07 лютого 2023 року Справа № 160/10846/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка А.В.
при секретарі судового засідання - Губкіній А.М.
за участю:
представника відповідача - Черепова К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 21.07.2022 р. звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати її грошового забезпечення з 30.01.2020 р. по 29.10.2021 р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити їй перерахунок його грошового забезпечення з 30.01.2020 р. по 29.10.2021 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулася із заявою до відповідача з проханням надати відомості про виплачене грошове забезпечення в розрізі всіх складових починаючи з 29.10.2015 р. Відповідачем надано довідки з яких вбачається, що посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати з 30.01.2020 р. не були перераховані виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 р. та на 01.01.2021 р. Позивачка вважає протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у заниженому розмірі, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 р. зупинено провадження в адміністративній справі №160/10846/22 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №500/1813/21 (адміністративне провадження №К/9901/37717/21).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 р. поновлено провадження у справі №160/10846/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 р. було вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/10846/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.11.2022 р. о 14:00 год.
16 листопада 2022 року від відповідача надійшла заява про надсилання судової кореспонденції на електронну адресу або на вказану поштову адресу.
Відповідно до довідки, яка складена секретарем судового засідання Губкіною А.М. про те, що судове засідання 17.11.2022 р. по справі №160-10846/22 (суддя Савченко Артур Владиславович) не відбулося та знято з розгляду у зв'язку з ракетними ударами по місту Дніпру, що підтверджується розпорядженням № 25 від 21.11.2022 р., наступне судове засідання призначено на 08.12.2022 р. на 16:30 год.
07 грудня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно з Постановою КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Позивачка в підготовче судове засідання 08.12.2022 р. не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Представник відповідача в підготовче судове засідання 08.12.2022 р. також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/10846/22 до 12.01.2023 р. та призначено наступне підготовче судове засідання з розгляду справи на 12.01.2023 р. о 15:30 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 р. витребувано у Військової частини НОМЕР_1 додаткові докази у справі №160/10846/22, а саме:
- довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 р. по 29.10.2021 р.;
- довідку про розмір виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпеченні 01.01.2021 р. по 29.10.2021 р. із зазначенням застосованих базових місяців;
- копії карток особового рахунку ОСОБА_1 про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2021 р. по 29.10.2021 р.
29 грудня 2022 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначили, що поняття розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року стосується саме того календарного року, в якому проводиться підвищення окладів військовослужбовців, що в свою чергу спричиняє перерахунок пенсій військових пенсіонерів, і такі підстави виникли саме з 01 січня 2018 року, при цьому судове рішення у справі № 826/6453/18 не впливає на момент підвищення окладів військовослужбовців. Військова частина НОМЕР_1 вважає, що після скасування у судовому порядку змін, які були внесені до п.4 Постанови №704, зміна розміру посадових окладів та окладів за військове звання відповідної до позивачки категорії військовослужбовців не відбулась, тому зазначені обставини свідчать про відсутність правових підстав для застосування в якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2020 р. Тому, відсутні правові підстави як для зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 р. для обчислення посадового окладу та окладу за військове звання, так само для перерахунку та виплати спірних одноразових видів грошового забезпечення за 2020 р. та 2021 р. Військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення в період з 30.01.2020 р. по 29.10.2021 р. відповідно до чинного законодавства України.
Позивачка в підготовче судове засідання 12.01.2023 р. не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Представник відповідача в підготовче судове засідання 12.01.2023 р. також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, з занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу №160/10846/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 07.02.2023 р. о 14:30 год.
В судове засідання 07.02.2023 р. з'явився представник відповідача.
Позивачка в судове засідання 07.02.2023 р. не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2015 р. №35-РС призначено ОСОБА_1 радіотелеграфістом інформаційно-телекомунікаційного вузла 757 окремої радіолокаційної роти 2316 радіотехнічного батальйону ВОС - 426640А.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2021 р. №238 солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
18 листопада 2021 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати:
- довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.12.2015 р. по 29.10.2021 р. або витяг з роздавальних відомостей за період з 01.12.2015 р. по 29.10.2021 р.;
- довідку про розмір виплати їй індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 р. по 29.10.2021 р. із зазначенням застосованих базових місяців;
- копії карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 29.10.2021 р.;
- розрахунок належної заявнику індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 29.10.2021 р. із зазначенням базових місяців для розрахунку індексу споживчих цін та щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення;
- копію витягу з наказу про зарахування її до списків особового складу;
- копію витягу з наказу про здачу справ та посади та виключення її зі списків особового складу.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 21.12.2021 р. №225/56/1249/фс надала довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, довідку про розмір виплати індексації грошового забезпечення, копію карток особового рахунку, копію витягу наказу про виключення зі списків особового складу.
Як вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2022 р. №225/56/440/фс розмір посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 за період її служби з 01.01.2021 р. по 29.10.2021 р. був встановлений з урахуванням вимог Постанови №704 в редакції Постанови №103, відповідно до яких розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 р., тобто 1762,00 грн. Загальна сума доходу за період з 01.01.2021 р. по 29.10.2021 р. становить 14 6347,50 грн.
Наведене також підтверджується відомостями карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 р. по 29.10.2021 р.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не проведено у період з 30.01.2020 р. по 29.10.2021 р. розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2020 р. та на 01.01.2021 р., відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 29.01.2020 р. знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Постанова КМУ №704 є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Відтак, вказаний пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню.
Крім того, п.п. 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Водночас, з 29.01.2020 року була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.
Таким чином, з 29.01.2020 року такі складові грошового забезпечення військовослужбовця як оклад за посадою та оклад за військовим званням зросли у зв'язку із необхідністю їх обрахування, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто в цьому випадку станом на 01.01.2020 р. та на 01.01.2021 р., а не на 01.01.2018.
Станом на 01.01.2020 р. встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).
Станом на 01.01.2021 . встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з 01.01.2020 р. та з 01.01.2021 р. грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 р. за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та станом на 01.01.2021 р. за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», чого відповідачем зроблено не було. Обчислення грошового забезпечення позивача із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р. не відповідає жодному діючому на теперішній час нормативно-правовому акту.
Суд не може погодитись із альтернативною точкою зору, згідно з якою не може бути застосована лише та частина норми Постанови КМУ № 704, застосування якої бажає позивач, а саме в частині врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, але без урахування того, що розмір посадових окладів має бути не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати.
Суд зазначає, що такий підхід не свідчить про вибірковість застосування норм права, а навпаки є наслідком аналізу законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини та правозастосування з урахуванням правил вирішення конкуренції норм за їх ієрархією.
Такий підхід ґрунтується, зокрема, і на положеннях п. 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII, яким визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Саме тому, застосовуючи пункт 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29.01.2020 року, необхідно враховувати ту частину норми, яка не суперечить закону, а саме щодо врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року.
Суд погоджується з доводами, що визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акта, однак не погоджується з висновком, який робить відповідач із цього твердження.
Так, у спірних правовідносинах після скасування судовим рішенням змін до Постанови КМУ № 704 почала діяти попередня її редакція, а не попередній нормативний (інший) нормативно-правовий акт з цього питання (що дійсно не може мати місця).
Стосовно посилань відповідача на те, що не відбулось збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відтак підстави для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців, суд зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 р. складає 2102 грн., з 01.01.2021 р. складає 2270 грн.
Отже, оскільки розрахункова складова грошового забезпечення (посадового окладу та інших видів забезпечення) була збільшена, тому достатніми є підстави для перерахунку грошового забезпечення із розрахованими в бік збільшення складовими грошового забезпечення військовослужбовця для проведення перерахунку позивачу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення, визначеного шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020 р. та на 01.01.2021 р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. та з 01.01.2021 р. до 29.10.2021 р. всіх виплат без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2020 р. та станом на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.
З метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум та здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 р. по 29.10.2021 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Щодо строку звернення з позовом до суду.
За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній на час звернення з цим позовом) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Отже, позивачка, станом на 21.07.2022 р. (дата звернення позивача з цим позовом) мала право звертатися до суду з позовними вимогами про перерахунок грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком, а тому посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставним.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. без врахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 р. по 29.10.2021 р. без врахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 р. по 29.10.2021 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 17.02.2023 р.
Суддя А.В. Савченко