Справа № 523/15138/22
Номер провадження 3/523/351/23
"27" січня 2023 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одеса, матеріали адміністративної справи, які надійшли від Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу серії ВАВ № 761206 від 17 листопада 2022 року, складеного майором поліції Орловою О.Ю., відносно ОСОБА_1 , останній 10 листопада 2022 року об 11:00 години, перебуваючи в приміщенні Управління соціального захисту Суворовського району м. Одеси по пр. Добровольського в м. Одеса, погрожував ОСОБА_2 , кричав на неї, штовхав, та намагався силою увійти в приміщення.
ОСОБА_1 , з'явившись до судового засідання, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, просив закрити провадження у справі за відсутністю складу правопорушення. Зазначив, що не порушував громадський порядок та спокій громадян, він спочатку перебував в черзі, на вулиці, перед входом у приміщення Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси, потім хотів зайти у приміщення будівлі, однак йому чинили перешкоди в цьому, зазначали що він не має права перебувати в приміщенні. Зайшовши до приміщення, він намагався потрапити до працівника, яка могла відповісти йому на його питання, однак ОСОБА_2 перегородила йому шлях. Тому, він сів на стілець, в приміщенні Управління, зазначив що не вийде з приміщення, поки йому не забезпечать прийом. Приїхав наряд поліції, який вислухавши учасників конфлікту, повідомив про те, що не вбачає в його діях протиправності, протокол про адміністративне правопорушення в цей день ніхто не складав. Йому зателефонували з поліції десь через тиждень, взяли пояснення, та безпідставно склали протокол.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Риженко Д.О., з'явившись до судового засідання, зазначав про наявність підстав для направлення протоколу про адміністративне правопорушення на дооформлення, оскільки він складений з численними порушеннями. В графі потерпіла - відсутній підпис, тому вона не набула статусу потерпілої, не зазначено суть правопорушення. У той же час, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
ОСОБА_2 , з'явившись до судового засідання, зазначила що являється керівником Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси. Згідно постанови КМУ №1236, відстань між відвідувачами в приміщенні повинна складати 1,5 метри, тому вхід до приміщення Управління забезпечується черговим, за попереднім записом. ОСОБА_1 надав до Управління заяву про здійснення йому виплат. Кошти виплачуються по мірі їх надходження. Розподіл коштів відбувається Обласним Департаментом, рішення приймається комісією. В той день, 10.11.2022 року, вона вийшла на вулицю, та роз'яснила порядок допуску відвідувачів до приміщення Управління соціального захисту населення Суворовського району м. Одеси. Однак, ОСОБА_1 заявив що має право на вільний доступ до приміщення, після чого намагався зайти до приміщення, відкрив двері, погрожував що він її змістить з посади, заявляв що в Управлінні - швейцари, вори. Зайшовши до приміщення, він намагався зайти в кабінет до інспектора, на що вона поставила руку перед ним, тоді він сів на стілець в приміщенні. Потерпіла попередила, що здійснить виклик поліції, на що ОСОБА_1 сказав викликайте. Після цього, приїхали працівники поліції. Порядок доступу до приміщення наказами керівництва не затверджений, а діючий порядок здійснюється для забезпечення виконання положень постанови КМУ №1236.
Вивчивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 761206 від 17.11.2022 року та додані до нього матеріали, зокрема: рапорт, заяву ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_2 від 16.11.2022 року надані під-час складення протоколу та у судовому засіданні, пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд вважає що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, з наступних підстав.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який діє відповідно до Конвенції.
Таким чином, рішення ЄСПЛ є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Виходячи з практики застосування ЄСПЛ статті 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції. При цьому, у практиці ЄСПЛ сформувалася позиція, відповідно до якої застосування позбавлення волі у якості покарання надає правовій нормі характер, більшою мірою властивий кримінальному провадженню, ніж адміністративному або дисциплінарному.
Наприклад, у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 8 червня 1976 року ЄСПЛ зазначив, що у суспільстві, в якому діє принцип верховенства права, покарання у вигляді позбавлення волі віднесені до «кримінальної» сфери, за винятком тих, які за своїм характером, тривалістю або способом виконання не можуть вважатися такими, що завдають суттєві збитки. Це правило зберігає свою чинність й у випадку, коли позбавлення волі є лише альтернативною формою стягнення, поряд із більш м'якими, наприклад, штрафом. У справі «Бенам проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ встановив, що навіть за умови існування лише ризику або вірогідності застосування позбавлення волі інтереси правосуддя вимагають забезпечення справедливого судового розгляду.
У світлі наведених рішень ЄСПЛ треба відзначити, що згідно зі статтею 32 КУпАП за окремі види адміністративних правопорушень у виняткових випадках може встановлюватися санкція у вигляді адміністративного арешту до п'ятнадцяти діб.
За вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, визначено стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт, або виправних робіт, або адміністративного арешту. З огляду на каральну мету стягнень, передбачених зазначеною статтею КУпАП, провадження, про яке йдеться, є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Озтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року, пункти 52-54; «Лауко проти Словаччини» від 2 вересня 1998 року, пункти 56-59; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).
Справі відносно ОСОБА_1 притаманний кримінальний характер, відповідно, можна дійти висновку, що стаття 6 Конвенції є застосовною у цій справі.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначив, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього Рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності, поширюються всі гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас у статті 62 Конституції України закріплено презумпцію невинуватості - одне з найважливіших положень демократичної правової держави. Така гарантія знайшла своє відображення в пункті 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, § 2 статті 6 Конвенції з прав людини, § 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 до Зводу принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню або ув'язненню у будь-якій формі.
Такої позиції дотримується і Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні у справі «Алене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року підкреслив, що сфера застосування принципу невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, а й для інших органів держави (пункт 33).
Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 21-22 рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України», пункт 33 рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України»).
У сенсі положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вітчизняні суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до змісту ст. 173 КУпАП, дрібним хуліганством є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого статтею 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена проблемами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Для визначення поняття громадський порядок із загальноприйнятого тлумачення цього поняття та судової практики є те, що громадський порядок - це стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочином, усталених правил співжиття, комунікацій (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі та ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце.
З суб'єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, де особа усвідомлює, що її дії протиправні, та передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок, і особа прагне до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей та наслідки у вигляді порушення громадського спокою і спокою громадян. Тобто, суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам суспільству, державі тощо.
Судом встановлено, що 10.11.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стався конфлікт, обумовлений неможливістю ОСОБА_1 увійти до приміщення Управління соціального захисту населення Суворовського району м. Одеси.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів встановлення особливого порядку доступу до приміщення Управління соціального захисту населення Суворовського району м. Одеси, що унеможливлює встановлення судом протиправності в діях ОСОБА_1 .
При цьому, суд вважає за необхідне також зазначити, що дрібне хуліганство передбачає умисел, спрямований на порушення громадського порядку і спокою громадян, з мотивів явної неповаги до суспільства.
В ході судового розгляду, не встановлено даних, які б вказували на те, що дії ОСОБА_1 були результатом неповаги до громадського порядку та суспільства. Матеріали справи не містять доказів, які би вказували на наявність в діях ОСОБА_1 умислу на порушення саме громадського порядку.
Також, у судовому не знайшли своє підтвердження обставини того, що ОСОБА_1 штовхав ОСОБА_5 , виражався на її адресу нецензурною лайкою.
З огляду на викладене, аналізуючи правову природу конфлікту, що виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , необхідно дійти висновку про відсутність в ньому такої необхідної складової правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, як наявність вини у формі прямого чи непрямого умислу на порушення саме громадського порядку.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що під-час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення було порушено вимоги ч. 2 ст. 254 КУпАП, а саме протокол складений пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Зафіксоване в протоколі адміністративне правопорушення вчинено 10.11.2022, тоді як протокол серії ВАВ № 761206 був складений 17.11.2022, хоча на момент приїзду поліції 10.11.2022 до приміщення Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м.Одеси на містс знаходились як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_5 .
За викладених обставин, суд дійшов висновків про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Керуючись статтями: 173, 247, 284 КУпАП, суд
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП .
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: К.О. Далеко