09 лютого 2023 року Справа № 160/12357/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування розпорядження, відшкодування шкоди,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними діями створення в в/ч НОМЕР_1 умов для виготовлення шляхом друкування і проставлення на ньому гербової печатки в/ч НОМЕР_1 та підпису « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не уповноваженої особи гр-на ОСОБА_2 як командира в/ч НОМЕР_1 та оголошення перед особовим складом розвідувального взводу - завідомо неправдивого Розпорядження №147 від 22.05.2022р., - про переміщення старшого сержанта ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірним та скасувати Розпорядження №147 від 22.05.2022р. про переміщення старшого сержанта ОСОБА_1 із проставленням на ньому гербової печатки в/ч НОМЕР_1 та підпису « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не уповноваженої особи гр-на ОСОБА_2 як командира в/ч НОМЕР_1 ;
- визнати протиправними діями створення в в/ч НОМЕР_1 умов для складання документів службового розслідування з висновком, який завідомо не відповідав фактичним обставинам - про порушення старшим сержантом ОСОБА_1 вимог військової дисципліни шляхом відмови від виконання Розпорядження №147 від 22.05.2022р. за підписом « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не уповноваженої особи гр-на ОСОБА_2 як командира в/ч НОМЕР_1 ;
- визнати неправомірними діями створення в в/ч НОМЕР_1 умов для складання і подання до ВП №5 Синельниківського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області заяви з висновком, який завідомо не відповідав фактичним обставинам - про відкриту відмову (непокору) старшого сержанта ОСОБА_1 від виконання Розпорядження №147 від 22.05.2022р. за підписом «Віталій Акуліч» не уповноваженої особи гр-на ОСОБА_2 як командира в/ч НОМЕР_1 ;
- стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування позову позивач зазначає, що станом на момент видання Розпорядження №147 від 22.05.2022 р., а також складання документів службового розслідування й заяви до ВП №5 Синельниківського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області за підписом «Віталій Акуліч» як командира в/ч НОМЕР_1 останній цю посаду до 01.06.2022 року не обіймав.
Ураховуючи наведене позивач вважає очевидними ознаки відкритої свавільності в діях посадових осіб відповідача у зв'язку із створенням і видачею завідомо неправдивого офіційного документу - Розпорядження № 147 від 22.05.2022р., шляхом проставлення відбитки круглої печатки в/ч НОМЕР_1 і підпису гр-на « ІНФОРМАЦІЯ_2 » як командира в/ч НОМЕР_1 з метою надання йому вигляду офіційного документу.
З підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 05.10.2022 року зупинено провадження у справі №160/12360/22 до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 р. скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 09.02.2023 року продовжено розгляд справи.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та у заявах по суті справи просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що викладені у позовній заяві доводи є безпідставними, поза як засновані на недостовірній інформації.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що військова частина НОМЕР_1 , яка визначена відповідачем у справі, є 232 Окремим батальйоном територіальної оборони, підпорядкованим 128 Окремій бригаді територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " - військової частині НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу Командира в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 року № 27 майора ОСОБА_2 призначено тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч НОМЕР_1 .
Тим же наказом старшого лейтенанта ОСОБА_3 повернуто до виконання обов'язків заступника командира в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу Командира в/ч НОМЕР_2 від 04.06.2022 року № 30, майора ОСОБА_2 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.05.2022 року № 666 на посаду командира в/ч НОМЕР_1 вважати таким, що з 04.06.2022 року справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом ТВО командира в/ч НОМЕР_1 ст. л-та ОСОБА_3 № 2 з 01.03.2022 року позивач зарахований на посаду головного сержанта розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 , а наказом від 10.04.2022 року № 7 на посаду ТВО командира розвідувального взводу в/ч НОМЕР_1 .
29.05.2022 року наказом № 189/1 командира військової частини НОМЕР_1 розпочато службове розслідування за фактом невиконання Бойового розпорядження Командира 108 Обр ТрО № 596 від 17.05.2022 року про передислокацію 232 батальйону на рубежі оборони старшим сержантом ОСОБА_1 .
29.05.2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 складено наказ № 191/1 Про результати службового розслідування, яким викладено фактичний зміст обставин та за порушення статей 402,403,404, 425, 426-1Кримінального Кодексу України, статті 11 Внутрішнього статуту Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України головному сержанту розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 оголосити попередження про неповну службову відповідальність.
Відповідно до тексту розпорядження від 22.05.2022 р. №147, який підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , визначено, що згідно бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_3 від 18.05.2022 р., та у зв'язку з передислокацією військової частини НОМЕР_1 на нові рубежі оборони, військовослужбовців розвідувального взводу, зокрема старшому сержанту ОСОБА_1 перемістити до місця розташування РОПу 4-ї роти та підпорядкувати командиру роти старшому лейтенанту ОСОБА_4 .
За позицією позивача, станом на момент складання цих документів та розпорядження майор ОСОБА_2 не мав повноваження командира в/ч НОМЕР_1 , що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Тобто, фактично єдиною підставою для звернення до суду із цим позовом є відсутність у майора ОСОБА_2 повноважень командира в/ч НОМЕР_1 станом на момент складання спірного розпорядження, а також матеріалів службового розслідування.
З цього приводу суд зазначає, що згідно пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Водночас під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 800/566/17, від 10.07.2018 у справі № 825/1808/17, від 05.07.2019 року у справі № 802/833/17-а, від 18.03.2020 у справі № 461/10234/15-а, від 26.05.2020 у справі №808/4327/15, від 29.04.2020 у справі № 160/1106/19, від 07.10.2020 у справі № 320/1360/19, від 23.02.2021 у справі № 808/1259/18, від 18.11.2021 у справі №280/9295/20.
Як встановлено судом, позивач у цій справі не є суб'єктом владних повноважень, а, отже, він не наділенй адміністративною процесуальною дієздатністю у частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у майора ОСОБА_5 на прийняття відповідних рішень та/або вчиненні тих чи інших дій.
Разом з цим, ураховуючи, що заявлені позовні вимоги фактично не містить наведеного формулювання суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Аналогічне передбачене п.1. ч.1. Закону України Про військовий обов'язок і військову службу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначені види військової служби, до яких відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Відповідно до підпункту 1 пункту 120 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008), у зв'язку зі службовою необхідністю на військовослужбовця, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою рівнозначною або вищою посадою, а саме вакантною - за його згодою.
Згідно з підпунктом 3 пункту 121 Положення № 1153/2008, для тимчасового виконання обов'язків за вакантними і невакантними військовими посадами можуть призначатися особи молодшого офіцерського складу - на військові посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачені військові звання молодшого або старшого офіцерського складу.
На підставі статті 61 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року №548-XIV (далі Статут) новопризначені командири військових частин (кораблів) вступають на посаду на підставі розпорядження чи наказу старшого командира (начальника). Про свій вступ на посаду командир частини (корабля) оголошує наказом і доповідає старшому командирові (начальникові). Командир військової частини (корабля) приймає або здає посаду особисто в присутності представника від старшого командира (начальника).
Як вже встановлено судом, що військова частина НОМЕР_1 , яка визначена відповідачем у справі, є 232 Окремим батальйоном територіальної оборони, підпорядкованим 128 Окремій бригаді територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " - військової частині НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу Командира в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 року № 27 майора ОСОБА_2 призначено тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч НОМЕР_1 .
Тим же наказом старшого лейтенанта ОСОБА_3 повернуто до виконання обов'язків заступника командира в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу Командира в/ч НОМЕР_2 від 04.06.2022 року № 30, майора ОСОБА_2 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.05.2022 року № 666 на посаду командира в/ч НОМЕР_1 вважати таким, що з 04.06.2022 року справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
З огляду на встановлені обставини, спростовуються доводи позивача, що на час виникнення спірних правовідносин, майор ОСОБА_2 , не обіймав посаду командира в/ч НОМЕР_1 .
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що Розпорядження №147 від 22.05.2022р., а також матеріали службового розслідування підписані уповноваженою на це особою.
Означене розпорядження є чітким, зрозумілим, не допускає подвійного тлумачення, а також має усі необхідні реквізити та скріплений печаткою в/ч НОМЕР_1 .
Це саме стосується й наказів від 29.05.2022 року № 189/1 та № 191/1 про призначення та результати службового розслідування відповідно.
Наслідки службового розслідування не визначені предметом оскарження у цій справі.
А відтак, ураховуючи, що єдиною підставою позову визначено позивачем відсутність у майора ОСОБА_2 повноважень командира в/ч НОМЕР_1 станом на момент складання спірного розпорядження, а також матеріалів службового розслідування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними від вимог, ураховуючи висновки суду про відмову їх задоволення через їх безпідставність.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна