16 лютого 2023 року Справа №160/370/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про роз'яснення судового рішення в порядку ст. 254 КАС України у справі №160/370/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі №160/370/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його трудової діяльності з 26.02.1990 по 15.03.2000, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 26.02.1990 по 15.03.2000, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 03.11.2021 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
07.02.2023 через систему «Електронний суд» надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про роз'яснення судового рішення в порядку ст. 254 КАС України, в якій відповідач просить суд:
- надати роз'яснення як необхідно виконувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/370/22 від 09.06.2022, а саме: як необхідно зарахувати позивачу спірний період до Списку №1 «з 26.02.1990 по 15.03.2000» чи «з 26.02.1990 по 29.05.1990, з 27.08.1992 по 06.09.1992, з 01.02.1994 по 28.02.1994, з 01.11.1996 по 30.04.1997 та з 01.04.1999 по 15.03.2000».
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.02.2022, заяву про роз'яснення судового рішення в порядку ст. 254 КАС України у справі №160/370/22 передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 08.02.2023 прийнято до розгляду заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про роз'яснення судового рішення в порядку ст. 254 КАС України у справі №160/370/22; призначено до розгляду заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про роз'яснення судового рішення в порядку ст. 254 КАС України у справі №160/370/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії у порядку письмового провадження на 16 лютого 2023 року; запропоновано позивачу надати пояснення щодо поданої відповідачем заяви з наданням доказів на їх обґрунтування у строк до 14.02.2023 включно.
В ухвалі зазначено про те, що рішення, яке належить роз'яснити, судом ухвалено у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, тому заяву про роз'яснення судового рішення призначено до розгляду у письмовому провадженні.
Станом на час постановлення цієї ухвали пояснення до суду від позивача не надходили.
Розглянувши подану відповідачем заяву про роз'яснення судового рішення, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Суд зазначає, що станом на час постановлення судом ухвали від 08.02.2023 про прийняття до розгляду заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про роз'яснення судового рішення в порядку ст. 254 КАС України у справі №160/370/22, і станом на час постановлення цієї ухвали рішення суду від 09.06.2022 у справі №160/370/22 набрало законної сили відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання цього рішення 12.07.2022 судом були видані виконавчі листи.
Згідно з ч.1 ст.246 КАС України, рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
Відповідно до ч.4 ст.246 КАС України, у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
Частиною 5 вказаної статті Кодексу встановлено, що у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена ст.129 Конституції України та ч.1 ст.370 КАС України, згідно з якими, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення відповідно до ч.2 ст.370 КАС України тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Завершальною стадією судового провадження є виконання судового рішення як гарантія захисту порушених прав та інтересів осіб, які звернулись до суду за їх відновленням.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.
Метою ж роз'яснення судом ухваленого ним рішення є усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення щодо неоднакового тлумачення висновків суду, що перешкоджає його належному виконанню.
Підставою для роз'яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків, є його неясність. У такий спосіб змінюється форма викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд не може вносити будь-які зміни в нього. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні його змісту, оскільки недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Чіткість викладу передбачає, зокрема, що терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змістові, що вони мають за законодавством України. Такі терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони позначають, а текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому ясно, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Переконливість і зрозумілість викладення змісту судових рішень забезпечується шляхом дотримання правил юридичної техніки.
Суд зазначає, що під час розгляду справи №160/370/22 була досліджена трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , про що і свідчить ухвалене судом рішення у цій справі.
Крім цього, у рішенні зазначено: «Відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 27.08.1992 по 31.12.1998, відповідач послався на те, що запис в трудовій книжці не містить дати наказів в записах при зарахуванні на роботу та переведенні на іншу посаду.
Суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносилися відповідальним працівниками підприємств, де працював позивач.
Відповідно до зазначених вище Інструкцій про порядок ведення трудових книжок, бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок.
Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні (перерахунку) пенсії».
Також, судом була надана оцінка довідкам, які підтверджують стаж роботи позивача (мовою довідок) на шахте имени 26 съезда КПСС п/о «Краснодонуголь» за период: с 26.02.1990 по 29.05.1990 - электрослесарь подземный участка ВТБ с полным рабочим днем на подземных работах; с 27.08.1992 по 06.09.1992 - электрослесарь подземный участка №2 с полным рабочим днем на подземных работах; с 07.09.1992 по 17.10.1992 учеба на курсах с отрывом от работы по профессии, должности мастер-взрывник, которая предусматривается Списком 1; с 18.10.1992 по 21.10.1992 - электрослесарь подземный участка №2 с полным рабочим днем на подземных работах; с 22.10.1992 по 31.01.1994 - мастер горный на участках №2, ГКР с полным рабочим днем на подземных работах; с 01.02.1994 по 28.02.1994 и.о. помощника начальника участка ГКР с полным рабочим днем на подземных работах; с 01.03.1994 по 30.04.1994 мастер горный на участке ГКР с полным рабочим днем на подземных работах; с 01.05.1994 по 28.02.1995 и.о. помощника начальника участка ГКР с полным рабочим днем на подземных работах; с 01.03.1995 по 30.10.1996 мастер горный на участке ГКР с полным рабочим днем на подземных работах; шахта «Таловская» п/о «Краснодонуголь» за период с 01.11.1996 по 30.04.1997 и.о. заместителя начальника участка ГКР с полным рабочим днем на подземных работах; с 01.05.1997 по 18.11.1997 помощник начальника участка №3 с полным рабочим днем на подземных работах; с 19.11.1997 по 01.01.1998 и.о. начальника участка БВР с полным рабочим днем на подземных работах; с 02.01.1998 по 31.03.1999 начальник участка БВР с полным рабочим днем на подземных работах; с 01.04.1999 по 15.03.2000 заместитель начальника участка ВТБ с полным рабочим днем на подземных работах.
Наведені довідки видані Государственным унитарным предприятием Луганской народной республики «Республиканская топливная компания «Востокуголь».
У рішенні також указано таке: «Відповідач у відмові в зарахуванні до стажу позивача спірних періодів зазначив про відсутність довідки про підтвердження пільгового характеру роботи за вказані вище періоди та послався на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким установлено, що будь який акт (рішення, документ) виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
У 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречини» (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Таким чином, суд уважає за можливе застосовування відповідачами названих загальних принципів («Намібійські винятки»), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
При цьому суд зазначає, що визнання відповідачем у цьому конкретному випадку, для захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, спірних довідок, виданих на тимчасово окупованій території, жодним чином не легітимізує окупаційну владу.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в цьому випадку позивач не може бути позбавлений права на зарахування спірних періодів роботи до загального страхового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку зі знаходженням органу (підприємства), який видав спірні довідки, на тимчасово окупованій території, непідконтрольній українській владі».
Зазначені вище докази в їх сукупності, а також наведені у рішенні законодавчі норми дали суду підстави дійти висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його трудової діяльності з 26.02.1990 по 15.03.2000, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 26.02.1990 по 15.03.2000, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, та здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі його заяви від 03.11.2021 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Такі ж висновки викладені судом й у резолютивній частині рішення у справі №160/370/22.
Водночас суд зазначає, що у заяві про роз'яснення судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказує, що враховуючи висновки суду, Головним управлінням на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №160/370/22 було зараховано ті періоди роботи, про які просив позивач у заяві, а саме: з 26.02.1990 по 29.05.1990, з 27.08.1992 по 06.09.1992, з 01.02.1994 по 28.02.1994, з 01.11.1996 по 30.04.1997 та з 01.04.1999 по 15.03.2000. Страховий стаж (повний) після перерахунку становить - 42 роки 10 місяців 05 днів, в тому числі за Списком №1 - 14 років 07 місяців 29 днів.
Згідно з ч.2 ст.254 КАС України, подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
З огляду на наведені доводи заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про роз'яснення судового рішення, а також ч.2 ст.254 КАС України, суд зазначає, що рішення суду від 09.06.2022 у справі №160/370/22 є таким, що не виконане відповідачем.
Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №160/370/22 підлягає виконанню в частині висновків, наведених у резолютивній його частині: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 26.02.1990 по 15.03.2000, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, та здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі його заяви від 03.11.2021 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 254, 256 КАС України, суд -
Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про роз'яснення судового рішення в порядку ст. 254 КАС України у справі №160/370/22 задовольнити.
Роз'яснити, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №160/370/22 підлягає виконанню в частині висновків, наведених у резолютивній його частині: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 26.02.1990 по 15.03.2000, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, та здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі його заяви від 03.11.2021 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Ухвала набирає законної сили 16.02.2023.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна