17 лютого 2023 року Справа 160/1238/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у місті Дніпро заяву заступника керівника обласної прокуратури Олександра Савенка про вступ прокурора у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
24.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області № P-3228-36/VIII від 08.11.2022 року щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1224286100:01:001:1153, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) та надання її у власність; 2) зобов'язати Покровську селищну раду Покровську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області, у двотижневий строк з моменту набрання рішення суду законної сили, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1224286100:01:001:115, площею 2,0000 га, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем залишено поза увагою як висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року у справі № 160/4150/22, так і зміст висновку в результаті чого ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення, яке суперечить як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства. Більш того, як на момент розгляду звернення до суду, такі і на момент звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вона є державною власністю та належить до земель сільськогосподарського призначення. Спірна земельна ділянка ніколи не відносилась і не відноситься до території національного значення «Дібровський» в межах існуючого об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Старокасьянівський». Зазначені обставини підтверджуються як документами, які містяться в Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, так і відомостями, які містяться у Публічній кадастровій карті про земельну ділянку (1224286100:01:001:1153) (копія Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 16.01.2023 року та роздруківка відомостей з Публічної кадастрової карти. Тим паче, відповідач повторно відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому є підстави для визнання його дій у затвердженій проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, протиправними. А відтак, необхідно зобов'язати відповідача затвердити проекту землеустрою з відведення земельної ділянки позивачу у власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 1224286100:01:001:1153), яка розташована на території Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області (за межами населення пункту).
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 року зазначена вище справа розподілена та 25.01.2023 року передана судді Пруднику С.В.
30.01.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
17.02.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Чичикало Оксани Олександрівни про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. Заяву представника Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Чичикало Оксани Олександрівни про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації.
16.02.2023 року від заступника керівника обласної прокуратури Олександра Савенка до суду надійшла заява про вступ прокурора, тобто Дніпропетровської обласної прокуратури у порядку ч. 3 ст. 53 КАС України. Дана заява вмотивована наступним. Як вбачається з рішення Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області № Р-3228-36/VIII від 08.11.2022 року щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1224286100:01:001:1153, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та надання її у власність, спірна земельна ділянка, яку намагається зареєструвати на праві власності позивач, сформована за рахунок земель існуючого об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Старокасьянівський». Факт державної реєстрації за позивачем права власності на спірну земельну ділянку із визначенням цільового призначення для ведення особистого селянського господарства формально наділяє його передбаченими законодавством правомочностями щодо цієї ділянки. Разом із цим обласною прокуратурою встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1224286100:01:001:1153 входить до меж ландшафтного заказника «Старокасьянівський». Таким чином, ця земельна ділянка відповідно до законодавства, а саме статей 43, 44, 53, 54, 83 ЗК України, статей 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3, 7,9, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та статей 1, 2, 32, 33, 33-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», належить до земель природно-заповідного фонду. Оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Старокасьянівський» свідчить про встановлення особливого режиму охорони, відтворення та використання відповідних територій, у тому числі спірних ділянок, а саме неможливість їх використання у цілях, не передбачених статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», у тому числі шляхом ведення на них сільського господарства. Здійснення сільського господарства на цій земельній ділянці, її розорювання або пошкодження будь-яким іншим чином призведе до втрати унікального об'єкта екосистеми, який має виняткове багатство рослинного і тваринного світу, різноманітний рельєф і ландшафтні форми. Оцінка наслідків використання земель природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням, а саме здійснення господарської та іншої діяльності, яка призводить до пошкодження цінних територій, надана науковими установами Національної академії наук України. Так, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного у листі від 19.09.2022 № 111- 213/1-09 вказав, що знищення ґрунту, надмірна рекреація, розорювання, видобування корисних копалин, освоєння заплав завдають суттєву шкоду природним екосистемам та негативно впливають на структури рідкісних популяцій, які формують основу природно-заповідного фонду. Пошкодження земель призводить до незворотних втрат вихідних еталонних якостей відповідних біотипів. При цьому, за даними наукових досліджень згаданого інституту, період відновлення степових екосистем становить 50 років, лучних - понад 30 років, лісів - понад 70 років, водних екосистем - понад 20 років, а деякі екосистеми узагалі не здатні відновлюватися.
У листі державної установи «Інститут еволюційної екології» від 20.09.2022 року № 84 вказано, що освоєння природно-заповідних територій у заплавах річок призводить до таких незворотних негативних наслідків, як зміна процесів формування ґрунтового покриву та зменшення здатності екосистеми позитивно впливати на клімат (збільшення рівня температури та викидів парникових газів), знищення червонокнижних видів рослин, зміна гідрологічного режиму територій, порушення структури і цілісності екомережі України, вимушена зміна шляхів міграції тварин, створення передумов для появи чужорідних (адвентивних) видів, забруднення води і засолення ґрунтів.
Національний науково-природничий музей у листі від 19.09.2022 року №70 зауважив, що знищення природно-заповідних комплексів призводить до збільшення адвентивних видів рослин, які витісняють місцеві рідкісні види, збідніння флори, стирання самобутніх рис відповідної місцевості й утворення напівприродних нестабільних антропогенних комплексів. Урбанізація, будівництво, розвиток транспортної мережі є прямою загрозою для збереження різноманіття біоти в Україні. На природне відновлення цілісних комплексів, рослинних і тваринних угруповань необхідно кілька століть.
Згідно з листом Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена від 19.09.2022 року № 114/322 система природно-заповідного фонду України є стратегічним державним біорезервом, який не можна експлуатувати у повсякденній господарській практиці, а належить ощадливо використовувати як відновлюване джерело біологічних ресурсів. Знищення (розорювання, перегортання, інше механічне втручання) ґрунту на природно-заповідних територіях незворотно трансформує якісний та кількісний розподіл ґрунтових комплексів фауни, складених тисячами видів безхребетних тварин. Місцеві екосистеми не встигають адаптувати свій склад і структуру до таких змін, що у подальшому зумовлює втрату біорізноманіття, автентичності структури біоценозу, здатності самовідтворюватися та підтримувати загальний екологічний баланс. Зміна цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного фонду і втрата нею відповідного статусу можуть здійснюватися виключно із дотриманням Закону України «Про природно-заповідний фонд України»
Тож, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року у справі 160/4150/22 Покровською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області не оскаржувалося ту у справі не було надано належних доказів розташування земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 в межах природно-заповідного фонду під час судового розгляду у справі 160/4150/22, з метою недопущення порушення інтересів держави у сфері охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також належного здійснення захисту цих інтересів відповідачем, керуючись вимогами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 53,54 КАС України, з метою захисту інтересів держави, є необхідність щодо вступу прокурора у вказану справу на стороні відповідача - Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Оцінюючи допустимість вступу Київської міської прокуратури до участі у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком».
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень, при якій він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Вступаючи у справу, Дніпропетровська обласна прокуратура зазначає про належний захист інтересів держави, а також належний захист інтересів відповідача Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, суд вважає за можливе задовольнити заяву заступника керівника обласної прокуратури Олександра Савенка про вступ прокурора до справи №160/1238/23.
Керуючись статтями 53, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Заяву заступника керівника обласної прокуратури Олександра Савенка про вступ прокурора у справі №160/1238/23 - задовольнити.
Допустити до участі у справу №160/1238/23 - Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Запропонувати Дніпропетровській обласній прокуратурі надати письмові та вмотивовані пояснення (письмові докази) у строк до 03 березня 2023 року.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, Дніпропетровській обласній разом із ухвалою надіслати копію позовної заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя С. В. Прудник