16 лютого 2023 року Справа № 160/18471/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.11.2022 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.01.2023 року, просить, а саме:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в частині не обрахування вислуги років служби ОСОБА_1 у відповідності до законодавства на підставі постанови № 393 від 17 липня 1992 року, а саме 31 рік 1 місяць 18 днів;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України перерахувати вислугу років служби ОСОБА_1 у відповідності з постановою КМУ № 393 від 17 липня 1992 року, з встановленням - 31 року 1 місяця 18 днів та відповідно надати статус ветерана органів внутрішніх справ у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус» з видачею посвідчення та скорегувати висновок про встановлення позивачу вислуги років 31 рік 1 місяць 18 днів до Головного управління Пенсійного фонд України в Дніпропетровській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером МВС та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, відповідачем невірно обраховано вислугу років позивача під час призначення пенсії, внаслідок чого, розмір пенсії позивача зменшено. Також, позивачу не надано у зв'язку з наявністю необхідної для цього вислуги років статусу ветерана органів внутрішніх справ. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
04.01.2023 року до суду надійшов відзив Міністерства внутрішніх справ України на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставним з огляду на наступне. Позивач не зверталась до відповідача стосовно жодного питання із зазначених в позовній заяві. На теперішній час МВС жодних рішень стосовно ОСОБА_1 не вчиняло, а відтак не порушувало її права. На переконання відповідача, позивачем не доведено існування факту порушення чинного законодавства та його законних прав та охоронюваних законом інтересів з боку Міністерства внутрішніх справ України, що є підставою у задоволенні позову. В частині позовних вимог стосовно «встановити максимальний розмір пенсії - 90% від суми грошового забезпечення» МВС є неналежним відповідачем, з огляду на те, що відсоток пенсії встановлює орган Пенсійного фонду, який призначає пенсію. Щодо надання статусу ветерана органу внутрішніх справ, то позивач, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» до МВС не зверталась. При цьому, обов?язковою умовою надання такого статусу, є подання заяви з необхідним переліком документів, тому вказані вимоги є передчасними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення її недоліків, шляхом надання до суду обгрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Продовжено розгляд справи № 160/18471/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 призначена пенсія по лінії МВС України, за вислугу років, як працівнику органів внутрішніх справ, у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 18.02.2015 року.
Вислуга років позивача, зазначена у протоколі за пенсійною справою 0403014964 (МВС) від 18.02.2015 року, - 38 (календ. 19).
Згідно з витягом з наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 62о/с від 17.02.2015 року капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 завідувача кабінету патопсихологічної діагностики державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом» Міністерства охорони здоров?я України, яка відряджена до державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом» Міністерства охорони здоров?я України із залишенням у кадрах МВс України, з 17 лютого 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 «а» (за віком).
Вислуга років на день звільнення складає: 19 років 02 місяці 05 днів. У пільговому обчисленні не має, загальний трудовий стаж: 38 років 01 місяць 23 дні.
ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справі з 01.08.1988 по 24.10.1991 та з 15.02.1999 по 17.02.2015, що підтверджено відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 04.08.1980 року та довідками установи ЯЕ 308-П-52 та Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров?я України» № 05-16/947 від 18.11.2020 року.
При розрахунку вислуги років позивача не враховано час проходження служби, який зараховується на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, з розрахунку - один місяць служби за півтора місяця проходження служби на посадах рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у виправно-трудових установах на правах лікувальних та лікарень при виправно-трудових установах для утримання інфекційно хворих засуджених.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - № 2262-XII).
Статтею 12 Закону № 2262-XII в редакції, що діяла на час вступу позивача на службу в органах внутрішніх справ, визначено, що право на пенсію за вислугою строків служби мають: п. «а» - особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08 липня 2011 року внесено зміни до статті 12 Закону № 2262-XII пункт «а» якої, зокрема, викладено в наступній редакції: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б - д , ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше.
Згідно з ч. 4 ст. 17, ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема:
служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції.
Відповідно до пп. «в» п. 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця проходження служби на посадах рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у виправно-трудових установах на правах лікувальних та лікарень при виправно-трудових установах для утримання інфекційно хворих засуджених.
Таким чином, умовами для зарахування стажу на пільгових умовах є служба в органах внутрішніх справ України, час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, та за умови, що таку службу особа проходила у:
виправно-трудових установах на правах лікувальних;
лікарнях при виправно-трудових установах для утримання інфекційно хворих засуджених.
Згідно з довідкою № 05-16/107 від 23.08.2022 року, виданою Дніпровською філією «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків», Республіканська психіатрична лікарня спеціального типу була заснована і підпорядкована Управлінню виправно-трудових установ Міністерства охорони громадського порядку УРСР (установа ЯЕ 308/РБ) на підставі наказу Міністерства охорони громадського порядку УРСР № 043 від 18.03.1968.
На виконання наказу МВС УРСР и МОЗ УРСР від 10 жовтня 1988 року № 0151/19т на базі психіатричної лікарні спеціального типу м. Дніпропетровська була організована Республіканська психіатрична лікарня з суворим наглядом.
17 жовтня 1998 року Республіканська психіатрична лікарня з суворим наглядом перейменована в Українську психіатричну лікарню з інтенсивним (суворим) наглядом на підставі Статуту лікарні, затвердженого Міністром охорони здоров?я України.
Українська психіатрична лікарня з інтенсивним (суворим) наглядом перейменована в Українську психіатричну лікарню з суворим наглядом на підставі наказу Міністерства охорони здоров?я України від 12.07.2001р. № 72-о.
Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом перейменована у Державний заклад «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» на підставі Статуту лікарні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров?я України від 17.10.2012р. № 202-0.
Державний заклад «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» реорганізований шляхом приєднання до Державної установи «Центр психологічного здоров?я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров?я України» в Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» на підставі наказу Міністерства охорони здоров?я України від 14.09.2018р. № 1673.
Дніпровська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психологічного здоров?я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров?я України» реорганізована шляхом приєднання до Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров?я України» на підставі наказу Міністерства охорони здоров?я України від 29.07.2021р. № 1584.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.08.1988 року по 24.10.1991 року працювала в Установі ЯЕ 308-П-52 на посаді психолога.
В той же час, Установа ЯЕ 308-П-52 підпорядковувалась Управлінню виправно-трудових установ Міністерства охорони громадського порядку УРСР.
При цьому, Постанова № 393 була прийнята лише 17.07.1992 року, тобто після періоду роботи позивача в Установі ЯЕ 308-П-52 на посаді психолога, отже приписи Постанови № 393 не підлягають застосуванню до вказаного періоду роботи позивача.
Щодо періоду служби ОСОБА_2 з 15.02.1999 по 17.02.2015, то суд зазначає, що з 17 жовтня 1998 року Республіканська психіатрична лікарня з суворим наглядом перейменована в Українську психіатричну лікарню з інтенсивним (суворим) наглядом на підставі Статуту лікарні, затвердженого Міністром охорони здоров?я України та підпорядковувалась Міністерству охорони здоров?я України, що підтверджено Статутом Української психіатричної лікарні з інтенсивним (суворим) доглядом від 17.10.1998 року.
Крім того, у п. 1.4. Статуту вказано, що Українська психіатрична лікарня з інтенсивним (суворим) наглядом є самостійним закладом охорони здоров?я.
Аналогічні відомості щодо статусу самостійного закладу охорони здоров?я та підпорядкування Міністерству охорони здоров?я України містить Статут Української психіатричної лікарні з суворим наглядом віл 19.12.2000 року.
Таким чином, з 17 жовтня 1998 року Українська психіатрична лікарня з інтенсивним (суворим) наглядом, з подальшим її перейменуванням та реорганізацією підпорядковувалась Міністерству охорони здоров?я України.
Отже, з цього часу установа, де проходила службу ОСОБА_1 не підпорядковувалась та не відносилась до виправно-трудових установ, що є обов?язковою умовою для обрахунку вислуги років на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця проходження служби у відповідності до Постанови № 393.
З огляду на викладене та, враховуючи відсутність підстав для застосування приписів Постанови № 393 до розрахунку пільгової вислуги років позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправною бездіяльність в частині не обрахування вислуги років ОСОБА_1 у відповідності до законодавства на підставі Постанови № 393 від 17 липня 1992 року.
Щодо вимоги позивача про надання ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус», суд зазначає наступне.
Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус» від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР (далі - Закон № 203/98-ВР) визначає статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їхніх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 203/98-ВР ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ» № 742 від 01 червня 2002 року поширено дію «Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1601 на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ».
Згідно із пунктом 3 «Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 pоку № 1601 (далі - Порядок №1601), підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» є один з таких документів:
- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку;
- довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності І чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- посвідчення про нагородження медаллю «Ветеран Вооруженных Сил СССР».
Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що положення п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону № 203/98-ВР визначають обов?язкову наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше, а наявність необхідної вислуги років відображається у наказі про звільнення з військової служби в запас або у відставку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вислуга років позивача у відповідності до наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 62о/с від 17.02.2015 року на час звільнення з органів внутрішніх справ складає 19 років 02 місяці 05 днів, тобто у позивача відсутня необхідна вислуга років, визначена ч. 1 ст. 5 Закону № 203/98-ВР для набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ,.
Отже, позовні вимоги щодо надання статусу ветерана органів внутрішніх справ у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус» є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Міністерство внутрішніх справ України обгрунтувало правомірність розрахунку вислуги років ОСОБА_1 під час її звільнення з органів внутрішніх справ, натомість позивачем не доведено обставини, на яких грунтуються її позовні вимоги із посиланням на приписи чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За умовами ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, питання розподілу судових витрат у відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна