13 лютого 2023 року Справа № 160/19385/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
02.12.2022 року (зареєстровано судом 05.12.2022 року) через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» до Тернопільської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UА403030/2022/000054/2 від 28.09.2022 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 28.09.2022 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА403030/2022/000054/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UА403030/2022/019973 від 28.09.2022 р. Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 88155,70 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графі 47 "В" "Подробиці розрахунків" зазначеної вище ЕМД. Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, митниця зазначає нижчевикладені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування. Зазначені підстави для коригування митної вартості, визначеної декларантом товариства, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України.
27.12.2022 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тернопільською митницею подано відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Під час здійснення митного контролю за МД № UA403030/2022/019668 від 26.09.2022 року митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару; документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні; в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема: митнецею встановлено, що товар переміщувався морським видом транспорту у контейнері № MSDU2604972, однак для підтвердження даного перевезення декларантом не надано коносамент (документ, що видається морським перевізником, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення). Крім того встановлено, що перевезення товару згідно поданих до митного контролю та оформлення документів здійснювалося із порту «QINGDAO» (Китай) до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія). Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA » згідно договору від 21.10.2019 № 2110/912/2019 на дане перевезення надано рахунок від 20.05.2022 року № L50974, довідку про транспортні витрати від 09.09.2022 року, акт виконаних робіт від 20.05.2022 року. Відповідно до означених вище документів ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" зобов'язане перерахувати перевізнику 5950 дол. США, однак сума зазначена у банківських платіжних документах, що підтверджують факт про оплату транспортно- експедиційних послуг не відповідає відомостям зазначеним у рахунку від 20.05.2022 року №L50974. Разом з тим, від порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія) до митного кордону України перевезення вантажу здійснювалося залізничним транспортом ТОВ "Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді". Документів, що підтверджують факт оплати за надані послуги з перевезення ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" не надано.
Таким чином, у сукупності перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідносте у поданих до митного оформлення документах. З огляду на неведені вище розбіжності в поданих до митного оформлення документах та враховуючи те, що позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, а саме: фактурну вартість, митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту: «Прошу надати оригінали товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 264 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI. Прошу надати додаткові документи для підтвердження класифікації товару згідно вимог пункту 3 статті 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495- VI. Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №495-VI, а саме - експортні декларації відправника, прайс-листи виробника, платіжні, банківські документи про оплату даного товару та рахунки на транспортні витрати.». Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці додатково було надано: прайс-лист виробника № б/н від 22.09.2021 року: комерційну пропозицію виробника № б/н від 30.09.2021 року; технічний опис № б/н від 26.09.2022 року.
Листом № 01/01-27/09 від 27.09.2022 року позивачем повідомлено митницю, що для підтвердження митної вартості надані всі наявні документи, передбачені діючим законодавством; надані документи у своїй сукупності не мають ніяких розбіжностей і дозволяють здійснити контроль та перевірку числових значень в повній мірі. Також, поінформовано, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть у зв'язку з чим просив здійснити митне оформлення за наявними документами. Згідно із положеннями ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу. Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу. Тож, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість транспортного засобу була визначена митницею самостійно. Відповідно до пунктів 1 та 2 Тлумачних приміток до статті 7 (резервний метод) Угоди про застосування статті VII ГАТТ, митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях; методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7. Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VII ГАТТ, формулювання підпунктів "а" і "b" дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар. Положеннями статті 55 МК України визначено, що митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2022 року №UА403030/2022/000054/2, у гр. 33 якого зазначено «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортних перевізних документів, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації. Встановлено, що товар переміщувався морським видом транспорту у контейнері № MSDU2604972. однак для підтвердження даного перевезення декларантом не надано коносамент (документ, що видається морським перевізником, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення),перевезення товару згідно поданих до митного контролю та оформлення документів здійснювалося із порту «QINGDAO» (Китай) до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія). Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA » згідно договору від 21.10.2019 року № 2110/912/2019 на дане перевезення надано рахунок від 20.05.2022 № L50974, довідку про транспортні витрати від 09.09.2022 року, акт виконаних робіт від 20.05.2022 року. Відповідно до зазначених вище документів ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ “АМТ“ зобов'язане перерахувати перевізнику 5950 дол. США., однак сума зазначена у банківських платіжних документах, що підтверджують факт про оплату транспортно-експедиційних послуг не відповідає відомостям зазначеним у рахунку від 20.05.2022 №L50974.Разом з тим, від порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія) до митного кордону України перевезення вантажу здійснювалося залізничним транспортом ТОВ "Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді". Документів, що підтверджують факт оплати за надані послуги з перевезення ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" не надано. За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Декларантом 27.09.2022 року надіслано лист № 01/01-27/09 та повідомлено митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59 63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 27.08.2022 року № UА209190/2022/029352 на рівні 2,8073 дол. США/кг.». Отже, джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від 28.09.2022 року № UА403030/2022/000054/2 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема: товару № 1 згідно ЕМД № UА209190/2022/029352 від 27.08.2022 на рівні 2,8073 дол. США/кг. Таким чином, зважаючи на викладене вище, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 28.09.2022 року № UА403030/2022/000054/2 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
28.12.2022 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ТОВ «Торговий дім «АМТ» подано відповідь на відзив де позивач зазначив, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2022 року, зазначена вище справа була розподілена та 06.12.2022 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Зобов'язано Тернопільську митницю надати до суду у строк до 30.12.2022 року: засвідчені належним чином копії усіх документів, які подавались товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» при митному оформленні товару, за наслідками якого винесено рішення про коригування митної вартості товарів.
У період з 26.12.2022 року по 06.01.2023 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача Кучерка Дмитра Анатолійовича про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 17.02.2021 року ТОВ «ТД «АМТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією ZAOZHUANG JINFLEX RUBBER&PLASTIC TECHNOLOGY CO., LTD., China (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № JINFLEX-1-2021-TD на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №2 від 01.11.2021 року, рахунку-фактури № JFL022-102121 від 31.12.2021 року було здійснено поставку ТОВ «ТД «АМТ» товарів (шланги та рукава з вулканізованої гуми).
Усі зазначені товарні партії поставлялись на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".
Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010», покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД), а саме:
За ЕМД № UA 403030/2022/019668 від 26.09.2022 року:
- товар № 1 в графі 31 ЕМД
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № JINFLEX-1-2021-TD від 17.02.2021 року; додаток (специфікація) до нього №2 від 01.11.2021 року; додаткова угода №1/1 від 15.12.2021 року; рахунок - фактура № JFL022-102121 від 31.12.2021 року; пакувальний лист; платіжні доручення № 49 від 09.11.2021 року та №70 від 27.05.2022 року.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2110/912/2019 від 21.10.2019 року; заявку на перевезення №1/31 від 23.12.2021 року; інвойс № L50974 від 20.05.2022 року; акт виконаних робіт від 20.05.2022 року; довідку про транспортні витрати від 09.09.2022 року; платіжне доручення №16 від 31.05.2022 року; залізничну накладну №002553 від 07.09.2022 року; рахунок №789 від 01.09.2022 року на оплату послуг міжнародного перевезення вантажу залізничним транспортом та ТЕО на території України.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення наступного змісту:
«Прошу надати додаткові документи для підтвердження класифікації товару згідно вимог пункту 3 статті 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI, а саме - експортні декларації відправника, прайс-листи виробника, платіжні, банківські документи про оплату даного товару та рахунки на транспортні витрати.».
При цьому митницею у означеному електронному повідомленні не зазначено будь-якого обґрунтування витребування додаткових документів.
Листом №01/01-27/09 від 27.09.2022 року ТОВ «ТД «АМТ» додатково надало митниці: комерційну пропозицію, прайс-лист та технічний опис товарів, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
28.09.2022 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA403030/2022/000054/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA403030/2022/019973 від 28.09.2022 року.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 88155,70 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графі 47 "В" "Подробиці розрахунків" зазначеної вище ЕМД.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року у справі №826/2312/16 від 05 грудня 2019 року у справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (частина третя статті 54 Митного кодексу України).
Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, митниця зазначає нижчевикладені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування:
«Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортних перевізних документів, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації;
Встановлено, що товар переміщувався морським видом транспорту у контейнері № MSDU2604972, однак для підтвердження даного перевезення декларантом не надано коносамент (документ, що видається морським перевізником, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення),перевезення товару згідно поданих до митного контролю та оформлення документів здійснювалося із порту «QINGDAO» (Китай) до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія). Перевізником «Global ContainerLines Latvija SIA » згідно договору від 21.10.2019 року № 2110/912/2019 на дане перевезення надано рахунок від 20.05.2022 року № L50974, довідку про транспортні витрати від 09.09.2022 року, акт виконаних робіт від 20.05.2022 року. Відповідно до зазначених вище документів ТОВ "ТОРГОВИЙДІМ "АМТ" зобов'язане перерахувати перевізнику 5950 дол. США, однак сума зазначена у банківських платіжних документах, що підтверджують факт про оплату транспортно-експедиційних послуг не відповідає відомостям зазначеним у рахунку від 20.05.2022 №L50974. Разом з тим, від порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія) до митного кордону України перевезення вантажу здійснювалося залізничним транспортом ТОВ "Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді". Документів, що підтверджують факт оплати за надані послуги з перевезення ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" не надано.
За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".
Зазначені підстави для коригування митної вартості, визначеної декларантом товариства, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України.
Так, щодо тверджень митниці про ненадання товариством додаткових документів на вимогу митниці під час здійснення митного оформлення
спірної товарної партії, слід зазначити, що вони є безпідставним з огляду на нижчевикладене.
Так, твердження митниці про ненадання товариством, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, є безпідставним оскільки у самому твердженні митницею зазначено та пунктом 8 частини 2 статті 53 МКУ чітко визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось. В даному випадку страхування не здійснювалось, тому зазначені митницею документи товариством на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались, а вимога митниці про їх надання протирічить згаданій вище правовій нормі.
Твердження митниці про ненадання товариством, за наявності, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару також є безпідставним, оскільки в процесі декларування спірної товарної партії товариством на підтвердження вартості товару було надано вищезазначені документи: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт №JINFLEX-1- 2021-ГО від 17.02.2021 року, додаток (специфікація) до нього №2 від 01.11.2021 року, додаткова угода №1/1 від 15.12.2021 року, рахунок - фактура № JFL022-102121 від 31.12.2021 року, пакувальний лист, платіжні доручення № 49 від 09.11.2021 року та №70 від 27.05.2022 року, прайс-лист виробника товару та комерційна пропозиція виробника товару. Надані документи у свої сукупності підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 53 МКУ надання означених документів документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці в даному випадку є наявність таких документів у декларанта. У декларанта відсутні інші платіжні та/або бухгалтерських документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару тому зазначені митницею документи товариством на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались, а вимога митниці про їх надання протирічить згаданій вище правовій нормі.
Твердження митниці про ненадання каталогів, виробника товару також є необґрунтованим з огляду на те, що товариством митниці було надано під час митного оформлення спірної товарної партії прайс-лист та комерційну пропозицію виробника товару, які по своїй суті і є каталогами виробника товару. Згідно з частиною 3 ст.53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні каталоги виробника товару. Крім того, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання протирічить означеним правовим нормам.
Твердження митниці про ненадання копії митної декларації країни відправлення є необґрунтованим, виходячи з того, що копія митної декларації країни відправлення не надавалась товариством митниці під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, оскільки вона передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контрактом № JINFLEX-1-2021-TD (п.3.5) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином товариство, відповідно до умов рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України, ні КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Змінами, внесеними до частини першої ст.53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів"), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.
Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу. В повідомленні митниці до декларанта не зазначені розбіжності у наданих документах, які стали підставою для вимагання копії митної декларації країни відправлення.
Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня, в зв'язку з чим надання її є неможливим.
Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 року у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення : «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Щодо тверджень митниці відносно ненадання: висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації, слід зазначити, що вони також є необґрунтованими, оскільки згідно з частиною 3 ст. 53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні означені митницею документи. Крім того, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ означені документи не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів, тому вимоги митниці про їх надання є протиправними.
Стосовно твердження митниці щодо ненадання товариством для здійснення митного оформлення задекларованої товарної партії коносаменту щодо здійснення морського перевезення вантажу компанією - перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», слід зазначити, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, введенням правового режиму військового стану на усій території України, веденням на її території бойових дій та закриттям портів України, ТОВ «ТД «АМТ» та Перевізник - компанія «Global Container Lines Latvija SIA» вимушені були змінити усталені маршрути перевезення вантажів - від портів Китаю до портів України.
У даному випадку було здійснене мультимодальне перевезення вантажу, тобто перевезення вантажу декількома видами транспорту, а саме: морським - з порту «Циндао», Китай до порту «Констанца» Румунія компанією Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» (відповідно до Договору морського перевезення вантажу №2110/912/2019 від 21.10.2019 року, заявки на фрахт № 1/31 від 23.12.2021 року, рахунку №L50974 від 20.05.2022 року); залізничним - з порту «Констанца», Румунія до кінцевого пункту - місто Тернопіль - компанією Експедитором "Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді". (відповідно до Договору ТЕО 290620-15 від 29.06.2020 року, рахунку №789 від 01.09.2022 року).
У зв'язку з зазначеним морське міжнародне перевезення стало частиною загального маршруту перевезення, а тому коносамент був закритий і залишився у розпорядженні морського агента морської лінії в порту «Констанца», Румунія, а митниці в ході митного декларування була надана накладна ЦІМ №002553 від 07.09.2022 року, якою підтверджено факт ввезення вантажу в Україну. Коносамент у підприємства відсутній, тому його надання товариством митному органу було не можливим.
На підставі наданих товариством митниці зазначених вище документів митниця могла здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом товариства.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі № 804/16553/14 дійшов правового висновку про те, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Враховуючи, що Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів та коносамент відсутній у переліку обов'язкових документів, які необхідно надавати митниці для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраний метод її визначення відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ, то декларант товариства у даному випадку надав усі наявні у товариства докази витрат на перевезення, а твердження митниці щодо ненадання коносаменту є безпідставним, тим паче, що митницею не обґрунтовано, яким чином це впливає на можливість визначення числових показників транспортної складової митної вартості спірної товарної партії.
Таким чином, ТОВ “ТД "АМТ" під час митного оформлення надало усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.
Щодо твердження митниці про невідповідність суми, зазначеної у банківських платіжних документах, що підтверджують факт оплати фрахту відомостям зазначеним у рахунку від 20.05.2022 року №L50974, слід зазначити, що під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, товариством митниці було надано на підтвердження транспортної складової митної вартості товару платіжне доручення № 16 від 31.05.2022 року. У його графі 70 «Деталі платежу» зазначено, що оплата здійснена за двома рахунками одним платежем на загальну суму 11900,00 дол. США, у тому числі зазначений рахунок L50974 від 20.05.2022 року. Вартість послуг з перевезення, зазначена у рахунку, складає 5950,00 дол. США. Таким чином, загальна сума оплати, зазначена у платіжному дорученні і рахунку не можуть співпадати, оскільки відповідно до платіжного доручення було здійснено загальну оплату послуг з перевезення за декількома рахунками. Здійснення оплати за декількома рахунками одним платежем не протирічить нормам діючого законодавства України, сума рахунку покривається сумою платіжного доручення, тому твердження митниці в цій частині є безпідставними.
Вартість послуг з морського перевезення вантажу, здійсненого компанією «Global Container Lines Latvija SIA» додатково підтверджена наданими декларантом товариства документами, зазначеними вище. На підставі означених документів митниця мала можливість здійснити перевірку визначених товариством числових показників вартості морського перевезення спірної товарної партії.
Що ж до твердження митниці про ненадання документів про оплату послуг з перевезення, то позиція митниці є необґрунтованою, адже факт оплати послуг з фрахту за рахунком №L50974 від 20.05.2022 року. підтверджує платіжне доручення №16, що надавалося до митного органу, а факт оплати перевезення залізничним транспортом та ТЕО на території України (тобто витрати, які не включаються до митної вартості) за рахунком №789 від 01.09.2022 року. підтверджується платіжним дорученням №37284958, оригінал якого на день декларування був відсутній у товариства через технічні проблеми у банку, але оскільки митницею дане зауваження, як, власне і всі інші, не висувалося на стадії консультацій, то товариство було позбавлене можливості надати митниці пояснення з даного приводу.
При цьому, що жодна із зазначених вище підстав для коригування митної вартості задекларованих товарів, не була визначена відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 53 МК України.
Як вбачається, відповідачем у спірному рішенні визначені дві групи підстав, за яких надані декларантом документи не дозволяли визначити митну вартість товару у відповідності до МК України. Вони відповідають профілям ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками «105-2» (Контроль правильності визначення митної вартості товарів) та «106-2» (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).
Стосовно обох означених підстав, відповідач не навів жодного обґрунтування, окрім посилання на зазначені вище начебто розбіжності в поданих декларантом товариства документах на підтвердження митної вартості задекларованих товарів.
Використовуючи зазначений вище висновок щодо належної аргументації відмови у митному оформленні стосовно обставин декларування спірної товарної партії, вважаємо, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.
Адже з положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
У переліку витребуваних відповідачем документів прямо не визначено, які з них відповідають якій групі зазначених вище підстав (профілям ризиків). Відповідачем не вказано, надання яких з витребуваних ним документів може підтвердити відповідність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Відсутність при відмові у митному оформленні роз'яснення вимог, виконання яких декларантом забезпечує можливість митного оформлення товарів, не відповідає статті 256 МК України.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частина витребуваних відповідачем документів була йому надана декларантом позивача разом з листом у відповідь на електронне повідомлення від митниці декларантом, вимоги щодо іншої частини не ґрунтуються на положеннях законодавства. Відтак, позивачем виконані усі умови, визначені МК України для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є протиправним.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 року по справі №815/3142/17.
Таким чином, оскільки жодну з підстав для коригування митної вартості задекларованих товарів не було зазначено відповідачем в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованої товарної партії у даному випадку та у електронному повідомленні від митниці декларанту, тобто жодна з підстав для коригування не була пов'язана з недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи, а зазначена лише у гр. 33 спірного Рішення, то звідси слідує, що усі зазначені митницею підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів є протиправними та не могли бути покладені митницею в основу прийнятого рішення, оскільки декларант фактично був не обізнаний з ними, тобто був позбавлений можливості проаналізувати їх та належним чином відреагувати на них в процесі консультацій щодо правильності визначення декларантом митної вартості задекларованої товарної партії.
Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості та обґрунтованості використання ЕМД від 27.08.2022 року № UА209190/2022/029352 для коригування митної вартості, слід зазначити наступне.
Так, у гр. 33 спірного рішення, відповідачем зазначено: «Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 27.08.2022 року № UA209190/2022/029352 на рівні 2,8073 дол. США/кг.».
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митниці, у ньому зазначено лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер та рівень до якого скориговано митну вартість. При цьому у рішенні не зазначено найменування зазначеного у ньому товару, загальну кількість партії раніше оформленого товару, загальну вагу товарної партії, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені: торгова марка, технічні характеристики товару, метод за яким скориговано митну вартість, умови поставки товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива, тобто митницею зазначене виключно посилання лише на раніше оформлену митну декларацію, і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.
У ході консультацій, до прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митницею представнику підприємства для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товарів, раніше оформлених органами доходів та зборів, хоча у листі- відповіді на електронне повідомлення від митниці декларанту, підприємством заявлялась вимога про їх надання, що було проігноровано митним органом.
Тим самим митницею було порушено один із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 МКУ), який означає обов'язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі. Це означає що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.
Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 року № 815/6242/17 ).
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий правовий висновок здійснений Верховним Судом України в постанові по справі № 21-127а15 від 31.03.2015 року.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018 року у справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 року у справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 року у справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 року у справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчии за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Таким чином, висновок відповідача про встановлення розбіжностей у поданих позивачем документів, які не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, як на підставу для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.
Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного суду України від 25.06.2020 року (справа № 826/4833/20).
Окрім цього, під час розгляду справи відповідач не довів, що певні недоліки, які на його думку якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
До того ж, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №420/2315/19.
Згідно із приписами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА403030/2022/000054/2 від 28.09.2022 року - є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2481 грн., що документально підтверджується копією платіжного доручення №648 від 01.12.2022 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2481 грн. підлягає стягненню з Тернополіської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UА403030/2022/000054/2 від 28.09.2022 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» (49000, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 70 код ЄДРПОУ 42822115) за рахунок бюджетних Тернопільської митниці (46004, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38; код ЄДРПОУ 43985576) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник