17 лютого 2023 року Справа № 160/18875/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 листопада 2022 року позивачка звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не призначення їй пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію їй за віком, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, заробітної плати для обчислення пенсії, підвищенням розміру пенсії відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 22.05.2018 р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою подаю представником.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 20.05.2021 р. представник позивача - Акерман О.М. звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії з дати першого звернення, в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства України, із застосуванням всіх підвищень, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру, здійснити запити щодо отримання довідок на підтвердження стажу роботи, періоду навчання, довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, про перейменування (реорганізацію) підприємств, інших недостатніх для призначення пенсії документів, врахувати найвигідніший період, виплачувати на банківський рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Проте, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що для вирішення питання призначення пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутись до сервісного центру з оригіналами документів. 12.01.2022 р. представник позивача звернувся до Кам'янського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив прийняти та надіслати на адресу представника рішення за наслідком розгляду заяви позивачки від 20.05.2021 р. про призначення пенсії з 22.05.2018 р. Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області від 24.01.2022 р. повідомлено, що заяву від 20.05.2021 р. розглянуто відповідно Закону України «Про звернення громадян». Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 р. вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 992,40 грн.
На виконання ухвали суду від 30.11.2022 р., позивачем 02.12.2022 р. усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04 січня 2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачка через представника за довіреністю ОСОБА_2 , 22.05.2018 р. звернулася до управління із заявою про призначення пенсії за віком. Листом Кам'янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області позивачку повідомлено, що відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області 29.05.2018 р. повернуто для доопрацювання пакет документів для призначення/перерахунку пенсії, у зв'язку із закінченням 05.09.2016 р. терміну дії паспорту для виїзду за кордон. Позивачка, не погодившись з рішенням відповідача звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. у справі 160/9046/18 у задоволені позовної заяви відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду, позивачкою було оскаржено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. у справі 160/9046/18 до Третього апеляційного адміністративного суду. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 р. у справі № 160/9046/18 залишено без задоволення а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. у справі 160/9046/18 без змін. 03.03.2020 р. представник позивачки звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про долучення до заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 нотаріально засвідчену копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області роз'яснено позивачці, що відповідно до абз. 3 п.1.7. Порядку № 22-1 документи, що знаходяться в переліку відсутніх документів для призначення пенсії, повинні бути подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів. 20.05.2021 р. на адресу Головного управління ПФУ надійшло звернення від представника позивачки від 20.05.2021 р., з питань призначення пенсії за віком. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено, що для вирішення питання призначення пенсії ОСОБА_1 необхідно надати документи відповідно до норм чинного законодавства. Отже, з заявою та оригіналами документів для призначення пенсії позивачка може звернутись до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян або за допомогою вебпорталу Пенсійного фонду України. Таким чином, позивачці роз'яснено щодо пропущення трьохмісячного терміну для долучення документів до заяви 22.05.2018 р. та необхідності надання нової заяви про призначення пенсії. Проте, позивачка 26.05.2021 р. звернулась до Кам'янського відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із зверненням, додавши заяву про виплату пенсії або грошової допомоги на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ “Приват Банк". Отже, позивачкою не додержано порядку подання заяви про призначення пенсії та заяви про нарахування пенсійних виплат на банківський рахунок в АТ КБ “Приват Банк”. Таким чином, вимоги позивачки щодо зобов'язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком з дати звернення а саме - 22.05.2018 р., виплачувати пенсію за віком на визначений позивачкою банківський рахунок є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон від 11.10.2019 р. №PU405823.
22 травня 2018 року представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення позивачці пенсії за віком та здійснення запитів щодо отримання довідок на підтвердження стажу роботи, періоду навчання, довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, про перейменування (реорганізацію) підприємств, інших недостатніх для призначення пенсії документів, врахувати найвигідніший період.
Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області повернуто для доопрацювання пакет документів для призначення/перерахунку пенсії позивачці, у зв'язку із закінченням 05.09.2016 р. терміну дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивачка звернулася до адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. у справі №160/9046/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 р. у справі №160/9046/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. у справі №160/9046/18 без змін.
Представник позивачки звернувся до Кам'янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 17.02.2020 р., в якій просив прийняти та надіслати на адресу представника позивачки прийняте рішення за результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 22.05.2018 р. враховуючи додані документи. Крім того, до вказаної заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 долучив нотаріально засвідчену копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 від 11.10.2019 р. №PU405823.
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 03.04.2020 р. №4722-3680/А-03/8-0400/20 повідомило, що 22.05.2018 р. до Кам'янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр), надійшла заява ОСОБА_1 про призначення пенсії з доданими до неї документами. Відповідно до п. 2.9 Постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 «Про порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого 25.11.2005 р., особа, яка звернулася за призначенням пенсії (незалежно від виду пенсії), не надала паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації), про що його як законного представника ОСОБА_1 , було повідомлено листом від 31.05.2018 р. №831/02-07/24. Відповідно до абз. 3 п.1.7. Порядку №22-1 документи, що знаходяться в переліку відсутніх документів для призначення пенсії, повинні бути подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів. Тому прийняти рішення за наслідками розгляду заяви на теперішній час не вбачається можливим.
Представник позивача звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 20.05.2021 р., в якій просив призначити з 22.05.2018 р., в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства України, із застосуванням всіх підвищень, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру, здійснити запити щодо отримання довідок па підтвердження стажу роботи, періоду навчання, довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, про перейменування (реорганізацію) підприємств, інших недостатніх для призначення пенсії документів, врахувати більш вигідніший період, виплачувати на банківський рахунок. До цієї заяви додано нотаріально засвідчені копії довіреності, паспорта та заява про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок.
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 07.06.2021 р. №18479-15231/Ш-01/8-0400/21 повідомило, що для вирішення питання призначення пенсії ОСОБА_1 необхідно надати документи відповідно до норм чинного законодавства. Отже, з заявою та оригіналами документів для призначення пенсії ОСОБА_1 може звернутись до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян або за допомогою вебпорталу Пенсійного фонду України.
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 24.01.2022 р. №2687-1917/Ш-01/8-0400/22 на звернення від 12.01.2022 р. з питання прийняття та надання рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.05.2021 р. про призначення пенсії з 22.05.2018 р., повідомило, що заяву ОСОБА_1 від 20.05.2021 р., надану через уповноваженого представника, з питання призначення пенсії за віком було розглянуто відповідно до Закону України від 02.10.1996 р. «Про звернення громадян» та надано письмову відповідь від 07.06.2021 р. №18479-15231/111-01/8-0400/21.
Позивачка, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не призначення їй пенсії за віком та не виплати їй пенсії на визначений нею банківський рахунок, звернулася за захистом своїх прав до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості».
Відповідно до чч 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в пункті 3.3. цього Рішення, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06, пункти 41-43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства; хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 […]; сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі б отримував пенсію; із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує; Судом встановлено, що Уряд не надав ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном; ані рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року не вказує на те, що національні органи наводили відповідні причини для виправдання відмінності у ставленні, на яку заявник скаржився, ані Уряд під час провадження в Суді не навів жодних таких обґрунтувань.
У пункті 53 цього рішення також наголошено, що суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися «з огляду на умови сьогодення» (див. рішення ЄСПЛ від 25 квітня 1978 року у справі «Тайрер проти Сполученого Королівства» (Tyrer v. the United Kingdom), пункт 31, Series A№ 26), а підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років.
У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70 цього рішення).
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46 Конституції України).
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст. 25 Конституції України).
Відповідно до приписів ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Вказаною нормою зазначені необхідні передумови для призначення пенсії. Вимога обов'язкового проживання на території України для призначення пенсії не встановлена.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1 Порядку № 22-1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Відповідно до застосованих судом правових норм право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18 (провадження №11-1206апп19).
Велика Палата Верховного Суду також окрему увагу звертає на рішення ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06), у якому було встановлено порушення Україною статті 14 у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Проте сам факт прийняття Конституційним Судом України Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 та рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» не забезпечує необхідної правової визначеності, яка є головною умовою дії «презумпції знання закону», тим більше коли мова йде про літню людину, яка проживає в іншій країні, тобто поза інформаційним полем України.
Саме з метою забезпечення правової визначеності Конституційний Суд України у своєму рішенні звернув увагу Верховної Ради України на необхідність внесення відповідних змін до законодавства, які до цього часу не були внесені.
Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо призначення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Встановлені у цій справі обставини свідчать, що позивачка двічі, 22.05.2018 р. та 20.05.2021 р., через свого представника зверталась до ПФУ із заявами про призначення пенсії.
ПФУ відмовило у розгляді першої заяви від 22.05.2018 р. через те, що строк дії паспорта позивачки закінчився. Ця відмова ПФУ оскаржена позивачем, проте суд відмовив у задоволенні позову.
Вдруге позивачка через свого представника звернулась до ПФУ із заявою від 20.05.2021 р. та до цієї заяви додано нотаріально засвідчені копії довіреності, паспорта.
Таким чином, отримавши належним чином оформлену заяву із доказами, що підтверджують повноваження представника, ПФУ був зобов'язаний розглянути цю заяву у встановленому порядку та прийняти за наслідками цього розгляду відповідне рішення.
При цьому, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем, оскільки підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію відсутні з огляду на те, що ПФУ це питання не розглядав та не приймав рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії.
Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом зобов'язання ПФУ розглянути заяву позивачки про призначення пенсії..
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 12.02.2022 р. №0.0.2761892536.1, а тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розгляду заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.05.2021 р., з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко