Справа № 490/3033/22
нп 2/490/1831/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
20 січня 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Марченку О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських справ, -
03 серпня 2022 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських справ, в якій позивач просив позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно з цим залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування та зобов'язано її, як орган опіки та піклування, надати висновок щодо доцільності задоволення позовних вимог, а саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його дітей.
У судове засідання сторони не з'явилися, з невідомих суду причин.
Позивач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради просили справу розглядати без їх участі та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 просить справу розглядати без його участі, позов задовольнити та зазначив, що відносини з дітьми не підтримує.
Враховуючи зазначене, суд відповідно до приписів статті 200 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності осіб, які не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (17 років), його батьком є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (16 років), його батьком є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.
З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №4-49 від 27 червня 2022 року, виданої Шостаківським старостинським округом Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Із посвідчення № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 має пільги передбачені законодавством для багатодітних сімей та має четверо дітей, з яких: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07 листопада 2022 року, виданої головним державним виконавцем Чечельницького відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відповідач у справі ОСОБА_2 має заборгованість перед ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 01 листопада 2022 року у розмірі 139 110,07 грн.
Згідно характеристики директора та класного керівника Миколаївської гімназії №15 за період навчання, ОСОБА_4 , спілкування класного керівника та вчителів - предметників відбувалося лише з матір'ю учня, яка постійно відвідувала батьківські збори та була на зв'язку з вчителями. Батько хлопця не приймав участі у вихованні сина та жодного разу не виходив на зв'язок з класним керівником та адміністрацією школи.
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради №59/02.02.01-22/06/14/23 від 11 січня 2023 року вбачається, що органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина 1 статті 151 СК України).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини 1-3 статті 157 СК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».
У своєму рішенні від 07 грудня 2006 року у справі HUNT v. UKRAINE, № 31111/04 (§54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції ( 995_004 ) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, п. 78).
У §100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09 вказано на те, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (див. рішення у справі Йохансен, зазначеній вище, п. 78; рішення у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France), заява № 35991/04, п. 79, від 10 січня 2008 року; та у справі Р. І Х. , зазначеній вище, пп. 73 та 81). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком/матір'ю обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Під час розгляду даної справи судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час не цікавиться життям своїх дітей, не бере участі у їх утриманні та вихованні.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11 січня 2023 року, поведінка ОСОБА_2 свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов'язків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачка протягом тривалого часу (більше п'яти років) свідомо, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_7 , що з огляду на приписи пунктів 2 частини 1 статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, суд, оцінивши відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України надані докази, вивчивши матеріали справи, вважає доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про своїх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , свідомо ухиляється від своїх обов'язків по її вихованню, не бажає змінити свою поведінку на краще, а тому підлягає позбавленню батьківських прав. Позбавлення його батьківських прав буде відповідати інтересам дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
За такого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21 січня 2023 року.
Суддя Л.М. Шолох