16 лютого 2023 року Справа № 280/3392/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Прус Я.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті
до Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна служба України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними та скасування постанов
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), до Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна служба України з безпеки на транспорті, в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 2 №308234 від 09.11.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.;
визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 1 №308517 від 01.02.2022 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.;
визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 1 №308518 від 01.02.2022 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, та зазначає, що про місце і час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивача не було повідомлено, що позбавило його законного права бути присутнім під час розгляду справа, подати відповідні докази, висловити заперечення тощо. Крім того, вказує, що у ОСОБА_1 є посвідчення водія відповідної категорії «В», «С», «D», «Е» та наявні необхідні документи для керування транспортним засобом та здійснення перевірки. Також наголошує, що оскаржені постанови не оформлені належним чином, а саме чітко не зазначено, яке саме порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» допущено позивачем. Зауважує, що відповідач посилається на перевищення вагових норм, проте відповідачем не надано жодного документа, на підставі якого було визначено вагу транспортного засобу та навантаження осі, не надано довідку про здійснення габаритно-вагового контролю, а також відсутній Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Окрім того, Управління не надало свідоцтва про перевірку ваг та свідоцтва про їх державну метрологічну атестацію. Також звертає увагу на властивості вантажу який належить до сипучих вантажів що постійно переміщується по осям транспортного засобу під час руху.
Ухвалою судді від 31.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Ухвалою суду від 20.09.2022 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 13 жовтня 2022 року.
Відповідно до Наказу №36 від 10.10.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» були зняті з розгляду всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 11.10.2022 по 14.10.2022. Розгляд справи призначений на 27 жовтня 2022 року.
27 жовтня 2022 року судом відкладене підготовче засідання на 17 січня 2023 року.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив від 07.11.2022, в якому наголошує, що на момент проведення рейдових перевірок посадовою особою Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: неоформлення посвідчення водія відповідної категорії, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу, які було зафіксовано в акті від 08.12.2021 №325331 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; а також відсутність у водія під час здійснення вантажних перевезень, дійсного на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа, яке було зафіксовано в акті від 12.10.2021 №320157 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Водій з актами перевірки був ознайомлений, від підпису відмовився, жодних письмових пояснень про причини порушень не надав. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
27 грудня 2022 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій додатково наголошує, що на час складання акту перевірки та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач не був перевізником в розумінні 3акону України «Про автомобільний транспорт», тому позивачем не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначено в оскаржуваних постановах.
Ухвалою суду від 17.01.2023 судом закрито підготовче засідання та справа призначена до розгляду по суті в судовому засіданні на 14 лютого 2023 року.
Позивач в судове засідання призначене на 14.02.2023 не з'яви вся, до суду звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
За приписами частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
За приписами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 12.12.2016, Номер запису: 21010000000027348. Види діяльності позивача: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний), 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 55.30 Надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів.
12.10.2021 о 12 год. 15 хв. працівниками Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на а/д Н-14 «Миколаїв-Олександрівка-Кропивницький», 205 км+280 м проведено перевірку транспортного засобу транспортного засобу КАМАЗ, державний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 , який належить на праві власності позивачу, за результатами якої складено акт №320157 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки фахівцями Укртрансбезпеки встановлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених статтею 48 цього Закону, а саме: на момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу або індивідуальна контрольна книга водія ОСОБА_3 . Водій із актом ознайомлений, від підпису відмовився, про що свідчить відмітка у відповідній графі акту перевірки.
28.10.2021 відповідачем було направлено запрошення вих. №90838/3.1/24-21 на розгляд матеріалів перевірки на 09.11.2021, про що свідчать матеріали справи (а. с. 55)
09.11.2021 заступником начальника Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №308234, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
08.12.2021 о 21 год. 30 хв. працівниками Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-14, 203 км+500 м «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», проведено перевірку транспортного засобу КАМАЗ, державний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , які належать на праві власності позивачу (водій ОСОБА_3 ), за результатами якої складено акт №325331 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В ході перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: неоформлення посвідчення водія відповідної категорії (відкриті «В», «В1», «С», «С1»), перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу.
Так, в процесі перевірки працівниками Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено зважування автомобіля в результаті чого складено Довідку №0074146 від 08.12.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, де зазначені фактичні показники вимірювання, а саме у пункті 5 зазначено тип транспортного засобу (зі здвоєною віссю і причепом), у пункті 6 зазначено, що навантаження на осі становить: 1) 4,3 т, 2) 9,0 т, 3) 8,85 т, 4) 8,0 т, 5) 8,6 т, повна маса транспортного засобу 38,75 та Акт №0070942 від 08.12.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, де у пункті 8 зазначено: повна маса фактична 38,75 т (нормативна 40 т), у пункті 10 зазначено: осьові навантаження фактичне 1) 4,3 т (нормативна 11 т), 2) 17,85 т (нормативна 16 т), 3) 8,0 (нормативна 11 т) 4) 8,6 т (нормативна 11 т), про що свідчить також талон зважування № 244253 від 08.12.2021.
Позивачу надсилалось запрошення №4151/83.1/24-221 від 20.01.2022 на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, у якому повідомлялось, що справу з цього питання буде розглянуто 01.02.2022, про що свідчить Реєстр відправлення рекомендованих листів з календарним штампом «Укрпошти», фіскальний чек від 20.01.2022.
Так, 01.02.2022 в.о. начальника Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки (Акт №325331 від 08.12.2021) та прийняті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, зокрема: №308517, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»); №308518, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Вважаючи прийняті відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» вирішено реорганізувати шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.
Як вбачається з додатку до Розпорядження, Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області в Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 №340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області в Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Відповідно до статті 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, за висновком суду до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закону №2344-III віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
За приписами статті 49 Закону №2344 водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).
Відповідно до пункту 1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
У силу пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Отже, вказаним Положенням передбачено те, що вантажні автомобілі повинні бути обладнанні тахографами, а у випадку не обладнання тахографом водій зобов'язаний вести індивідуальну контрольну книжку.
При цьому, вищенаведені норми права не дають підстав стверджувати про те, що наявність таких документів передбачена лише у випадку міжнародних вантажних перевезень.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 по справі 820/4624/17.
Судовим розглядом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону №2344-III слугувала відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книги водія ОСОБА_3 , які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам, яке було зафіксовано в акті від 12.10.2021 №320157 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Однак, позивач зазначає, що не має ніякого відношення до перевезення, яке здійснював вказаний транспортний засіб, тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.
Суд наголошує, що частиною 1 статті 29 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2021 між ОСОБА_4 , як «Позичкодавцем» та ОСОБА_5 (Користувач) укладено договір, за умовами якого Позичкодавець безоплатно передає Користувачу в користування транспортний засіб марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_2 та причіп ТЗ номер НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 . Позичка за цим договором є строковою. Строк дії до 31.12.2021.
У той самий день сторонами за договором підписаний також Акт приймання-передачі в користування транспортного засобу.
Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 363 від 14.10.1997, визначено:
Перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).
Крім того, частиною 3 статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, до матеріалів справи представником відповідача долучено ТТН від 11.10.2021 №408622, замовником та вантажовідправником у якій зазначено ЗВТ «Зернотранс», вантажоодержувачем - КХП «ІЛЕВАТОР», а автомобільний перевізник - ПП «Акимов».
Тобто, зазначене свідчить, що позивач у даному випадку не є автомобільним перевізником, а отже і суб'єктом порушення, передбаченого статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
При цьому, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.
Однак, в супереч приписам чинного законодавства про автомобільний транспорт до відповідальності безпідставно притягнуто позивача, який не виступав автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин.
Таким чином, позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначене в Акті перевірки №320157 від 12.10.2021, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Натомість, доказів, які б свідчили, що позивач є перевізником та використовував даний автомобіль як суб'єкт господарювання, відповідачем суду надано не було і таких доказів судом в ході розгляду справи не встановлено.
Суд не надає оцінку наявності або відсутності порушень статті 48 Закону №2344-III, оскільки позивач, в даному випадку, не є суб'єктом який повинен відповідати за дані порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Придніпровське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №308234 від 09.11.2021 прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Стосовно правомірності постанови відповідача 1 №308517 від 01.02.2022 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. суд виходить з такого.
Як зазначалось вище, згідно зі статтею 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Як встановлено судом та не спростовано позивачем, на час проведення перевірки у водія було відсутнє посвідчення водія відповідної категорії (відкриті «В», «В1», «С», «С1»).
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що 08.12.2021 перевезення вантажів позивач здійснював водієм, у якого було неоформлене посвідчення відповідної категорії, суд приходить до висновку, що постанова №308517 від 01.02.2022, якою у відповідності до приписів абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону до позивача правомірно застосований штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, є правомірною, тому підстави для її скасування відсутні.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини 1 статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Частиною 2 статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Частинами 14 та 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Частиною 3 статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону № 3353-ХІІ до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
За приписами частини 2 статті 29 Закону № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).
За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) передбачено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Як вказано вище, під час проведення габаритно-вагового контролю 08.12.2021 транспортного засобу, який використовується позивачем, виявлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад від 10% до 20% при перевезенні подільного вантажу.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд доходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено.
Вантажем, який перевозився водієм позивача, є пшениця, тобто вантаж є подільним, адже може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.
Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.
Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.
Згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/14, зауважив, що чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у виді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.
Тобто, в такому випадку плата за проїзд є компенсацією руйнування автомобільних доріг України.
Натомість, така плата не звільняє особу від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо дотримання вимог щодо граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.
В іншому випадку, така особа несе відповідальність за недотримання таких вимог.
При цьому, згідно з вимогами чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР України при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.
Так, перевищення, зокрема, навантаження на вісь під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Відповідно, доводи апелянта щодо відсутності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ, є безпідставними, а до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об'єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.
Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону № 3353-XII, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, Верховний Суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі від 22.12.2018 № 420/3371/21.
Доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду матеріалів про притягнення його до відповідальності суд дослідивши відхиляє з огляду на те, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із пунктами 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював заходи щодо своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення шляхом направлення запрошення на його адресу рекомендованим листом із повідомленням.
Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
У призначений час позивач не з'явився, повідомлень про перенесення розгляду на іншу дату до відповідача не направив, як і жодного документу на спростування фактів виявлених правопорушень, зазначених в акті.
Одночасно, суд зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17.
Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У даному випадку, суд звертає увагу на те, що позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи про правопорушення транспортного законодавства, ані під час перебування справи в провадженні суду не надано жодних доказів на спростування висновків відповідача під час перевірки 08.12.2021 щодо порушення ФОП ОСОБА_4 приписів статті 48 Закону №2344-III.
Суд не приймає посилання позивача на те, що на час складання акту перевірки та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу останній не був перевізником в розумінні 3акону № 2344-IIІ, оскільки в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна від 08.12.2021 №0228, яка була надана водієм працівникам Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки під час проведення перевірки. Так, замовником та вантажовідправником у ТТН зазначено ТОВ «Степгруп», а автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_6 .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн від 01.02.2022 № 308517 є правомірною та такою, що винесена на законних підставах.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 330,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845), до Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 22-А, код ЄДРПОУ 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки №308234 від 09.11.2021 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 330,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак