07 лютого 2023 року Справа № 160/11722/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.,
за участі:
позивача ОСОБА_1
представник відповідача Чабан О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом а позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури (проспект Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 02909938), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області ( 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання протиправною бездіяльність, відшкодування моральної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати,-
24 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської обласної прокуратури, у якій позивач просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог визнати бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури протиправною та зобов'язати відповідача сплатити на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , матеріальну шкоду у розмірі 10276456,48, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 25 травня 2020 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач працював органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах з 18.06.2003 по 25.05.2020 року.
На думку позивача, під час звільнення не проведено остаточний розрахунок та не виплачені усі належні виплати, зокрема, за період з 26.03.2020 року по 25.05.2020 року посадовий оклад нараховано та виплачено у значно меншому розмірі ніж встановлено ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Дніпропетровською обласною прокуратурою надано до суду відзив, в якому зазначено, що прокуратура заперечує проти задоволенні позовних вимог, оскільки оплата праці працівників прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505), яка встановлює оплату праці працівників прокуратури.
Бюджетним кодексом України передбачено, що розпорядниками бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, тому позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність, відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати є безпідставними та необґрунтованими.
У разі відновлення порушеного права ОСОБА_1 на отримання заробітної плати в розмірах, встановлених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завдану позивачу шкоду повинна відшкодовувати саме держава, а не конкретний державний орган в межах власних бюджетних асигнувань.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив ,де останній зазначено, що держава у спірних правовідносинах щодо компенсації шкоди завданої прийняттям неконституційного акта, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу, за період коли позивач працював на посаді прокурора, набуває цивільних прав і здійснює обов'язки через органи державної плати - Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року судом вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 160/11722/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, 49044) про визнання протиправною бездіяльність, відшкодування моральної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати - здійснювати за правилами загального позовного провадження.
06.01.2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про заміну сторін у справі, а саме:
- замінити відповідача: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України (вулиця Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) відповідачем: Держава Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури (проспект Дмитра Яворницького. 38. м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 02909938).
- замінити третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпропетровську обласну прокуратуру (проспект Дмитра Яворницького. 38. м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 02909938), третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (вулиця Челюскіна, 1, м. Дніпро, 49000. код ЄДРПОУ 37988155).
Також у клопотання від 06.01.2021 року позивачем змінено позовну вимоги, а саме позивач просить:
- стягнути з Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури (пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2 . проживає: АДРЕСА_3 . РНОКПГІ НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 25 травня 2020 року, у сумі 1 276 456, 48 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 48 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року зупинено провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - до завершення позивачем підготовки для розгляду справи по суті.
Представником Дніпропетровської обласної прокуратури подано клопотання про поновлення провадження у справі № 160/11722/20, у якому останній посилається на те, що за час зупинення провадження у справі Верховним Судом сформовано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року поновлено провадження у справі № 160/11722/20 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Підготовче засідання призначити на 31 січня 2023 року о 11:30.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/11722/20 та розпочати розгляд справи по суті, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 07.02.2023 року.
Позивач позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставинами, на яких ґрунтуються позов та відзив на позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач працював в органах прокуратури України на прокурорсько-слідчих посадах з 18.06.2003 по 25.05.2020, а також позивач працював на адміністративних посадах в органах прокуратури, зокрема з 12.06.2014 по 03.02.2016 та з 14.11.2018 по 25.05.2020 заступником керівника підрозділу регіональної прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 , яка наявна в матеріалах справи.
Наказом прокурора Дніпропетровської області від 18.05.2020 №497к позивача звільнено з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 25 травня 2020 року.
Цим же наказом відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні.
На запит позивача, Дніпропетровською обласною прокуратурою надано відповідь, що посадовий оклад на займаних позивачем посадах прокуратури Дніпропетровської області , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.02.2012 року № 505 зі змінами, становить
- з 01.07.2015 по 12.10.2015 щомісяця 2392 гривень - заступник начальника відділу;
- з 13.10.2015 по 30.11.2015 щомісяця 2478 гривні - заступник начальника відділу;
- з 01.12.2015 по 02.02.2016 щомісяця 3098 гривень - заступник начальника відділу;
- з 03.02.2016 по 05.09.2017 щомісяця 2083 гривень - прокурор відділу;
- з 06.09.2017 по 13.11.2018 щомісяця 5730 гривень - прокурор відділу;
- з 14.11.2018 року - 25.05.2020 щомісяця 7660 гривень - заступник начальника відділу.
Відповідно до ч.2 ст.81 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок.
Відповідачем у спірний період з 1 липня 2015 року по 25 травня 2020 року посадовий оклад позивача вираховувався у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури від 31 травня 2012 року №505 (далі - Постанова КМУ №505 ), а не у відповідності до положень Закону України «Про прокуратуру», що послугувало зверненню позивачем до суду із зазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, поясненням третьої особи, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року. У зв'язку з цим, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.
Відповідно до частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Проте, відповідно до положень статей 8, 13 Закону України «Про оплату праці», умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Частинами першою і другою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Водночас Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» щодо реформи міжбюджетних відносин, якого доповнено пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763 і від 9 грудня 2015 року №1013.
Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Однак, Кабінет Міністрів України вказаного не здійснив, тоді як реалізація положень Закону № 1697-VII є неможливою без унесення відповідних змін як до Постанови КМУ №505, так і до Бюджетного кодексу України й законів про Державний бюджет України на відповідні періоди, щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.
Зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України Про прокуратуру , а отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом № 1697-VII, а тому доводи позивача, з якими погодився і суд першої інстанції, що прокуратурою не було здійснено нарахування заробітної плати позивачу у спірний період виходячи з розміру посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону № 1697-VII, не ґрунтуються на нормах законодавства.
Суд зазначає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) та зазначає, що заподіяна шкода виникла до виявлення факту неконституційності акту, у період коли він діяв та не був визнаний неконституційним. Посилається на положення ст. 152 Основного Закону та ст.1175 ЦК України, та зазначає про своє право на відшкодування шкоди, завданої в результаті прийняття органом влади нормативно-правового акту, який визнаних неконституційним.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Аналогічне положення міститься у ст. 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Тобто, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена Конституційного Суду України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового суду від 28.01.2021 у справі № 560/703/20.
Таким чином, до 26.03.2020 відповідач не мав підстав не враховувати як межі бюджетних призначень, кошториси та штатні розписи, так правила пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України та Постанови № 505.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" 19.09.2019 № 113-IX, який набрав чинності 25.09.2019 та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, частини 3, 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" викладені у такій редакції: "Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.".
Отже, до дня звільнення або переведення прокурора місцевої прокуратури діє норма Закону № 113-ІХ, відповідно до якої з 25.09.2019 оплата праці працівників місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, тобто Постанови № 505.
Таким чином, з 25.09.2019 положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Відповідно до п. 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021.
Отже, у період з 27.03.2020 по 31.08.2020 (дата звільнення позивача) позивач не був працівником обласної або окружної прокуратури.
Таким чином, дія статті 81 Закону № 1697-VII у редакції, дійсній у спірний період з 27.03.2020 по 31.08.2020, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур, оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Суд звертає увагу, що положення до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX не визнані неконституційними.
Враховуючи вище зазначене, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки належним чином установивши фактичні обставини справи, суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, робить висновок, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат на правову допомогу судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури (проспект Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 02909938), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області ( 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16 лютого 2023 року.
Суддя С.В. Ніколайчук