14 лютого 2023 року Справа 160/2336/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині незарахування наявного загального та спеціального стажу ОСОБА_1 , що виражені в листі №35150-28068/Х-01/8-0400/22 від 17.11.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 загальний трудовий стаж в розмірі 27 років 14 днів, з яких 08 років 06 місяців 12 днів до пільгового стажу за Списком №1, перерахувати призначену пенсію, виплативши різницю, що утворилася.
Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У пункті 9 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Водночас, за положеннями частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд звертає увагу, що в адміністративному позові позивач оскаржує «дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині незарахування наявного загального та спеціального стажу ОСОБА_1 , що виражені в листі №35150-28068/Х-01/8-0400/22 від 17.11.2022 року», а також просить суд «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 загальний трудовий стаж в розмірі 27 років 14 днів, з яких 08 років 06 місяців 12 днів до пільгового стажу за Списком №1, перерахувати призначену пенсію, виплативши різницю, що утворилася».
Проте, позивачем не визначено які саме періоди роботи, на її думку, протиправно органом пенсійного фонду не було враховано до загального та спеціального стажу, а також дату з якої вона просить суд зобов'язати пенсійний орган перерахувати її пенсію, що унеможливлює встановлення судом предмету спору та часові межі події порушення.
Поряд із цим, суд звертає увагу, що лист відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2022 №35150-28068/Х-01/8-0400/22 «Про розгляд звернення» наданий позивачу за результатами розгляду звернення останньої від 28.10.2022 «з питання методики розрахунку пенсії» та містить роз'яснення щодо страхового та пільгового стажу позивача, а також методики розрахунку загальної суми її пенсійної виплати. Жодних тверджень про незарахування певних періодів роботи ОСОБА_1 (попереднє прізвище - ОСОБА_2 ) до загального та/або пільгового стажу роботи означений лист не містить.
Крім того, з КП «ДСС» судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі №160/6711/21, яке набрало законної сили 27.07.2021, адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 30.07.2020 року, згідно п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-ІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020.
В той же час, суд звертає увагу, що в якості обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається, в тому числі на таке: « ОСОБА_4 , є пенсіонером за віком, пенсія якій призначена на пільгових умовах (за наявності стажу за списком №1) на підставі рішення суду від 24.06.2021 року по справі №160/6711/21. У зв'язку з чим, я перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області … на виконання рішення суду мені було призначено пенсію, однак, в ході вивчення своєї пенсійної справи я з'ясувала, що Відповідач невірно вирахував мій загальний та спеціальний страховий стаж. Так, з листа Відповідача за вих.№35150-28068/Х-01/8-0400/22 від 17.11.2022 року я дізналася, що при розрахунку призначеної мені пенсії Відповідачем враховано 25 років 1 місяць і 10 днів, у тому числі робота за списком №1-7 років. З указаним розрахунком не погоджуюсь та вважаю його протиправним…».
Тобто, суд не може дійти висновку чи позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинені на виконання судового рішення в адміністративній справі №160/6711/21 чи не погоджується з діями вчиненими органом пенсійного фонду в подальшому за наслідками розгляду додаткових заяв/документів, поданих позивачем, тощо.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що згідно з частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі також - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 по справі №160/6711/21 підлягає перевірці у порядку статті 383 КАС України, оскільки спірні правовідносини в цій частині між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 у справі №640/17491/19.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд наголошує, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Зважаючи на викладене, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Наведений висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.11.2021 у справі № 620/1528/19.
Отже, вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне запропонувати позивачеві надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами у відповідності до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу у справі відповідно до їх кількості, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Поряд із цим, суд звертає увагу позивача, що пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами частини 6 зазначеної статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Аналіз наведених норм КАС України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Суд зазначає, що невизначеність позовних вимог унеможливлює встановлення судом з наданих доказів дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, за захистом яких він звернувся до суду, а позивачем такої дати (а саме: коли позивач «в ході вивчення своєї пенсійної справи з'ясувала, що Відповідач невірно вирахував її загальний та спеціальний стаж») в позовній заяві в порушення наведених норм наведено не було.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов із зазначенням дати, коли позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості, а в разі подання позову після закінчення строків, установлених законом - позивач має подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Крім того, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
За положеннями частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 03.11.2022 №2710-IX передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року становить 2684 гривні.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 1073,60 грн. = 2684,00 грн. х 0.4).
Водночас, положеннями статті 9 Закону № 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг).
Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.
Суд звертає увагу, що до матеріалів адміністративного позову було надано квитанції про здійснення позивачем сплати судового збору на загальну суму 1073,60 грн., а саме: від 27.12.2022 №0312910031 у розмірі 992,40 грн. та від 25.01.2023 №0312910003 у розмірі 81,20 грн.
В той же час, згідно з довідкою начальника відділу аналітики та судової статистики Т.Семенко від 13.02.2023 №270 матеріали справи № 160/2336/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, містять платіжне доручення 380634 ПАТ КБ "Акордбанк" про сплату судового збору від 27.12.2022 року № 0312910031 на суму 992,40 грн за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Станом на 13.02.2023 року платіжне доручення ПАТ КБ "Акордбанк" від 27.12.2022 року № 0312910031 на суму 992,40 грн прикріплено та обліковується у КП «ДСС» за адміністративною справою №160/82/23, яка перебуває в провадженні судді Олійника В.М.
З КП «ДСС» судом встановлено, що 02 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) в частині незарахування наявного загального та спеціального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що виражені в листі ,№°35150-28068/Х-01/8-0400/22 від 17.11.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці міста Жовті Води Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , загальний трудовий стаж в розмірі 27 років 14 днів, з яких 08 років 06 місяців 12 днів до пільгового стажу за Списком №1, перерахувати призначену пенсію, виплативши різницю, що утворилася.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі №160/82/23 (головуючий суддя Олійника В.М.) означений позов було повернуто позивачеві.
Таким чином, позивачем згідно із квитанцією від 27.12.2022 року № 0312910031 сплачений та зарахований судовий збір у межах розгляду іншої адміністративної справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок повернення сплаченого збору в разі повернення позовної заяви. При цьому, чинним законодавством не передбачений механізм зарахування сплаченого судового збору, який обліковується за однією справою, провадження по якій не відкрито, до іншої справи за позовом того ж позивача.
Таким чином, у цьому випадку позивач має право повернути сплачений ним судовий збір згідно з квитанцією від 27.12.2022 року № 0312910031, однак така не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі (№160/2336/23), так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Зважаючи на викладене, суд наголошує, що неможливість використання документа про сплату судового збору, який подавався до первинної позовної заяви, яку суд повернув позивачеві, не обмежує та не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки згідно із положеннями пункту 2 частини першої статті 7 Закону №3674-VI позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була йому повернута.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 у справі №160/5879/20, а також в ухвалі Верховного Суду 15 лютого 2022 року справа № 990/39/22.
Тобто, за подання цього адміністративного позову в межах даної адміністративної справи №160/2336/23 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 81,20 грн.
При цьому, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 року (справа №640/21330/18) та від 05.06.2020 року (справа №280/5161/19).
Проте, невизначеність позовних вимог та питання їх взаємопов'язаності між собою унеможливлює встановлення судом кількості заявлених в адміністративному позові позовних вимог немайнового характеру.
Отже, суд звертає увагу, що позивачеві після уточнення позовних вимог необхідно доплатити судовий збір за кожну заявлену в адміністративному позові немайнову вимогу у розмірі 1073,60 грн. (за вирахуванням 81,20 грн., сплаченої відповідно до квитанції від 25.01.2023 №0312910003) за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Чечелівському районі міста Дніпра, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ(суду) 34824364.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:
- уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами у відповідності до вимог КАС України з поясненнями щодо підстав об'єднання в одне провадження заявлених позовних вимог, а також його копії для направлення відповідачу у справі відповідно до їх кількості, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- уточненого адміністративного позову із зазначенням дати, коли позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості, а в разі подання позову після закінчення строків, установлених законом - позивач має подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску;
- документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі та в порядку, передбачених чинним законодавством України, відповідно до уточнених позовних вимог.
Керуючись статтями 20, 21, 25, 160, 161, 169, 172, 248, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Роз'яснити позивачу що, відповідно до абзацу 2 частини 3 Прикінцевих положень КАС України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити, що за приписами частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно