17 лютого 2023 року Справа № 280/7420/20 СН/280/11/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами загального, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до 1. Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 168)
2. Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69069, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 168)
про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
19.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ТУ ДСА в Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів щорічної відпустки) із застосування ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
зобов'язати відповідача 1 провести перерахунок суддівської винагороди позивачу за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів щорічної відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину з урахуванням загальнообов'язкових податків та зборів.
В обґрунтування позову посилається на те, що працює на посаді судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя, та за період з 01.01.2020 до 18.04.2020 позивачу нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад, виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, доплата за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу судді. В свою чергу, з 18.04.2020 по 28.08.2020 позивач отримувала суддівську винагороду у меншому розмірі, з урахуванням обмежень, які встановлено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ (далі - Закон №553-ІХ), яким встановлено обмеження нарахування суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020, на період дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби. Отже, у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 позивач отримувала суддівську винагороду в обмеженому розмірі, що суперечить положенням статті 130 Конституції України та нормам Закону №1402-VIII. Вважає, що у спірних правовідносинах норми Конституції України підлягають застосуванню як норми прямої дії, а тому виплата суддівської винагороди у заниженому розмірі є протиправною. Також посилається на Рішення Конституційного Суду України, зокрема, від 28.08.2020 №10-р/2020. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 26.10.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25.11.2020.
04.11.2020 третя особа подала до суду пояснення на адміністративний позов (вх. №52834), у яких зазначила про неможливість подання будь-яких даних, на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки Головне управління не володіє інформацією щодо взаємовідносин між позивачем та відповідачем у цій справі, а здійснює лише розрахунково-касове обслуговування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області. Справу просить розглянути за відсутності уповноваженого представника.
Відповідач 1 позов не визнав, 06.11.2020 на адресу суду надав відзив на позовну заяву (вх. №53301), у якому зазначає, що Верховною Радою України 13.04.2020 прийнято Закон 553-ІХ, який опубліковано в газеті «Голос України» від 17.04.2020 №68 (7325) та набрав чинності 18.04.2020. Відповідно до частин 1 та 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене в частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Таким чином, нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників обмежується максимальним розміром 47 230,00 грн. на місяць. Вказує, що у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частини 1, 3 статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. В свою чергу, ТУ ДСА в Запорізькій області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ). Також звертає увагу, що у разі задоволення позову виконання рішення у цій справі можливо буде здійснити виключно за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів» у зв'язку із відсутністю у кошторисі на 2020 рік відповідних бюджетних асигнувань. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.01.2021 відкладено підготовче засідання на 10.02.2021.
Ухвалою суду від 10.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.03.2021.
Ухвалою суду від 16.03.2021 витребувано від ДСА України та ТУ ДСА України в Запорізькій області докази у справі, а саме:
- інформацію про те, чи були Державною судовою адміністрацією України виділені Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області кошти на виплату суддівської винагороди суддям Хортицького районного суду м. Запоріжжя у 2020 році (у тому числі судді Мурашовій Н.А.) у розмірі, з урахуванням вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
- інформацію про те, чи відбулись зміни у кошторисі Хортицького районного суду м. Запоріжжя на 2020 рік щодо обсягу коштів, виділених на виплату суддівської винагороди (у тому числі судді Мурашовій Н.А.), у зв'язку із введенням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-IX);
- інформацію про те, чи відбулось у спірному періоді з квітня 2020 року по серпень 2020 року, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-IX, зменшення обсягу бюджетних асигнувань Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на виплату суддівської винагороди суддям Хортицького районного суду м. Запоріжжя у 2020 році.
- належним чином засвідчену копію кошторису Хортицького районного суду м. Запоріжжя на 2020 рік, у тому числі зміненого, за наявності.
Ухвалою суду від 06.04.2021 відкладено судове засідання у справі на 12.05.2021.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Верховного Суду від 20.04.2022 касаційну скаргу ТУ ДСА України в Запорізькій області задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 скасовано, а справу №280/7420/20 направлено на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
30.05.2022 матеріали вищезазначеної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду та в порядку статі 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу розподілені судді Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П.
Ухвалою суду від 06.06.2022 прийнято до провадження адміністративну справу №280/7420/20 (провадження №СН/280/11/22); призначено розгляд адміністративної справи №280/7420/20 (провадження №СН/280/11/22) за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 22.06.2022.
20.06.2022 третя особа подала пояснення на позовну заяву (вх. №22546), аналогічні за змістом раніше наданим поясненням.
Ухвалою суду від 22.06.2022 відкладено підготовче засідання у справі до 21.07.2022.
Відповідач 1 позов не визнав та подав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №24847), в якому просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у раніше поданому відзиві (вх. від 06.11.2020 №53301).
Ухвалою суду від 21.07.2022 залучено до участі в адміністративній справі №280/7420/20 в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України (далі - відповідач 2, ДСА України); розгляд справи розпочато спочатку; призначено підготовче засідання на 11.10.2022.
Крім того, витребувано від ДСА України та ТУ ДСА України в Запорізькій області докази у справі, а саме:
інформацію про те, чи були виділені ДСА України ТУ ДСА України в Запорізькій області кошти на виплату суддівської винагороди суддям Хортицького районного суду м. Запоріжжя у 2020 році (у тому числі судді Мурашовій Н.А.) у розмірі, з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII;
інформацію про те, чи відбулись зміни у кошторисі Хортицького районного суду м. Запоріжжя на 2020 рік щодо обсягу коштів, виділених на виплату суддівської винагороди, у зв'язку із введенням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом №553-IX);
інформацію про те, чи відбулось у спірному періоді з квітня 2020 року по серпень 2020 року, після набрання чинності Законом №553-IX, зменшення обсягу бюджетних асигнувань ТУ ДСА України в Запорізькій області на виплату суддівської винагороди суддям Хортицького районного суду м. Запоріжжя у 2020 році.
належним чином засвідчену копію кошторису Хортицького районного суду м. Запоріжжя на 2020 рік.
21.09.2022 ТУ ДСА України в Запорізькій області подало до суду документи на виконання ухвали суду від 21.07.2022 в частині витребування доказів.
На підставі наказу голови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2022 №36 знято з розгляду всі адміністративні справи, призначені для розгляду в період з 11.10.2022 по 14.10.2022. Враховуюче зазначене, призначене на 11.10.2022 підготовче засідання не відбулось.
Ухвалою суду від 18.10.2022 призначено підготовче засідання у справі на 26.10.2022.
Ухвалою суду від 26.10.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2022.
03.11.2022 від відповідача 1 надійшло клопотання (вх. №42201) про подання доказів у справі.
На підставі частини 3 статті 194, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 23.05.2013 №302/2013 призначено строком на 5 років у місцевих адміністративних судах на посади: суддів Харцизького міського суду Донецької області, зокрема, ОСОБА_1 .
Указом Президента України від 14.02.2015 №83/2015 «Про переведення суддів» позивача переведено на посаду судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
Наказом голови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2015 №8/К позивача зараховано до складу Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
Наказом голови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2020 №1-К змінено позивачу розмір щомісячної доплати за вислугу років та встановлено доплату за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу.
За період з 01.01.2020 до 18.04.2020 позивачу нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, доплати за вислугу років в розмірі 30 % від посадового окладу судді.
За період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно позивачу виплачено суддівську винагороду в обмеженому розмірі, згідно зі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
Згідно довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області від 02.11.2020 вих. №08-02/3377 загальна сума обмеження за період з 18.04.2020 до 28.08.2020, з урахуванням перерахунку, становить 157 282,76 грн.
В подальшому, з 28.08.2020 відбулось відновлення виплати суддівської винагороди без обмеження у зв'язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №553-ІХ.
Не погодившись з обмеженням суддівської винагороди, ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.
Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами статті 130 Конституції України Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з урахуванням рішення Констутуційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі №1-304/2019(7155/19).
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Отже, виключно Законом №1402-VIII може визначатися розмір суддівської винагороди і цей розмір має відповідати нормам зазначеного закону.
При цьому норми права, які містяться у зазначеній статті є зрозумілими та доступними для зацікавлених осіб, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні, а також є спеціальними та, в силу вимог статті 130 Конституції України, мають вищу юридичну силу відносно інших актів законодавства і тому мають виконуватися.
Законом №553-ІХ Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» був доповнений статтею 29 наступного змісту:
«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).».
Зазначений Закон №553-ІХ набрав чинності 18.04.2020, після опублікування його у газеті Голос України від 17.04.2020 № 68.
Разом з тим, Законом №553-ІХ до Закону №1402-VIII будь-яких змін не вносилось, отже, впроваджені Законом №553-ІХ обмеження розміру суддівської винагороди не відповідають приписам статті 130 Конституції України.
Відтак, Закон №553-ІХ в частині зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає вимогам статті 130 Конституції України (не є законом про судоустрій, а тому не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі "якості" закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.
Положення Закону №553-ІХ в частині обмеження розміру суддівської винагороди не можна визнати такими, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, вони очевидно не відповідають приписам статті 8 Конституції України в частині їх відповідності статті 130 Конституції України.
Таким чином, вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов'язком відповідачів і повинно вирішуватись у встановленому Законом №1402-VIII порядку, оскільки є невід'ємним елементом гарантій незалежності суддів, які встановлені Конституцією України.
Право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов'язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету.
Обмеження права на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі є порушенням вимог статей 8, 19, 130 Конституції України, статті 135 Закону №1402-VIII та статті 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а державний орган, який не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами визнані неконституційними.
Відтак, впроваджені Законом №553-ІХ обмеження розміру суддівської винагороди призвели до порушення права позивача на належний розмір суддівської винагороди, розмір якої визначений статтею 135 Закону №1402-VIII.
Судом встановлено, що протягом періоду з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно відповідачем 1 нараховувалась суддівська винагорода позивача у визначеному ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмірі, але виплачувалась із застосуванням обмежень, встановлених з 18.04.2020 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Суд зазначає, що в силу приписів ст.ст. 23, 51 Бюджетного кодексу України відповідач 1, як розпорядник бюджетних коштів, зобов'язаний виконувати вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Невідповідність норм Закону №553-ІХ, а відтак і Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», в частині обмеження розміру суддівської винагороди вимогам до якості та правової визначеності закону, на переконання суду не може покладати на відповідача 1 відповідальність у вигляді визнання протиправними його дій, вчинених на виконання зазначених актів законодавства.
В даному випадку визнання Конституційним Судом України зазначеного акту парламенту України неконституційними в частині впровадженого обмеження, в тому числі суддівської винагороди, є, на переконання суду, достатньою сатисфакцією вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача 1 щодо невиплати позивачу суддівської винагороди протягом спірного періоду в належному розмірі.
При цьому, саме акт парламенту України щодо обмеження розміру суддівської винагороди є тим рішенням, яке порушило права позивача, а відповідач 1 в силу вимог нормативних актів України не мав свободи вибору під час вчинення оскаржуваних дій (в іншому випадку органи Державної казначейської служби України не прийняли б до виконання документи на виплату суддівської винагороди, в тому числі і позивачу, у зв'язку із невиконанням вимог ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 1 провести перерахунок суддівської винагороди позивачу за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів щорічної відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину з урахуванням загальнообов'язкових податків та зборів суд зазначає наступне.
Так, 03.11.2022 відповідачем 1 подано до суду докази на підтвердження виконання в добровільному порядку рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №280/7420/20, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021, а саме копії: заяви ОСОБА_1 від 14.09.2021, листа відповідача 1 від 28.09.2021 №08-03/4118, платіжних доручень від 23.09.2021 №3860 на суму 2 359,24 грн., від 23.09.2021 №3859 на суму 28 310,90 грн., від 23.09.2021 №3858 на суму 126 612,62 грн.
Тобто, недоплачену позивачу суддівську винагороду у загальному розмірі 157 282,76 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 виплачено їй в повному обсязі.
Отже, станом на дату направлення Верховним Судом адміністративної справи № 280/7420/20 до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд, право позивача на отримання суддівської винагороди у розмірі, встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 вже відновлено.
З урахуванням наведеного, право позивача на отримання суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, без обмеження її розміру згідно зі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», є беззаперечним та не підлягає сумніву. Проте, оскільки позивачу вже нараховано та виплачено суддівську винагороду за даний період у належному розмірі, у суду відсутні підстави для повторного зобов'язання відповідача 1 провести перерахунок суддівської винагороди позивачу за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів щорічної відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину з урахуванням загальнообов'язкових податків та зборів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 168; код ЄДРПОУ 26316700), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69069, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 168; код ЄДРПОУ 37941997) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 17.02.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко