Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 лютого 2023 року Справа№200/5251/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна,3)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати бездіяльність відповідача, щодо не продовження виплати пенсії з січня 2020 року на банківський рахунок - протиправною та дискримінаційною;
- зобов'язати відповідача виплатити всі неотримані пенсійні виплати з урахуванням масових перерахунків з січня 2020 року до фактичного виконання рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на всі своєчасно виплачені суми, починаючи з січня 2020 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії довічно на визначений банківський рахунок.
Ухвалою від 27 грудня 2022 року суд залишив позовну заяву без руху, 6 січня 2023 року позивач надіслав засобами електронного зв'язку усунення недоліків.
Ухвалою від 16 січня 2023 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/5251/22 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 1 лютого 2023 року суд залишив без руху позовну заяву позивача після відкриття провадження відповідно до частини 13 статті 171 КАС України та надав позивачеві строк в 5 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою від 9 лютого 2023 року продовжено судовий розгляд справи № 200/5251/22. Задоволено клопотання позивача та визнати поважними причини пропущення строку, поновлено строк для звернення до суду із даним позовом. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області певні докази.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 07 січня 1999 року вона виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №0540/7036/18-а було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську призначити позивачу пенсію за віком з 19.03.2018 у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації. Зазначив, що відповідач спочатку виконав рішення суду та виплачував пенсію ОСОБА_1 на її особистий банківський рахунок, після чого протиправно перевів виплату пенсії на поштове відділення а потім і припинив виплату пенсії взагалі. Позивач вважає, що відповідач перевів виплату пенсії на поштове відділення з підстав, не передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак бездіяльність відповідача, щодо не продовження виплати пенсії на банківський рахунок є протиправною та дискримінаційною.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що починаючи з квітня 2019 року виплата пенсії позивачу проводилась шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсії з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Пенсія виплачена по 31.12.2019. З січня 2020 року виплата пенсії ОСОБА_1 була переведена на поштове відділення, у зв'язку із тим, що в даних, що були надані для здійснення верифікації, інформація про документ, що посвідчує особу реципієнта, якому призначено державну виплату, відсутня. З 01.08.2020 виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 49 Закону №1058 (у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд). До Головного управління позивачка за поновленням виплати пенсії не зверталася та оновлені документи не надавала.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022. 21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”. Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб. Водночас, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України від 12 серпня 2022 року затверджений Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" на 90 діб, тобто до 21 листопада 2022 року. В подальшому воєнний стан продовжений до травня 2023 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), перед виїздом за кордон проживала за адресою: АДРЕСА_2 , в подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі №0540/7036/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську № 42 від 28.03.2018 про відмову в призначені пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську призначити пенсію за віком з 19.03.2018 у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації. В іншій часині позовних вимог відмовлено.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 19.03.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 №0540/7036/18-а.
З січня 2020 року виплата пенсії ОСОБА_1 проводилась через поштове відділення
у м. Краматорськ, шляхом нарахування місячного розміру пенсії та включення його до сформованої відомості на виплату пенсії.
З 01.08.2020 виплата пенсії ОСОБА_1 автоматично призупинена у зв'язку з тривалою невиплатою пенсії протягом 6 місяців підряд відповідно до вимог частини 1 статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”.
Рішень про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , пенсійним органом не виносилось та до суду не надавалось.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.12.2022 № 18586-16786/А-02/8-0500/22, ОСОБА_1 повідомлено, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України та надати відповідну заяву. До заяви необхідно надати документи: паспорт, облікову картку платника податку та заяву про виплату пенсії або грошової допомоги (за бажанням).
Позивач оскаржує вищевказану бездіяльність відповідача щодо не продовження виплати пенсії з січня 2020 року на банківський рахунок, як таку, що порушує норми чинного законодавства та його конституційних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Частиною першою статті 47 Закону №1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1).
За змістом абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1 заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.
Згідно з пунктом 1 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 №662) цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
У силу пункту 16 Порядку №1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.
У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.
Відповідно до пункту 17 Порядку №1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення щороку забезпечує ідентифікацію та верифікацію особи шляхом обов'язкового пред'явлення одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання.
Якщо ідентифікація та верифікація особи не відбулася протягом року, орган Пенсійного фонду та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку і проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.
Суд зазначає, що відомості про те, що переведення пенсійної виплати з установи банку на поштове відділення у спірних відносинах мало місце з огляду на обставини, визначені наведеними вище положеннями пунктів 16, 17 Порядку №1596, у матеріалах справи відсутні.
Законом №1058-IV не передбачено підстав для здійснення пенсійних виплат виключно через національного оператора поштового зв'язку. Натомість, положеннями частини першої статті 47 названого Закону визначено можливість здійснення таких виплат через установу банку на підставі поданої пенсіонером заяви.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (справа №1-32/2009) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Отже, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, припиненої на підставі зазначених положень.
Таким чином, з 07.10.2009 порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону № 1058-1У з урахуванням рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від місця проживання особи.
Відповідачем не заперечується, що переведення виплати пенсії на поштове відділення відбулось на підставі спливу строку дії паспорту громадянки України для виїзду за кордон ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що вчинивши дії з переведення виплати пенсії позивача з січня 2020 року на поштове відділення, відповідач жодним чином не обґрунтував їх правомірність з посиланням на конкретну норму Закону, якою було б передбачено можливість вжиття таких дій територіальним органом Пенсійного фонду України.
Суд враховує, що позивач є особою похилого віку та постійно проживає за межами України, а тому переведення виплати пенсії з установи банку на поштове відділення без визначених на те законом підстав створює додаткові обмеження у отриманні ОСОБА_1 своєї пенсії, що не відповідає принципу верховенства права, а також є порушенням права позивача на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України, реалізація якого становить суть взятих на себе державою позитивних зобов'язань щодо гарантування прав і основоположних свобод людини і громадянина.
Отже, враховуючи те, що відповідач при переведенні виплати пенсії ОСОБА_1 на поштове відділення діяв без визначених на те законом підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стаття 49 Закону №1058-1У регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Цей перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що з 01.08.2020 виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 49 Закону №1058 (у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд).
Таким чином, з січня 2020 року, після переведення пенсійних виплат на поштове відділення, ОСОБА_1 пенсію не отримувала, та з 01.08.2020 пенсійні виплати уповноваженим органом були припиненні.
Відповідач не заперечує тієї обставини, що на час призначення пенсії весь необхідний пакет документів позивачем був наданий, що також підтверджується судовим рішенням у справі №0540/7036/18-а, яким було зобов'язано призначити позивачу пенсію за віком з 19.03.2018.
Відповідач не надав суду на день розгляду справи ніяких доказів втрати позивачем громадянства України, та/або набуття ним громадянства іншої держави.
Крім того, Законом № 1058-ІУ передбачено, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 цього Закону.
Судом встановлено, що відповідачем не приймалось рішення про припинення виплати пенсії, як того вимагає ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", доказів протилежного суду не надано, що свідчить про порушення Пенсійним органом діючого законодавства.
Отже, беручи до уваги наведене, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною відповідачем законність припинення та не виплати пенсії позивачу з 01.08.2020.
Позовна вимога про визнання протиправною та дискримінаційною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не продовження виплати пенсії з січня 2020 року на банківський рахунок не є належним засобом захисту порушеного права, тому що суд встановив наявність не бездіяльності, а вчинення відповідних протиправних дій.
Щодо позовних вимог про індексацію втрати частини доходів та компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Згідно статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії. Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III). За змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Строки виплати пенсії встановлені Законом №1058-IV, відповідно до частини 1 статті 47 якого пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що питання виплати індексації та компенсації, що підлягає виплаті позивачу, відноситься до повноважень пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Суд зазначає, що наразі виплату пенсії позивачу ще не поновлено, тому відсутні підстави вважати, що право на отримання індексації та компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, вимоги про індексацію втрати частини доходів та компенсацію втрати частини доходів є передчасними.
Також суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов'язання виплачувати пенсію довічно, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону № 1058-ІУ, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Аналогічну норму містить і стаття 22 Закон України "Про пенсійне забезпечення".
Суд зауважує, що виходячи із самого визначення поняття "пенсія", щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як пенсія не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії, її перерахунок, тощо є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 з січня 2020 року з установи банку на поштове відділення, визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2020 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2020 на поточний рахунок через установу банку, з виплатою виниклої заборгованості за весь період, починаючи з січня 2020 року.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до наявної в матеріалах справи квитанцій у сумі 858,88 грн. з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв'язку із поданням всіх процесуальних документів до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна,3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна,3) щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з січня 2020 року з установи банку на поштове відділення.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна,3) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.08.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна,3) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.08.2020 на поточний рахунок через установу банку, з виплатою виниклої заборгованості за весь період, починаючи з січня 2020 року.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 17 лютого 2023 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар