16 лютого 2023 року Справа № 280/4616/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про скасування адміністративного арешту,
04 серпня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні передбачених законодавством дій щодо звільнення з-під арешту коштів на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують позивача, накладеного на підставі рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19;
звільнити з-під арешту кошти на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують позивача, накладеного на підставі рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19.
В обґрунтування позову вказує, що у зв'язку із його відмовою в допуску посадових осіб відповідача до проведення планової виїзної перевірки постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19 на його банківські рахунки був накладених адміністративний арешт. Стверджує, що ним був направлений до відповідача лист про надання дозволу на проведення перевірки, однак за результатами розгляду листа податковий орган у вжитті заходів щодо скасування арешту шляхом звернення до суду відмовив, вказавши що проведення податкової перевірки є неможливим, у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні. Посилаючись на приписи чинного законодавства вказує, що адміністративний арешт є винятковим способом забезпечення платником податків його обов'язків, який не може тривати невизначений період часу, а тому має чітко визначені підстави припинення. Вважає, що з моменту отримання відповідачем допуску на перевірку подальші підстави для адміністративного арешту відпали, а у контролюючого органу виник обов'язок звернутися до суду з питань припинення обтяжень. Разом з тим в порушення вимог статті 94 ПК України відповідачем жодних дій, спрямованих на звільнення коштів з-під арешту не здійснено. Вважаючи, що дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26 вересня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 26 грудня 2022 року на адресу суду надіслав відзив (вх. № 48843), у якому, зокрема пояснює, що рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається податковим органом протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли податковому орану стало відомо про виникнення підстав для припинення арешту майна. При цьому, посилаючись на приписи Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного, надзвичайного стану» вказує про те, що проведення контрольно-перевірочних заходів може бути здійснено органами ДПС виключно за умови закінчення терміну дії обмежень, встановлених Кодексом, що в свою чергу унеможливлює зняття арешту активів, згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19. На підставі вищевикладеного просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2020 скасовано. Адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про арешт коштів на рахунках платника податків у банках задоволено та накладено адміністративний арешт на кошти, які перебувають на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відкритих у банківських установах.
14.07.2022 позивач звернувся до відповідача із листом, в якому зазначив про те, що станом на 13.07.2022 всі підстави для відмови від допуску до проведення перевірки відпали, а тому не заперечує щодо проведення планової виїзної перевірки, на підставі наказу № 726 від 22.09.2019. Також вказав, що всі необхідні для проведення перевірки документи та інформація будуть надані ним на першу вимогу. Крім того, просив протягом двох робочих днів звернутися до суду із заявою про звільнення з-під арешту його коштів.
За результатами розгляду вказаного листа відповідач листом від 01.08.2022 № 22052/6/08-01-07-15-05 повідомив позивача про те, що рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається податковим органом протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли податковому орану стало відомо про виникнення підстав для припинення арешту майна. При цьому, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» вказав, що ними припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду на період дії воєнного стану, у зв'язку із чим проведення контрольно-перевірочних заходів може бути здійснено органами ДПС виключно за умови закінчення терміну дії обмежень, встановлених Кодексом, що в свою чергу унеможливлює зняття арешту активів, згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні передбачених законодавством дій щодо звільнення з-під арешту коштів, накладеного на підставі рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Крім того, цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положеннями підпункту 19-1.1.21 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України передбачено, що саме на контролюючий орган законодавцем покладено обов'язок організовувати роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.
Слід зазначити, що у ПК України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.
Відповідно до частини 3 пункту 89.4 статті 89 ПК України, зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.
Згідно із абзацами 2 та 3 пункту 91.4 статті 91 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.
Підстави та порядок застосування адміністративного арешту майна врегульовано положеннями статті 94 ПК України.
Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 вказаної статті передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави припинення арешту майна визначені приписами пункту 94.19 статті 94 ПК України.
Так, зокрема, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту та з прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту.
Таким чином, адміністративний арешт є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, який однак не може тривати невизначений період часу, а тому має чітко визначені підстави припинення.
Наведений висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.03.2020 у справі № 240/2252/19.
Як свідчать матеріали справи, арешт коштів на рахунки платника податків, відкриті в банківських установах, які обслуговують позивача, було накладено на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19.
Фактичною підставою для звернення податкового органу до суду із позовом про таке накладення арешту була відмова позивача у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, призначеної наказом заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.02.2019 № 726, за наявності законних підстав для її проведення, що підтверджено судовим рішенням у справі № 280/1115/19, яке набрало законної сили.
Отже, метою, з якою пов'язано застосування арешту коштів на рахунках платника податків в спірних правовідносинах, було забезпечення допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки.
Однак, як ГУ ДФС у Запорізькій області, так і його правонаступник ГУ ДПС у Запорізькій області з дати набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі № 280/1115/19 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19 не вчинили жодних дій, спрямованих на проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, з метою допуску до проведення якої і було застосовано арешт коштів платника податків.
Таким чином, за відсутності вжиття відповідачем жодних дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки означені вище рішення тривалий час залишались без реалізації, з причин, що не залежали від позивача.
В той же час, суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу про відсутність підстав для звільнення з-під арешту коштів позивача, оскільки на період дії воєнного стану податковим органам заборонено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду, з огляду на наступне.
Як вже зазналося вище, факт наявності законних підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, призначеної наказом заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.02.2019 № 726, встановлений рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі № 280/1115/19, яке набрало законної сили 10.09.2019 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19, тобто до введення воєнного стану на території України.
Більш того, суд звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_1 листом від 14.07.2022 повідомив контролюючі органи про відсутність підстав для відмови від допуску до проведення перевірки та наголосив на тому, що всі необхідні для проведення перевірки документи та інформація будуть надані ним на першу вимогу податкового органу.
Отже, мета, з якою пов'язано застосування постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19 арешту коштів на рахунках платника податків в спірних правовідносинах була досягнута, шляхом надання позивачем допуску до проведення посадовими особами контролюючого органу документальної планової виїзної перевірки, призначеної наказом заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.02.2019 № 726.
Згідно із пункту 94.20 статті 94 ПК України, у випадках, визначених підпунктами 94.19.2-94.19.4, 94.19.8, 94.19.9, 94.19.10 пункту 94.19 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається контролюючим органом протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту. У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, контролюючий орган повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.
Також, у відповідності до пункту 2 розділу VІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 14.07.2017 № 632, звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту податковий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли податковому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів вжиття відповідних заходів щодо звільнення з-під арешту коштів на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують позивача, накладеного на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19.
Доводи контролюючого органу жодним чином не спростовують встановлених вище обставин та факту протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у нездійсненні передбачених законодавством дій щодо звільнення з-під арешту коштів на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують позивача, накладеного на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що усунення причин, які стали підставою для застосування арешту коштів на рахунку платника податків є законною підставою для їх звільнення з-під арешту.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність звільнення з-під арешту кошти на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують позивача, накладеного на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії», кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2481,00 грн. Інших судових витрат у справі не заявлено.
Отже, понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 2481,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про скасування адміністративного арешту - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка полягає у нездійсненні передбачених законодавством дій щодо звільнення з-під арешту коштів на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19.
Звільнити з-під арешту кошти на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі № 280/1159/19.
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 16 лютого 2023 року.
Суддя Сацький Р.В.