначення пенсії за віком, відповідно до частини першої якої, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов'язковому порядку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
З аналізу вказаних норм, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів у трудовій книжці стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, який відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосовав суд в даній адміністративній справі.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач з 04.07.1988 працювала учнем-продавцем Красноїлівського сільського споживчого товариства Верховинського районного споживчого товариства, з 12.12.1988 переведена на посаду продавця. 06.02.1989 переведена на посаду завідувача магазину № 4, 08.02.1989 позивач переведена продавцем в Устеріківський коопторг, з 01.04.2001 до 18.06.2007 працювала продавцем в магазині у Вигодському коопторзі.
Таким чином, трудовою книжкою НОМЕР_1 підтверджено стаж роботи позивача з 04.07.1988 до 31.01.2001, тому, суд вважає, що ці періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, а власне недотримання роботодавцем правил ведення трудової книжки не може мати негативні наслідки для працівника.
Допущені роботодавцем порушення правил ведення трудової книжки не спричинили неправильного чи неточного відображення записів у ній про періоди страхового стажу позивача.
За таких обставин, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не врахувало періоди з 04.07.1988 до 31.01.2001до страхового стажу роботи позивача, тому відмова позивачу в призначенні пенсії є протиправною.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Вирішуючи вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає, що застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням змісту заявлених вимог в цій частині, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 04.07.1988 до 31.01.2001 та призначити з 03.02.2022 їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем адміністративний позов є обґрунтованими, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією за № 0.0.2536021466.1 від 06.05.2022, підтвердила сплату судового збору на суму 992, 40 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення в солідарному порядку на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів сплачений судовий збір в розмірі 992, 40 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (індекс 49094, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, місто Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 21910427) в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.07.1988 до 31.01.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) період роботи з 04.07.1988 до 31.01.2001 та призначити з 03.02.2022 пенсію за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (індекс 49094, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, місто Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 21910427) сплачений судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.