17 лютого 2023 року Справа № 280/852/23 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Шиша Антона Борисовича (вул. Українська, 29, смт. Новомиколаївка, Запорізький район, Запорізька область, 70101, РНОКПП НОМЕР_2 ), до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 41847154) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
07 лютого 2023 року засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шиша Антона Борисовича до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України щодо не нарахування та не виплати старшому інспектору Запорізького районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Запорізькій області Міністерства юстиції України ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, за періоди з 24.02.2022 по 07.07.2022, з 23.08.2022 по 22.09.2022, та з 10.10.2022 по 17.10.2022.
зобов'язати Державну установу "Центр пробації" Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити старшому інспектору Запорізького районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Запорізькій області Міністерства юстиції України ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, за періоди з 24.02.2022 по 07.07.2022 в розмірі 30000 гривень на місяць, та за періоди з 23.08.2022 по 22.09.2022, та з 10.10.2022 по 17.10.2022 - в розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; доказів надсилання рекомендованим листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.
16 лютого 2023 року засобами системи «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та заява про поновлення процесуального строку. В заяві про поновлення процесуального строку представник позивача посилається на те, що відповідач жодного разу не повідомляв позивача про складові його заробітної, а з огляду на те, що з лютого 2022 року заробітна плата працівникам вказаної установи виплачується не регулярно та не в повному обсязі, а також те, що у період з 20.04.2022 по 06.05.2022, з 18.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 16.09.2022 ОСОБА_1 перебував у відпустках, а в період з 20.05.2022 по 31.05.2022 у простої, суми заробітної плати щоразу були різними і з них неможливо було встановити види виплат та періоди за які виплачувалася заробітна плата. Про те, що позивачу не нараховується додаткова винагорода останній дізнався лише 19.01.2023 із відповіді на адвокатський запит.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на його думку, під час проходження служби відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку з проходженням позивачем публічної служби.
Стаття 233 Кодексу законів про працю України врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Так, відповідно до частин 1 та 2 даної норми (в редакції станом на дату подання позовної заяви до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Приписами ч. 5 ст.122 КАС України встановлено спеціальний строк звернення до суду у відносинах публічної служби, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов'язані з проходженням публічної служби, встановлюється місячний строк.
Посилання представника позивача на те, що, з огляду на положення ст. 58 Конституції України та ст. 233 Кодексу законів про працю України, строк звернення до суду позивача не обмежуються будь-якими строками, суд не приймає, оскільки спеціальною нормою у даному випадку є положення ч. 5 ст.122 КАС України, з урахуванням того, що позивач проходив саме публічну службу, а не працював за трудовим договором, а тому положення Кодексу Законів про працю України застосуванню не підлягають.
За приписами ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов'язані з проходженням публічної служби, встановлюється місячний строк.
З врахуванням того, що про не нарахування та невиплату додаткової винагороди, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по день звернення до суду із цим позовом позивач не міг не знати в день виплати грошового забезпечення (заробітної плати) протягом зазначеного періоду, а також враховуючи зміни до ст. 233 КЗпП України такий строк слід обраховувати із 19.07.2022 щодо періоду з 24.02.2022 по 19.07.2022.
Щодо періоду з 01.07.2022 по 17.10. 2022 строк сплив 17.11.2022.
Водночас позов сформований в системі «Електронний суд» 06.02.2023.
Отже, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України строк, для позивача станом на дату звернення до суду із цим позовом сплив.
Щодо викладених у заяві про поновлення строку звернення до суду обставин, суд зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суд зазначає, що позивач після отримання грошового забезпечення у відповідному місяці безперечно повинен був дізнатися про розміри виплаченого грошового забезпечення, та відповідно про те, що йому не виплачується надбавка у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно.
Звернення із адвокатським запитом до відповідача, не змінює дати коли позивач повинен був дізнатися про порушення власних прав та законних інтересів, а лише свідчить про те коли позивач розпочав вживати активних дій з метою їх захисту.
Позивачем місячний строк звернення до суду пропущено.
При цьому, ані позовна заява, ані заява надана на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, не містять викладу та доказів наявності поважних причин, які б свідчили про наявність об'єктивних причин, що перешкодили позивачу звернутися до суду за захистом порушених прав у встановлені строки.
У постанові від 14 червня 2018 року (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Із урахуванням наведених висновків Європейського суду з прав людини, а також положень частини п'ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Положеннями частин першої та другої статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, внаслідок не наведення позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачеві.
Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.241, ст.256 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Шиша Антона Борисовича (вул. Українська, 29, смт. Новомиколаївка, Запорізький район, Запорізька область, 70101, РНОКПП НОМЕР_2 ), до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 41847154) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,- повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя О.О. Артоуз