Рішення від 15.02.2023 по справі 160/19259/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року Справа № 160/19259/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (далі - відповідач), в якій позивач просить:

1.визнати протиправними та скасувати висновок службового розслідування Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» щодо неналежного ставлення до виконання своїх службових обов'язків з боку співробітників установи, що стали причиною скоєння втечі з під варти військовополоненого ОСОБА_2 , від 03.11.2022;

2.визнати протиправним і скасувати наказ Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» №169/ОС/СТ-22 від 03.11.2022 «Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників установи» щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№94)», з органів Державної кримінально-виконавчої служби України;

3. визнати протиправним і скасувати наказ Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» №213/ОС-22 від 03.11.2022 «Про особовий склад» щодо звільнення старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», з органів Державної кримінально-виконавчої служби України, за ст.77 п.1 пп.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ);

4.поновити старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з 04.11.2022;

5.стягнути з Державної «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2022 по день поновлення на службі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період до 04.11.2022 він працював на посаді старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». Наказом №213/ОС-22 від 03.11.2022 його звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Наказ відповідача №169/ОС/СТ-22 від 03.11.2022 винесено на підставі висновку службового розслідування від 03.11.2022 та зібраних в ході службового розслідування матеріалів за фактами неналежного ставлення до виконання своїх службових обов'язків з боку співробітників установи, що стали причиною скоєння втечі 14.10.2022 з-під варти військовополоненого ОСОБА_3 . Позивач вважає, що висновок службового розслідування від 03.11.2022 винесено комісією з порушенням вимог чинного законодавства, пропозиції комісії зі службового розслідування щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не відповідають ступеню вини у вчиненні дисциплінарного проступку, ґрунтуються в окремій частині на непідтверджених будь-якими доказами обставинах, а в окремій частині ставить у вину порушення норм нормативно-правових актів, які не відносяться до покладених на позивача службових обов'язків. Оскаржувані накази відповідача №169/ОС/СТ-22 від 03.11.2022 та №213/ОС/22 від 03.11.2022, в основу яких покладено протиправні та необґрунтовані висновки службового розслідування від 03.11.2022, містять посилання на повністю ідентичні правові підстави та правові норми, порушення яких ставиться у вину, що зумовлює необґрунтованість винесення вказаних наказів та необхідність їх скасування одночасно з висновком службового розслідування. Позивач звертає увагу, що згідно із встановленого в ході службового розслідування факту відсутності записів з камер відеоспостереження в палаті хірургічного відділення за 12-14 жовтня 2022 року, зазначені обставини безпідставно та неправомірно кваліфіковані службовою комісією як порушення пункту 3 глави 4 розділу ІХ наказу Міністерства юстиції України від 17.08.2018 №48/5-дск, оскільки зазначеною нормою не передбачено відповідного обов'язку персоналу ДКВС. Також, матеріалами службового розслідування встановлено, що обов'язок забезпечення установи інженерно-технічними засобами охорони та спеціальними технічними оглядовими пристроями, засобами телекомунікації та зв'язку, інформатизації, комп'ютерної та мережної техніки, контроль за їх розподілом, зберіганням та використанням, передбачено посадовими обов'язками начальника відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв'язку та інформатизації установи підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що його функціональними обов'язками відповідного не було передбачено. Крім того, висновки комісії про те, що позивачем, як начальником варти з охорони військовополоненого в закладі МОЗ, не було здійснено доповіді ЧПНСІ після 02 год. 00 хв. 14.10.2022, а о 7 год. 00 хв. було повідомлено про втечу військовополоненого ОСОБА_2 , відсутність якого була встановлена о 05 год. 00 хв., за відсутності відеоспостережння та будь-яких інших доказів, підтверджуються лише поясненнями учасників події, тобто поясненнями позивача, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які за змістом різняться. Наведені обставини, на переконання позивача, ставлять під сумнів доведеність та ступінь вини кожного працівника у вчиненому проступку. Позивач вважає, що застосоване щодо нього дисциплінарне стягнення не є співмірним з вчиненим проступком з урахуванням відсутності у нього дисциплінарних стягнення. Разом з цим, висновки комісії про факт не розподілення начальником варти часу на відпочинок протягом ночі складу варти не підтверджено жодними доказами та не можуть обґрунтовуватись доводами, що всі члени варти заснули одночасно, оскільки суперечливі та неоднозначні відомості про відведений час відпочинку (сну) кожного з членів варти відповідно до їхніх пояснень не дозволяють одночасно дійти висновку про це. Крім того, кожен з членів варти міг би заснути через особисту недисциплінованість чи з інших причин. Зазначені обставини мали вплинути на визначення ступеню вини в допущенні втечі військовополоненого саме на тих працівників, які в момент вчинення ним втечі мали чергувати (спостерігати) за ним. Однак, згідно із службового розслідування, точного часу втечі не встановлено, заходи щодо його встановлення комісією не вживались, детальні обставини втечі військовополоненого не з'ясовані, розподіл часу для відпочинку начальником варти комісією не встановлювався, у поясненнях не запитувався. З огляду на викладені обставини, позивач вважає, що службове розслідування проведено неповно та не об'єктивно, без з'ясування всіх обставин можливого вчинення дисциплінарного проступку, без встановлення всіх дійсних причин і умов його вчинення, не враховано характер проступку, обставин, за яких він був вчинений, ставлення до служби, попередньої поведінки, що у сукупності свідчить про протиправність оскаржуваних наказів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05.12.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

07.12.2022 позивачем подано заяву про усунення недоліків позову, долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19259/22; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду витребувано від відповідача докази з їх документальним підтвердженням, що стали підставою для прийняття рішень, що оскаржуються; довідку про обчислення середньої заробітної плати позивача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

16.01.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено наступне. Відповідно до п.11 ч.1 ст.18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов'язані забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань. У висновку службового розслідування, проведеного з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин, які призвели до настання негативних наслідків, а саме втечі військовополоненого з під варти, начальником якої був позивач, об'єктивно висвітлені, серед інших, дії позивача, які стали підставою для накладення на нього стягнення у виді звільнення зі служби згідно з приписами п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Винні дії позивача, які призвели до втечі з-під варти військовополоненого, скоєні в період воєнного стану, об'єктивно мають ознаки кримінального злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України «Службова недбалість». Адже, позивач, маючи статус особи начальницького складу, на яку безпосередньо був покладений обов'язок по організації охорони військовополоненого, допустив втечу останнього з-під варти. Лише завдяки професійним та злагодженим діям співробітників Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», які вчасно виявили та затримати втікача, вдалося запобігти потенційним тяжким наслідкам, які могла спричинити втеча військовополоненого. Наразі відповідачем збираються матеріали для подання заяви в Державне бюро розслідувань для відкриття кримінального провадження щодо гр-на ОСОБА_1 . Відповідачем також зауважено, що позивач до вчинення даного дисциплінарного проступку мав неодноразові стягнення, що підтверджується долученою до відзиву довідкою відділу по роботі з персоналом. Дисциплінарні стягнення за результатами службового розслідування накладені на усіх посадових (службових) осіб відповідача та керівного органу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, з вини яких став можливим факт втечі з-під варти військовополоненого ОСОБА_2 . Порушень процедури накладення стягнення не було, у позивача були відібрані письмові пояснення щодо вказаної події, відсторонено від здійснення посадових обов'язків на час службового розслідування, з наказом про звільнення позивач ознайомлений під розписку. За таких обставин вважає, що позовні вимоги є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі, а викладені у позові обставини не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

У відзиві відповідачем викладено клопотання про залишення позову без розгляду, спираючись на пропуск позивачем строку звернення до суду із цією позовною заявою.

З приводу поданого відповідачем клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду за клопотанням можливе лише до початку розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що станом на дату заявлення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду розгляд справи по суті вже розпочався.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду надійшла до суду після початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача.

Поряд з цим, суд не знаходить правових підстав для перегляду висновку суду про відсутність порушень строку звернення із цим позовом, встановлених статтею 122 КАС України, викладеного в ухвалі від 12.12.2022.

До відзиву відповідачем долучено клопотання про поновлення строку на його подання.

Розглянувши подане відповідачем клопотання та наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною п'ятою статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 12.12.2022 встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву та витребуваних доказів.

Ухвалу суду від 12.12.2022 було доставлено до електронного кабінету відповідача 12.12.2022 о 19:05 (довідка про доставку електронного листа від 12.12.2022), а отже останнім днем строку для подання до суду відзиву та витребуваних доказів в силу положень п.1 ч.1 ст. 241, ч.ч.5, 7 ст. 18, п.5 ч.6 ст. 251 КАС України є 28.12.2022.

Зі змісту поданого до суду клопотання вбачається, що відповідачем на обґрунтування поважності пропуску строку для подання відзиву вказано про тимчасову технічну неможливість доступу до підсистеми «Електронний суд» та про ознайомлення з ухвалою суду лише 10.01.2023.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

Указом Президента України від 17 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 21 листопада 2022 року.

Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, тобто до 19 лютого 2023 року.

З урахуванням викладеного, враховуючи наведені представником відповідача обставини, виходячи із завдань адміністративного судочинства, а також з метою забезпечення реалізації процесуальних прав учасників справи в умовах воєнного стану, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 витребувано від відповідача додаткові докази у справі.

24.01.2023 відповідачем подано клопотання про прийняття доказів.

Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.06.2006 з 26 серпня 2009 року прийнятий на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України; у період до 04.11.2022 - на посаді старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4».

14.10.2022 о 07 годині 00 хвилин до чергової частини Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» надійшло повідомлення від начальника варти з охорони в КНП «Міська клінічна лікарня (№16)» про те, що військовополонений «В» залишив межі лікувального закладу.

Наказом Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» від 14.10.2022 №159/ОС/СТ-22 призначено службове розслідування за фактом неналежного ставлення до виконання службових обов'язків з боку співробітників установи, що стало причиною скоєння втечі з-під варти військовополоненого «В».

Згідно з пунктом 2 наказу від 14.10.2022 №159/ОС/СТ-22 з 15.10.2022 на час проведення службового розслідування відсторонити від виконання службових обов'язків за займаною посадою із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім премії) на підставі пункту 1 Розділу VII «Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5 наступних співробітників: старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони; сержанта внутрішньої служби Михайленка Єгора Димитровича, молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони; сержанта внутрішньої служби ОСОБА_6 , молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони.

Для проведення службового розслідування призначено комісію у складі: голови комісії - заступника начальника УВП з оперативної роботи-начальника оперативного відділу підполковника внутрішньої служби Тахтарова В.В., членів комісії - заступника начальника УВП з інтендантського та комунально-побутового забезпечення начальника відділу інтендантського та господарського забезпечення полковника внутрішньої служби Сердюка М.В., начальника відділу по роботі з персоналом капітана внутрішньої служби ОСОБА_8 .

Поряд з цим, на виконання наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2022 №2530/7 Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань створена комісія для проведення службового розслідування стосовно рядового і начальницького складу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» за фактом втечі з-під варти військовополоненого ОСОБА_2 , а також можливого невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства.

20.10.2022 в рамках службового розслідування позивачем надано пояснення.

03.11.2022 начальником УВП - начальником арештного дому Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» затверджено Висновок «службового розслідування щодо неналежного ставлення до виконання своїх службових обов'язків з боку співробітників установи, що стало причиною скоєння втечі з під варти військовополоненого ОСОБА_2 » (далі - Висновок).

Відповідно до вказаного Висновку члени комісії дійшли, що причинами та умовами скоєння втечі військовополоненого з під варти стали: особиста недисциплінованість та неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, грубе порушення вимог чинних нормативно-правових актів, що регламентують службову діяльність з боку старшого лейтенанта внутрішньої служби Шевченка О.О., старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони; особиста недисциплінованість та неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, грубе порушення вимог чинних нормативно - правових актів, що регламентують службову діяльність з боку сержанта внутрішньої служби ОСОБА_5 , молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони; особиста недисциплінованість та неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, грубе порушення вимог чинних нормативно - правових актів, що регламентують службову діяльність з боку сержанта внутрішньої служби ОСОБА_6 , молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони; неналежне ставлення до виконання службових обов'язків, послаблений контроль за якістю несення служби варти з охорони, порушення вимог чинних нормативно - правових актів, що регламентують службову діяльність з боку полковника внутрішньої служби ОСОБА_9 , заступника начальника УВП із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи; неналежне ставлення до виконання службових обов'язків з боку підполковника внутрішньої служби ОСОБА_10 , начальника відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв'язку та інформатизації; неналежний контроль за якістю несення служби та порушення вимог чинних нормативно-правових актів, що регламентують службову діяльність з боку майора внутрішньої служби ОСОБА_7 , чергового помічника начальника УВП; слабкий контроль за діяльністю підлеглих в частині безумовного виконання ними своїх посадових інструкцій та вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність по службі з боку підполковника внутрішньо служби ОСОБА_11 , начальника відділу режиму і охорони; прорахунки в організації несення служби співробітниками під час добового чергування, неналежне виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань по забезпеченню охорони ув'язнених з боку підполковника внутрішньої служби ОСОБА_12 , першого заступника начальника УВП, та вважають можливим службове розслідування по даному факту закінчити та за доцільне (п.2 Висновку) за порушення вимог вимоги пункту 6, пункту 11 частини 1 статті 18 Закону України «Про державну кримінально - виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-ІV, пункту 3 глави 4 розділу IX наказу Міністерства юстиції України від 17 серпня 2018 року № 48/5-дск «Про затвердження Інструкції з організації охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу Державної кримінально-виконавчої служби України», абзацу 2 пункту 3 глави 9 розділу II, абзацу 2 пункту 6 глави 9 розділу II наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально - виконавчої служби України» від 13.12.2019 №73/5-дск на старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони установи накласти дисциплінарне стягнення у виді звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України.

З матеріалів Висновку службового розслідування від 03.11.2022 встановлено наступне.

« 14 жовтня 2022 року о 07 годині 00 хвилин до чергової частини установи надійшло повідомлення в телефонному режимі від начальника варти з охорони військовополоненого в закладі МОЗ КНП «Міська клінічна лікарня (№ 16)» старшого лейтенанта внутрішньої служби Шевченко О.О. про те, що 14.10.2022 військовополонений ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець республіки Казахстан, адреса мешкання до ув'язнення: зареєстрований та фактично мешкав у АДРЕСА_1 , утримується на дільниці для тимчасового тримання військовополонених при установі) обманним шляхом залишив межі лікарняного закладу.

14.09.2022 прийнятий до державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» згідно Акту приймання-передачі військовополонених від 14.09.2022 та списку військовополонених ОСОБА_2 доставлений військовослужбовцями взводу охорони та патрульно-постової служби роти військової служби правопорядку з тілесними ушкодженнями, а саме «МВТ, осколкове поранення грудної клітини справа», що підтверджується записом №198 від 14.09.2022 Журналу №19-4 обліку виявлених тілесних ушкоджень у осіб, які прибули до установи. Дані ушкодження він отримав, перебуваючи на волі, під час бойових дій. Про подію було повідомлено на «гарячу лінію 102» ГУНП у Дніпропетровській області, про що внесено запис №233 від 14.09.2022 до Книги №15-34 «Обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події у державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

15.09.2022 ОСОБА_2 було госпіталізовано до хірургічного відділення КПП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР. Згідно рапорту майора внутрішньої служби Лошака А.О., оперуповноваженого оперативного відділу будь-якої інформації щодо виношування намірів скоїти втечу з-під варти ОСОБА_2 до співробітників оперативного відділу не надходило.

Згідно наказу начальника установи «Про забезпечення охорони та нагляду за ув'язненими (засудженими) на добу» від 13.10.2022 за № 286 дск на добову охорону військовополоненого ОСОБА_2 у хірургічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня «№16» ДМР, заступили наступні співробітники:

- старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_1 , старший інспектор (з кінології) відділу режиму і охорони, згідно з постової відомості варти з охорони ув'язненого (засудженого) призначений начальником варти та озброєний табельною вогнепальною зброєю 9мм ПМ та 16 набоїв до нього;

- сержант внутрішньої служби ОСОБА_6 , молодший інспектор 2 категорії відділу режиму і охорони, згідно постової відомості варти з охорони ув'язненого (засудженого) призначений помічником начальника варти та забезпечення спеціальними засобами кийок гумовий - 73, газовий балон типу «Терен - 4М» та кайданки;

- сержант внутрішньої служби ОСОБА_5 , молодший інспектор 1 категорії відділу режиму і охорони, згідно постової відомості варти з охорони ув'язненого (засудженого) призначений чатовим та забезпечений спеціальними засобами кийок гумовий - НОМЕР_2 , газовий балон типу «Терен - 4М» та кайданки.

Отримання ОСОБА_1 9 мм ПМ та 9 мм набоїв - 16 штук, 2 магазинів, кобури до нього підтверджується записом у Книзі №15-1 т.2 №7 бн видачі та приймання зброї, боєприпасів та спеціальних засобів установи.

О 09 год.20 хв. варта у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вибула до КНП «Міська клінічна лікарня «№16» ДМР згідно Журналу №15-19 обліку пропуску транспорту на територію установи.

Згідно плану охорони ув'язненого (засудженого) начальник варти ОСОБА_1 здійснив персональну розстановку особового складу - ОСОБА_1 ніс службу в палаті біля військовополоненого ОСОБА_2 , помічник начальника варти ОСОБА_6 у коридорі біля дверей палати, чатовий ОСОБА_13 в палаті.

Приблизно о 18 годині 30 хвилин відповідальний від керівництва полковник внутрішньої служби ОСОБА_9 здійснив перевірку несення служби варти у закладі МОЗ, про що поставив запис у постовій відомості.

Близько 22 години склад варти зібрався в палаті, в якій знаходився військовополонений ОСОБА_2 .

Відповідно до пояснень особового складу варти ОСОБА_1 заснув о 2 год. 30 хв., ОСОБА_6 заснув о 2 год. 20 хв., ОСОБА_5 заснув о 01 год. 00 хв., потім прокинувся і спав до 5 години ранку.

Особовий склад варти спав одночасно, у зв'язку з тим, що час для відпочинку начальником варти не розподілявся, чим було порушено вимоги п. 3 гл. 4 р. IX наказу № 48/5-дск. Вартою з охорони було порушено вимоги п.6 ч.1 ст.18 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-ІV. Також вимоги п.11 ч.1 ст.18 Закону №2713-ІV. Згідно абз.2 п.6 гл.9 р.II наказу №73/5-дск «...про результати несення служби начальник варти доповідає ЧПНСІ кожні дві години згідно з графіком постової відомості варти, при ускладненні обстановки або надзвичайних обставинах - негайно. У разі ненадходження доповіді у встановлений час від начальника варти, ЧПНСІ вживає невідкладних заходів для з'ясування причин порушення часу доповіді, про відсутності зв'язку висилає оперативну групу у заклад охорони здоров'я для з'ясування причин та обставин». В порушення вищезазначеної норми начальник варти не доповідав до чергової частини установи про обстановку охорони військовополоненого ОСОБА_2 .

Майор внутрішньої служби ОСОБА_7 , черговий помічник начальника УВП пояснив, що начальник варти ОСОБА_1 доповів про хід несення служби до 02 год. 00 хв. 14.10.2022, а о 07 год. 00 хв. повідомив про втечу військовополоненого ОСОБА_2 .

Відсутність постійного спостереження дало можливість військовополоненому ОСОБА_2 скоїти втечу з під варти.

Близько 05 години ранку 14.10.2022 начальник варти ОСОБА_1 прокинувся і виявив відсутність військовополоненого в палаті, розбудив молодших інспекторів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та дав команду шукати ОСОБА_2 . О 07 годині ОСОБА_1 повідомив до чергової частини установи про втечу з під варти військовополоненого ОСОБА_2 .

Під час проведення первинних розшукових заходів вартою з охорони військовополоненого ОСОБА_2 , які несли службу у хірургічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР вищевказану особу виявлено не було.

О 07 годині 00 хвилин 14.10.2022, після повідомлення про надзвичайну подію до чергової частини установи, було оголошено збір персоналу за сигналом оповіщення «Буря-3» втеча з під варти ув'язненого (засудженого).

О 07 годині 00 хвилин 14.10.2022 повідомлено до чергової частини Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України та направлено спецповідомлення від 14.10.2022 №4/3-14306.

Про факт втечі повідомлено на «гарячу лінію 102» Головного управлінні Національної поліції у Дніпропетровській області, про що о 07 год. 37 хв. внесено запис №34723 від 14.10.2022 до Журналу Єдиного обліку повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Шевченківського відділення поліції Головного управління Національної у Дніпропетровській області та передано орієнтування на військовополоненого ОСОБА_2 .

Дана подія була занесена до Книги № 15-34 «Обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події у державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» запис № 225 від 14.10.2022.

Під час проведення оперативно - розшукових заходів 14.10.2022 о 08 годині 25 хвилин військовополоненого ОСОБА_2 було затримано співробітниками установи.

Опитаний за фатом втечі військовополоненого ОСОБА_1 пояснив, що заступив на добове чергування з 09 год. 00 хв. 13.10.2022 по 09 год. 00 хв. 14.10.2022 як начальник варти по охороні ув'язненого в закладі МОЗ. Був направлений до КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР з молодшими інспекторами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Отримав зброю та боєприпаси до неї на території установи. Під час несення добового чергування, здійснив персональну розстановку варти, згідно плану охорони палати, доповів про хід охорони до чергової частини Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, здійснював нагляд за ОСОБА_2 ОСОБА_1 заснув близько 02 год. 30 хв. 14.10.2022, прокинувся о 05 год. 00 хв. та виявив, що військовополоненого немає в палаті. Після чого він розбудив ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і надав команду молодшим інспекторам шукати ОСОБА_2 . Оскільки самостійні пошуки результатів не дали, то о 06 год. 00 хв. він повідомив до чергової частини про втечу з-під варти військовополоненого ОСОБА_3 ...».

03.11.2022 Державною установою «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» прийнято наказ №169/ОС/СТ-22 «Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників установи» (а.с.24).

Згідно з пунктом 1 наказу від 03.11.2022 №169/ОС/СТ-22 за порушення вимог пункту 6, пункту 11 частини 1 статті 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-ІV, пункту 3 глави 4 розділу IX наказу Міністерства юстиції України від 17 серпня 2018 року № 48/5-дск «Про затвердження Інструкції з організації охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу Державної кримінально-виконавчої служби України», абзацу 2 пункту 3 глави 9 розділу 11, абзацу 2 пункту 6 глави 9 розділу 11 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України» від 13.12.2019 №73/5-дск на старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони установи накласти дисциплінарне стягнення у виді звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до відомості (аркуш ознайомлення з наказом (окремим дорученням) ДУ ДУВП (№4) за №169/ОС/СТ-22 від 03.11.2022) позивач ознайомлений з цим наказом - 04.11.2022.

03.11.2022 Державною установою «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» прийнято наказ № 213/ОС-22 про звільнення старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-014190), старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони, з 03 листопада 2022 відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

З вказаним наказом позивач ознайомлений, про що свідчать відомості з аркушу ознайомлення з наказом (окремим дорученням) ДУ ДУВП (№4) за №213/ОС-22 від 03.11.2022.

16.11.2022 Міністром юстиції України затверджено Висновок службового розслідування стосовно рядового і начальницького складу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» за фактом втечі з під варти військовополоненого ОСОБА_2 , а також можливого невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства від 11.11.2022, згідно із пунктом 2 якого комісія погодилась із заходами дисциплінарного реагування, передбаченими наказом начальника ДУВП-4 від 03.11.2022 №169/ОС/СТ-22.

Не погодившись із застосованим до нього дисциплінарним стягненням у виді звільнення зі служби, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» № 2713-IV від 23.06.2005 (далі - Закон № 2713-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 2713-IV на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України (стаття 3 цього ж Закону).

За змістом положень частини першої статті 6 Закону №2713-IVДержавна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань (частина 4 статті 6 цього Закону).

Відповідно до частини першої та другої статті 14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу (частина четверта статті 14 Закону).

Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (частина перша статті 16 цього Закону).

Статтею 18 Закону №2713-IV визначені права та обов'язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов'язані, зокрема: 1) виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства; 2) забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань; 3) виконувати вироки, постанови і ухвали суду, а також рішення, прийняті прокурорами і слідчими в установленому законом порядку і в межах їх компетенції; тримати осіб, узятих під варту; 6) забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов'язків, установлених законом; 8) забезпечувати безпеку засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів; 11) забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; 15) створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення;18) здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №2713-IV персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов'язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень.

Пунктом 5 частини другої статті 13 Закону № 2713-ІV встановлено, що порядок призначення і звільнення з посад, права, обов'язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.

Згідно частиною п'ятою статті 23 Закону на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

В силу положень пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного, відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Преамбулою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут) встановлено, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Абзацом 1 статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС).

Статтею 7 Дисциплінарного статуту ОВС визначені обов'язки осіб рядового і начальницького складу.

Так, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина 1 статті 5 Дисциплінарного статуту ОВС).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС.

Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

За змістом частини другої статті 15 Дисциплінарного статуту накладання дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу за проступки, учинені під час чергування, несення вартової чи патрульно-постової служби, здійснюється тільки після закінчення чергування, варти або після заміни їх іншими особами та здачі зброї.

Наказом Міністерства юстиції України №356/5 від 12.03.2015 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Порядок №356/5), який визначає підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов'язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.

За визначенням понять, наведеного у пункті 2 розділу І Порядку №356/5, висновок службового розслідування - документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції; дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни; персонал - особи рядового і начальницького складу ДКВС України (далі - особи рядового і начальницького складу), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в ДКВС України (далі - працівники); службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства юстиції України та Присяги особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України;

Пунктом 1 розділу II Порядку №356/5 визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з пунктом 2 розділу II вказаного Порядку службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань; втечі (спроби втечі) засуджених та ув'язнених з під варти, а також ухилень від відбування покарання засудженими до обмеження волі.

Пунктом 6 розділу II вказаного Порядку визначено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Згідно з пунктом 12 розділу III Порядку забороняється призначення службових розслідувань за відсутності підстав, визначених цим Порядком.

Розділом V Порядку №356/5 передбачено, що службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №356/5 особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати виконавцю (голові, членам комісії), який (які) проводить (ять) службове розслідування, документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим зверненням ознайомлюватися із затвердженим висновком службового розслідування, а також із матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку № 356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку зазначаються: відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного; відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються: пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Пунктом 3 розділу VIII Порядку №356/5 висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення та надіслати (або надати) йому засвідчений належним чином висновок службового розслідування. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (пункт 4 VIII Порядку №356/5).

Відповідно до п. 6, 7 розділу VIII Порядку №356/56 за результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності в установленому законом порядку. За результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку.

Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт.

Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

З системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що єдиною підставою для застосування до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України дисциплінарного стягнення є відповідний наказ начальника, прийнятий на підставі висновку службового розслідування, проведеного з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого такою особою.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, дисциплінарна відповідальність такої особи виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. У свою чергу, висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.

Суд зазначає, що застосування дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС, є мірою дисциплінарної відповідальності за вчинений особою рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України дисциплінарний проступок, що полягає у невиконанні чи неналежному виконані особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

При цьому, службова дисципліна досягається дотриманням особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України.

Як вбачається з матеріалів справи, про що відсутній спір між сторонами, у спірний період позивач обіймав посаду старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4», у добовому вартуванні з 09 год. 00 хв. 13.10.2022 по 09 год. 00 хв. 14.10.2022 був призначений начальником варти по охороні ув'язненого в закладі МОЗ (КНП «Міська клінічна лікарня (№16)») у складі конвою з трьох осіб: начальника варти, помічника начальника варти та чатового.

Оскаржуваний наказ від 03.11.2022 №213/ОС-22 про звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» прийнятий у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС наказом від 03.11.2022 №169/ОС/СТ-22, прийнятого за наслідками проведеного службового розслідування, оформленого висновком, затвердженого 13.11.2022 начальником УВП - начальником арештного дому Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4».

Згідно з вказаним висновком під час службового розслідування були встановлені обставини вчинення позивачем як начальником варти з охорони ув'язненого у закладі МОЗ дисциплінарного проступку.

Так, відповідно до висновку 14.10.2022 о 07 годині 00 хвилин до чергової частини Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» надійшло повідомлення від начальника варти з охорони в КНП «Міська клінічна лікарня (№16)» Шевченка О.О. про те, що військовополонений ОСОБА_2 залишив межі лікувального закладу. Відсутність постійного спостереження (особовий склад варти спав одночасно) дало можливість військовополоненому скоїти втечу з-під варти.

Судом враховано, що позивач скористався своїм правом відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, пункту 4 розділу V Порядку №356/5 та в рамках службового розслідування надав пояснення, за змістом якого він заступив на добове чергування з 13.10.2022 по 14.10.2022 як начальник варти по охороні ув'язненого в закладі МОЗ. Був направлений до КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР з молодшими інспекторами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Отримав зброю та боєприпаси до неї на території установи. Інструктаж щодо несення служби в закладах МОЗ не проводився. Під час прийому-здачі чергування відповідального від керівництва не було, камера була направлена на військовополоненого. О 10 год. 05 хв. він доповів в чергову частину міжрегіонального управління. О 10 год. 10 хв. розставив вартових по місцях несення служби (Шляховий знаходився всередині приміщення, ОСОБА_14 знаходився біля вхідних дверей до палати). О 22 год.00 хв. ОСОБА_14 зайшов до палати, де був ув'язнений, та сидів біля вхідних дверей. На протязі нічної варти всі були в палаті, розмовляли, слідкували за ув'язненим. Приблизно о 02 год. 30 хв. він заснув. Приблизно 05 год. 00 хв. прокинувся та помітив відсутність військовополоненого та подав сигнал тривоги, розбудив Шляхового та почались пошуки військовополоненого.

За наслідками проведеного службового розслідування зроблено висновки про порушення позивачем службової дисципліни, порушенні вимог пункту 6, пункту 11 частими 1 статті 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пункту 3 глави 4 розділу IX наказу Міністерства юстиції України від 17 серпня 2018 року № 48/5-дск «Про затвердження Інструкції з організації охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу Державної кримінально-виконавчої служби України», абзацу 2 пункту 3 глави 9 розділу ІІ, абзацу 2 пункту 6 глави 9 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих Ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України» від 13.12.2019 №73/5-дск.

Таким чином, саме за вчинення дисциплінарного проступку, що виявилось у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби зі служби в Державній кримінально-виконавчій служби України.

Доводи позивача щодо необ'єктивності та неповноти службового розслідування, недоведеності його вини не враховуються судом.

Відповідно до пунктів 6, 11 частини першої статті 18 Закону №2713-ІV посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов'язані забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов'язків, установлених законом; забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу IX наказу Міністерства юстиції України від 17.08.2018 №48/5-дск «Про затвердження Інструкції з організації охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу Державної кримінально-виконавчої служби» на особовий склад варти покладаються обов'язки по забезпеченню охорони, нагляду за засудженими у закладі охорони здоров'я, вони зобов'язані нести постійне спостереження за палатою, куди поміщено засудженого, підступами до входу в палату.

Відповідно до пункту 6 глави 9 розділу ІІ наказу від 13.12.2019 №73/5-дск «Про затвердження Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» про результати несення служби начальник варти доповідає ЧПНСІ кожні дві години згідно з графіком постової відомості варти, при ускладненні обстановки або надзвичайних обставинах - негайно.

Суд звертає увагу, що позивачем у своїх поясненнях від 20.10.2022 вказано, що весь склад варти вночі перебував у палаті, де був поміщений військовополонений ув'язнений, та не заперечується та обставина, що приблизно о 02 год. 30 хв. він заснув та приблизно о 05 год. 00 хв. прокинувся, розбудив склад варти, після чого почались пошуки ув'язненого.

Отже, фактично позивачем не заперечується, що особовий склад варти спав одночасно, що надало можливість військовополоненому скоїти втечу з-під варти.

Проте, обґрунтувань не забезпечення виконання підлеглими розстановки вартових по місцях несення служби (Шляховий - всередині приміщення, Михайленко - біля вхідних дверей до палати), доказів вчинення дій на розподілення часу для відпочинку варти протягом доби позивачем не надано, матеріали справи не містять.

Поряд з цим, позивачем не обґрунтовано і обставину не вчинення ним дій як начальником варти на повідомлення чергового помічника начальника слідчого ізолятора про результати несення служби кожні дві години згідно з графіком постової відомості варти.

На переконання суду, подія втечі військовополоненого з-під варти, що відбулась 14.10.2022, стала можливою внаслідок безвідповідального ставлення окремих посадових осіб до виконання своїх службових обов'язків, зокрема начальника варти, яким у добовому вартуванні з 13.10.2022 по 14.10.2022 по охороні ув'язненого військовополоненого ОСОБА_2 в КНП «Міська клінічна лікарня (№16)» був призначений позивач, який не забезпечив належне виконання розстановки вартових наряду по охороні ув'язненого в лікувальному закладі протягом доби, не розподілив час для відпочинку варти протягом доби, не забезпечив інформування ЧПНСІ про результати несення служби начальник варти, тим самим не забезпечив постійного спостереження за ув'язненим, за палатою, куди поміщено вказаного військовополоненого, підступами до входу в палату, що у сукупності свідчить про неналежне ставлення до виконання покладених завдань.

Посилання позивача на відсутність відеоспостереження у палаті, а також на те, що пояснення всього складу варти різняться, що може свідчити про неповноту службового розслідування, не змінює суті допущеного ним проступку.

Безпідставним є і доводи позивача про те, що не було проведено інструктажу, оскільки за змістом пояснень позивача від 20.10.2022 він особисто розписався у книзі інструктажів співробітників, котрі несуть службу в закладах МОЗ.

Попри те, що позивач категорично заперечує обґрунтування викладених у висновку службового розслідування обставин щодо неналежного ставлення до виконання своїх службових обов'язків, суд разом із тим вважає, що пояснення позивача, що надані ним рамках службового розслідування, у сукупності із доводами, зазначеним у позові, таких обставин не спростовують.

Належних доказів на спростування висновків відповідача про порушення вимог пункту 6, пункту 11 частими 1 статті 18 Закону №2713-ІV, пункту 3 глави 4 розділу IX наказу Міністерства юстиції України від 17 серпня 2018 року № 48/5-дск, пункту 6 глави 9 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 13.12.2019 №73/5-дск позивачем не наведено, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що службова дисципліна зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати Присягу працівника, статути і накази; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку.

Позивач, приступивши до виконання обов'язків начальника варти у спірних правовідносинах був зобов'язаний дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги інструкцій та вимагати від складу варти дотримання службової дисципліни, правил внутрішнього розпорядку.

Однак, позивачем ані під час проведення службового розслідування, ані в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні норм ст.ст. 72-74 КАС України, належного виконання своїх обов'язків як начальника варти по охороні ув'язненого, в тому числі щодо забезпечення постійного спостереження за ув'язненим, за палатою, куди поміщено вказаного військовополоненого, підступами до входу в палату, задля виконання поставлених завдань вартової служби.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків (накази від 15.01.2019 №10/ОС/СТ-19, від 24.05.2019 №116/ОС/СТ-21, від 03.09.2019 №182/ОС/СТ-21, від 14.07.2020 №81/ОС/СТ-20, від 22.12.2020 №173/ОС/СТ-20, від 20.01.2021 №9/ОС/СТ-21, від 26.07.2021 №123/ОС/СТ-21).

Наказом начальника ДУ «ДУВП (№4) від 16.02.2022 №33/ОС/СТ-21 позивача попереджено про неповну посадову відповідність за порушення вимог п.9.1.3. глави 9 та додатку 9 наказу ДДУПВП від 24.01.2004 №18 «Про затвердження Інструкції організації кінологічної служби в УВП і СІЗО» (зняття - 24.08.2022).

За таких обставин, дії позивача як працівника Державної кримінально-виконавчої служби, встановлені службовим розслідуванням, є безумовним свідченням порушення позивачем службової дисципліни внаслідок безвідповідального ставлення до виконання своїх службових обов'язків, та особистої недисциплінованості, оскільки порушення дисципліни, недотримання ним вимог законодавства трапляються з ним не вперше, тим паче вказана подія відбулася в умовах воєнного стану, тому з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, суд вважає, що застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним та обґрунтованим. Захід дисциплінарного впливу, який застосований до позивача є співмірним з тяжкістю вчиненого ним дисциплінарного проступку.

Висновок службового розслідування у цій справі містить обґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв'язку між переліченими неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, а також про ставлення його до вчиненого.

При цьому, порушень порядку проведення службового розслідування, про які зазначає позивач, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено.

Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасувати висновку службового розслідування від 03.11.2022 не підлягають задоволенню, оскільки висновок службового розслідування не актом індивідуальної дії в розумінні КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Висновок службового розслідування - документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Акти службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації. Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 808/965/17, від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20, від 28.04.2022 у справі №240/10485/19.

Належним способом захисту у спірних правовідносинах є саме оскарження наказів, в основу яких покладені зазначені висновки службового розслідування, чим і скористався позивач.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав неправомірності оспорюваних наказів.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що накази Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» №169/ОС/СТ-22 від 03.11.2022 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення та від 13.11.2022 року №213/ОС-22 про звільнення позивача зі служби відповідають вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині позову також відсутні.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді старшого інспектора (з кінології) відділу режиму і охорони з 04.11.2022 та стягнення з середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2022 по день поновлення на службі не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80) про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення суми - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено 15.02.2023.

Суддя М.М. Бухтіярова