79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.01.2023 Справа № 914/1529/22
м.Львів
за позовом: Приватного підприємства «Айслаг», м.Луцьк
до відповідача Приватної агрофірми «Батько і син», с.Ганнівці, Жидачівський район , Львівська область
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 776840,70 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Сосницької А.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Галушко О.І. - адвокат
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Айслаг», до відповідача, Приватної агрофірми «Батько і син» про стягнення заборгованості у розмірі 776840,70 грн.
Ухвалою суду від 18.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.08.2022.
10.08.2022, за вх.№ 16896/22, відповідач подав відзив на позовну заяву.
22.08.2022, за вх.№17535/22, позивач подав відповідь на відзив.
22.08.2022, за вх.№17534/22, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника.
23.08.2022, за вх. №17595/22, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 24.08.2022 суд відклав підготовче засідання на 15.09.2022.
29.08.2022, за вх.17825/22, від відповідача поступило заперечення проти відповіді на відзив.
Ухвалою від 15.09.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 15.09.2022.
Розгляд справи по суті відкладався з підстав викладених в ухвалах суду від 15.09.2022, від 12.10.2022, від 28.11.2022 та від 14.12.2022.
Ухвалою від 15.09.2022 суд відклав розгляд справи на 12.10.2022. Ухвалою суду від 12.10.2022 суд відклав розгляд справи на 16.11.2022. 16.11.2022, судове засідання, не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. Ухвалою суду від 28.11.2022 призначено розгляд справи на 14.12.2022.
21.10.2022, за вх.№21837/22, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.
14.12.2022, за вх.№25821/22, від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою-повідомленням від 14.12.2022 суд повідомив сторін, в порядку ст.120-121 ГПК України, про відкладення розгляду справи на 04.01.2023.
Позивач явки представника в судове засідання 04.01.2023 не забезпечив, в заявах від 15.08.2022 (вх.№17534/22 від 22.08.2022) від 18.10.2022 (вх.№№21837/22 21.10.2022) позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідач явку представника в судове засідання 04.01.2023 забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у заявах по суті, просив в його задоволенні відмовити.
В судовому засіданні 04.01.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 квітня 2020 року між Приватним підприємством «Айслаг» та Приватною агрофірмою «Батько і Син» був укладений договір поставки №64.
На виконання умов договору, Приватне підприємство “Айслаг” поставило та передало відповідачу в період січня 2021-січень 2022 року нафтопродукти на загальну суму 3 273 130,00 грн., що підтверджується накладними на відвантаження товару, які долучені позивачем до матеріалів позову.
Як зазначає позивач, відповідач прийняв поставлений товар, не заявивши претензій ні до кількості, ні до якості товару.
Відповідно до п.5.1 договору, покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Однак, Відповідач не оплатив поставлений товар у строки вказані в п.5.1 договору, а тому весь товар поставлявся на умовах товарного кредиту.
Позивач вказує, що заборгованість по сумі товарного кредиту станом на день подання позову відсутня, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучено до матеріалів справи. Загальна сума проведеної оплати становить 3 273 130,00 грн.
Відповідно до умов договору №64 від 15 квітня 2020 року, покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату ( п.5.3).
На виконання пункту 5.3 договору, 26 травня 2022 року ПП «Айслаг» відправило на адресу відповідачу лист-вимогу №01-03/44 про оплату відсотків за користування товарним кредитом протягом семи календарних днів з моменту її отримання.
На момент подання позову, відповідач борг по сплаті товарного кредиту оплатив, однак залишились не виконані зобов'язання з оплати відсотків за користування товарним кредитом, тим самим відповідач прострочив виконання зазначених зобов'язань.
Згідно долученого позивачем до позовної заяви «Розрахунку оплати за користування товарним кредитом згідно Договору №64 від 15.04.2020 р.», заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом становить 776 840,70 грн. (Розрахунок проведено по накладних: №001008 від 23.04.2021 р; №001212 від 18.05.2021 р; №001298 від 24.05.2021 р; №001614 від 24.06.2021 р; №002129 від 10.08.2021 р; №002316 від 27.08.2021 р; №002620 від 24.09.2021 р; №002849 від 18.10.2021 р; №003044 від 05.11.2021 р; №003201 від 24.11.2021 р; №003413 від 23.12.2021 р; №000304 від 16.02.2022 р).
Позиція відповідача у відзиві на позов.
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами та вважає їх безпідставними, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що визнає та підтверджує існування між ним та позивачем правовідносин поставки дизельного палива. Однак, стверджує, що оформлення правовідносин поставки відбувалося наступним чином: відповідач оформляв усну заявку на поставку дизельного палива; позивач виставляв рахунки на паливо у яких зазначалися всі необхідні дані для поставки товару: одержувач (платник), асортимент, кількість, вартість, та здійснював його поставку; в свою чергу Відповідач оплачував відповідні рахунки на паливо.
Між сторонами також було погоджено, що оплата рахунків на паливо здійснюватиметься або шляхом здійснення попередньої оплати, або безпосередньо після здійснення поставки, або з розтермінуванням платежів.
При цьому, жодних штрафних санкцій або оплати за користування паливом на умовах товарного кредиту між Сторонами не погоджувалися, що також і вбачається з виставлених рахунків на паливо.
Так, позивачем були виставлені наступні рахунки на паливо, що були оплачені Відповідачем:
- рахунок на паливо №43 від 12.01.2021 року, оплата якого підтверджується платіжним дорученням №153 від 15.01.2021 року та платіжним дорученням №187 від 01.02.2021 року; рахунок на паливо №154 від 01.02.2021 року, оплата якого підтверджується платіжним дорученням №187 від 01.02.2021 року;рахунок на паливо №269 від 23.02.2021 року, оплата якого підтверджується платіжним дорученням №946 від 24.02.2021 року;рахунок на паливо №311 від 02.03.2021 року, оплата якого підтверджується платіжним дорученням №1013 від 02.03.2021 року;рахунок на паливо №896 від 21.05.2021 року, оплата якого підтверджується платіжним дорученням №1121 від 21.05.2021 року;рахунок на паливо №953 від 31.05.2021 року, оплата якого підтверджується платіжним дорученням №367 від 31.05.2021 року;рахунок на паливо №1636 від 20.08.2021 року, оплата якого підтверджується платіжним дорученням №12 від 26.08.2021 року;рахунок на паливо №1635 від 20.08.2021 року, оплата якого підтверджується Платіжним дорученням №13 від 26.08.2021 року;рахунок на паливо №1637 від 20.08.2021 року, оплата якого підтверджується платіжним дорученням №770 від 08.09.2021 року;рахунок на паливо №1759 від 27.08.2021 року, оплата якого підтверджується платіжними дорученнями №163 від 21,10.2021 року, №919 від 26.10.2021 року, №929 від 18.11.2021 року;рахунок на паливо №2327 від 19.11.2021 року, оплата якого підтверджується платіжними дорученнями №955 від 19.11.2021 року, №960 від 22.11.2021 року, №1234 від 01.12.2021 року;рахунок на паливо №2328 від 19.11.2021 року, оплата якого підтверджується платіжними дорученнями №1002 від 06.12.2021 року, №6 від 13.12.2021 року, №8 від 16.12.2021 року, №184 від 17.12.2021 року;рахунок на паливо №2329 від 19.11.2021 року, оплата якого підтверджується платіжними дорученнями №200 від 21.12.2021 року, №205 від 23.12.2021 року, №1071 від 24.12.2021 року, №242 від 20.01.2022 року, №7 від 31.01.2022 року;рахунок на паливо №2527 від 29.12.2021 року, оплата якого підтверджується платіжними дорученнями №39 від 04.02.2022 року, №50 від 09.02.2022 року, №74 від 21.02.2021 року, №79 від 09.03.2021 року;рахунок на паливо №2529 від 29.12.2021 року, оплата якого підтверджується платіжними дорученнями №17 від 21.03.2021 року, №94 від 21.03.2021 року;рахунок на паливо №353 від 16.02.2021 року, оплата якого підтверджується платіжними дорученнями №1259 від 12.05.2022 року, №53 від 24.05.2022 року.
Відповідач стверджує, що у зв'язку зі здійсненням Відповідачем замовлення на поставку, наданням ПП «АЙСЛАГ» рахунків на паливо та поставкою Позивачем товару та оплати Відповідачем таких рахунків, сторони у спрощений спосіб дійшли згоди щодо укладення договору поставки, на який також поширюються положення законодавства про купівлю продаж.
Відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що до вказаних позивачем у позовній заяві поставок товару (палива) на користь відповідача повинні застосовуватися положення Договору №64 поставки від 15.04.2020 року, оскільки вважає, шо такий договір є неукладеним у зв'язку з недосягненням Сторонами істотних умов (ціни), що підлягає визнанню судом під час розгляду цієї справи, та у зв'язку з чим, його положення не можуть застосовуватися до вказаних поставок палива.
За доводами відповідача, накладні на відвантаження не є комерційним документом, погодження та підписання яких свідчить про узгодження всіх істотних умов по договору та, як наслідок, укладення відповідного договору як того вимагають положення чинного законодавства України.
Також підтвердженням того, що на правовідносини поставки, які виникли між Сторонами не поширюються положення Договору №64 від 15.04.2020 року слугують, на переконання відповідача, і наступні обставини.
Позивачем не заперечується та підтверджується Відповідачем,що оплата поставки палива Відповідачем підтверджується копіями платіжних доручень, які, зокрема, були долучені і до позовної заяви.
З вказаних платіжних доручень вбачається, що Відповідачем була здійснена оплата товару на підставі не накладних на відвантаження, а на підставі рахунків на паливо, які надавалася Позивачем Відповідачу на оплату, і які містять відомості про одержувача (платника), асортимент, кількість та вартість товару. А відтак, на переконання відповідача, згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідні рахунки на паливо є первинним документом бухгалтерського обліку, який відображає здійснення господарської операції.
Вказані рахунки на паливо не містять посилань на Договір №64 поставки від 15.04.2020 року, шо свідчить про їх позадоговірний характер та, як результат, позадоговірну правову природу поставки, шо здійснювалася на їх підставі, стверджує відповідач.
Таким чином, відповідач стверджує, що між Сторонами справді виникли правовідносини поставки, які, однак, мали позадоговірний характер, оскільки одержувач, асортимент, кількість та ціна поставки вказувалася в рахунках на паливо, які оплачувалися Відповідачем, шо підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Позиція позивача у відповіді на відзив
ПП «АЙСЛАГ» не погоджується з твердженнями Відповідача, викладеними у відзиві на позов.
Позивач вважає, що договір №64 містить всі істотні умови договору поставки, відтак він є укладним.
На виконання умов договору поставки №64, кожна із сторін здійснила дії, зокрема, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, про що свідчить накладні на відвантаження палива, які містять посилання саме на договір поставки №64. Окрім цього, відповідач здійснив оплату поставленого товару.
Обставини виконання сторонами умов Договору поставки №64 свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов такого договору, а отже, виключають можливість встановлення факту неукладеності Договору.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погодився з доводами позивача, наведеними у відповіді на відзив.
Зауважує, що при укладенні договорів поставки дуже поширеним є застосування специфікацій до договору, в яких зазначається найменування, кількість, ціна товару. Аналіз постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі №904/2158/18 дозволяє зробити висновок, що поставка товару за видатковою накладною без укладення специфікації (якщо договір не містить конкретно визначених істотних умов) - відповідна поставка може бути визнана окремим, іншим правочином.
Важливого значення, стверджує відповідач, має визначення правової природи накладної на відвантаження та специфікації, з якою позивач її ототожнює .
Так, до комерційних документів у господарській діяльності відносять документи, які визначають вартісну, якісну й кількісну характеристики товару. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а для покупця вони є підставою до оплати імпортованого товару. Такими документами є рахунок-фактура, рахунок-специфікація, рахунок-проформа.
В свою чергу, накладна на відвантаження є товаротранспортним документом, який використовується для документального оформлення здійснення поставки та підтверджує факт поставки товару.
Відтак, накладна на відвантаження є лише товаротранспортним документом, що має іншу правову природу та не може бути утотожнена зі специфікацією як комерційним документом, підписання якого свідчить про узгодження всіх істотних умов по договору та, як наслідок, укладення відповідного договору як того вимагають положення чинного законодавства України.
Відповідач зауважує, що ПП ПАФ «Батько і Син» здійснювало оплату товару на підставі рахунків на паливо, що виставлялися Позивачем. Наведене підтверджується платіжними дорученнями, в яких в призначенні платежу зазначені рахунки на оплату, а не видаткові накладні. У вказаних рахунках зазначалася асортимент, кількість та вартість товару, а посилання на Договір №64 у вказаних рахунках відсутнє. Таким чином, ціна товару, що підлягала оплаті Позивачем була визначена рахунками на паливо, виданими ПП «АЙСЛАГ» та оплату яких здійснював Відповідач. Відтак, відповідач вважає, що вказані рахунки мають позадоговірний характер та, як результат, позадоговірну правову природу поставки, що здійснювалася на їх підставі.
Вищенаведене спростовує твердження Позивача про те, що істотна умова договору поставки - ціна була визначена у накладних, оскільки такі доводи суперечать правовій природі накладної на відвантаження та правовідносинам поставки.
За таких умов у зв'язку з тим, що Договір №64 поставки не містить такої істотної умови як ціна договору - він вважається некладеним згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України, згідно з якою у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Обставини справи.
15 квітня 2020 року Покупець, Приватна агрофірма «Батько і Син», в особі директора Микитчина Василя Ярославовича, з одного бокуу що діє на підставі Статуту і є платником податку на прибуток на загальних засадах і Постачальник, Приватне підприємство «Айслаг», в особі директора Генералова Сергія Юрійовича, що діє на підставі Статуту і є платником податку на прибуток на загальних умовах, з іншого боку, уклали Договір поставки №64, згідно якого Поствачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу Покупцю у власність нафтопродукти (надалі товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору ( надалі - по тексту Договір).
Згідно п.1.1. Найменування товару: нафтопродукти в асортименті.
У п.1.2. Договору сторони узгодили Документ на товар, який Постачальник повинен передати Покупцю: накладні на відвантаження товару. Сторони за даним Договором домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною до даного Договору.
Одиниця виміру кількості товару: літр ( п.2.1).
Відповідно до умов в п.п.2.2-2.4, загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які підписуються Сторонами. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Загальну суму поставки складає сума всіх накладних, по яким був поставлений товар за даним договором. В загальну вартість Договору включено ПДВ 20%.
Відповідно до п.4.5 Договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення Покупця. Замовлення передається Покупцем усно або шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, тощо. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін. Підтвердженням факту подання Покупцем та отримання Постачальником заявки є накладна, підписана Сторонами. Поставка замовленого товару здійснюється в межах наявного на момент поставки асортименту і кількості товару у Постачальника. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає цінність, а накладна, що свідчить про погодження сторонами асортименту, кількості та ціни кожного найменування, загальної вартості відповідної партії товару, стає невід'ємною частиною цього Договору. Поставка товару здійснюється протягом десяти днів з моменту прийняття заявки або в строки, погоджені сторонами при прийняті заявки.
Відповідно до п.5.1 договору №64 покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого Товару протягом 7 (семи) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Відповідно до п.5.2 договору, у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1. даного Договору, Постачальник має право рахувати, а Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів календарних днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 0,5% відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3 даного Договору. Під наданням Покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного Договору.
Відповідно до п. 5.3. Покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання.Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.
У п.5.4 Договору сторони погодили, що якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, Покупець не внесе всіх передбачених Договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п.8.2 даного Договору.
Сторони домовились (п.п.5.6-5.7), що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу, в другу чергу проценти (при наявності вимоги про оплату) та неустойка, у третю чергу відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання.
При наявності заборгованості, незалежно від причин її виникнення, кошти, які надходять від Покупця, зараховуються в першу чергу на погашення заборгованості, що утворилась раніше, незалежно від призначення платежу.
Прийняття товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. Передача товару здійснюється в пункті поставки, визначеному за домовленістю Сторін. Товар вважається переданим від Продавця Покупцеві в момент підписання уповноваженими представниками Сторін відповідних накладних на відвантаження товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання Сторонами накладних. Товар передається Покупцю частинами - партіями. Під партією товару Сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній. (п.п.6.1-6.3 Договору).
За умовами Договору Постачальник взяв на себе обов'язок передати товар Покупцю у стані, що відповідає технічним умовам і звичайним вимогам (п.п.6.4.1 п.6.4), а Покупець прийняти товар від Постачальника і оплатити його відповідно до умов даного Договору (п.п.6.7.1-6.7.2 п.6.7).
За умовами Договору Постачальник має право вимагати від Покупця сплати встановленої ціни за товар відповідно до умов цього договору (п.п.6.5.1 п.6.5), а покупець - вимагати від Постачальника передачі товару та виконання інших обов'язків за цим Договором ( п.п.6.6.1-6.6.2 п.6.6).
Відповідно до п.7.1 цей Договір складений в двох примірниках, по одному для кожної сторони, набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного Договору, жодна із сторін у письмовій формі не повідомить про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.
Відповідно до п.10.1 всі спори та суперечки, з яких не було досягнуто згоди між сторонами, розв'язуються в Господарському суді, згідно законодавства України.
Зміна умов Договору - розділ 11 договору. Так, відповідно до п.11.1, умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням відповідних документів у двох примірниках, які матимуть однакову юридичну силу, якщо інше не передбачене цими змінами.
Жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій особі без письмової згоди іншої сторони ( п.11.2).
У випадку, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити Договір за 1 місяць до його закінчення строку дії, даний Договір вважається пролонгованим на строк - 1 (один) рік ( п.12.5).
Розділ 13 Договору - «юридичні адреси та реквізити сторін».
Постачальник: ПП «Айслаг». 43021, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Стрілецька,4. Відомості про банківські реквізити. Код ЄДРПОУ 13369787. Відомості про свідоцтво платника податків, податковий номер, телефонні номери.
Від Постачальника Договір підписав директор, Генералов С.Ю., підпис якого завірений печаткою ПП «Айслаг».
Покупець: ПП ПАФ «Батько і Син». 81770, Львівська обл., Жидачівський р-н, с.Ганнівці. Відомості про банківські реквізити. Код ЄДРПОУ 30772103. Відомості про свідоцтво платника податків, податковий номер, телефонний номер.
Від Покупця Договір підписав директор, Микитчак В.Я., підпис якого завірений печаткою ПП ПАФ «Батько і Син».
У 2021-2022 році Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар (паливо) загальною вартістю 3 273 130,00 грн по наступних накладних на відвантаження товару:
№000063 від 13.01.2021 р - паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 6000.000; ціна без ПДВ 17.46; ціна з ПДВ 20.95; сума без ПДВ 104750.00; разом без ПДВ 104750.00; ПДВ-20950.00; разом до оплати - 125700,00 грн;
№000094 від 15.01.2021 р - паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 4000.000; ціна без ПДВ 17.46; ціна з ПДВ 20.95; сума без ПДВ 69833.33; разом без ПДВ 69833.33; ПДВ-13966.67; разом до оплати - 83800,00 грн;
№000239 від 02.02.2021 р - паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 7000.000; ціна без ПДВ 17.46; ціна з ПДВ 20.95; сума без ПДВ 122208.33; разом без ПДВ 122208.33; ПДВ-24441.67; разом до оплати -146650,00 грн;
№000439 від 03.03.2021 р - паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 10000.000; ціна без ПДВ 18.88; ціна з ПДВ 22.65; сума без ПДВ 188750.00; разом без ПДВ 188750.00; ПДВ-37750.00; разом до оплати -226500,00 грн;
№001008 від 23.04.2021 р - паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 10000.000; ціна без ПДВ 20.92; ціна з ПДВ 25.10; сума без ПДВ 209166.67; разом без ПДВ 209166.67; ПДВ-41833.33; разом до оплати - 251000,00 грн;
№001212 від 18.05.2021 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 6000.000; ціна без ПДВ 21.46; ціна з ПДВ 25.75; сума без ПДВ 128750.00; разом без ПДВ 128750.00; ПДВ-25750.00; разом до олати - 154500,00 грн;
№001298 від 24.05.2021 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 6000.000; ціна без ПДВ 20.74; ціна з ПДВ 24.89; сума без ПДВ 124450.00; разом без ПДВ 124450.00; ПДВ-24890.00; разом до опати - 149340,00 грн;
№001614 від 24.06.2021 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 6000.000; ціна без ПДВ 21.63; ціна з ПДВ 25.95; сума без ПДВ 129750.00; разом без ПДВ 129750.00; ПДВ-25950.00; разом до опати - 155700,00 грн;
№002129 від 10.08.2021 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 8000.000; ціна без ПДВ 21.63; ціна з ПДВ 25.95; сума без ПДВ 173000.00; разом без ПДВ 173000.00; ПДВ-34600.00; разом до опати - 207600.00 грн;
№002316 від 27.08.2021 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 7000.000; ціна без ПДВ 20.83; ціна з ПДВ 25.00; сума без ПДВ 145833.33; разом без ПДВ 145833.33; ПДВ-29166.67; разом до опати- 175000,00 грн;
№002620 від 24.09.2021 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 8000.000; ціна без ПДВ 23.33; ціна з ПДВ 28.00; сума без ПДВ 186666.67; разом без ПДВ 186666.67; ПДВ-37333,33; разом до опати -224000,00 грн;
№002849 від 18.10.2021 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 8000.000; ціна без ПДВ 25.38; ціна з ПДВ 30.45; сума без ПДВ 203000.00; разом без ПДВ 203000.00; ПДВ-406000.00; разом до опати - 243600,00 грн;
№003044 від 05.11.2021 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 8000.000; ціна без ПДВ 24.99; ціна з ПДВ 29.99; сума без ПДВ 199933.33; разом без ПДВ 199933.33; ПДВ-39986.67; разом до опати - 239920,00 грн;
№003201 від 24.11.2021 р -паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 10000.000; ціна без ПДВ 24.99; ціна з ПДВ 29.99; сума без ПДВ 249500.00; разом без ПДВ 249500.00; ПДВ-49900.00; разом до опати - 299400,00 грн;
№003413 від 23.12.2021 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 8000.000; ціна без ПДВ 24.16; ціна з ПДВ 28.99; сума без ПДВ 193266.67; разом без ПДВ 193266.67; ПДВ-38653.33; разом до опати - 231920,00 грн;
№000304 від 16.02.2022 р - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО; код товару згідно з УКТ ЗЕД -2710.19.43.00; одиниця виміру л; кількість 10000.000; ціна без ПДВ 29.88; ціна з ПДВ 35.85; сума без ПДВ 298750.00; разом без ПДВ 298750.00; ПДВ-59750.00; разом до опати - 358500,00грн.
Перелічені накладні на відвантаження палива містять відомості про Постачальника товару - ПП «Айслаг», Покупця товару - ПП ПАФ «Батько і Син», про дату складання накладних та їх номери, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Окрім того, у кожній із перелічених накладних на відвантаження палива зазначено, що товар відвантажено згідно договору №64 від 15.04.2020 року.
Покупець (ПП ПАФ «Батькоі Син») у накладних на відвантаження палива підтвердив, що претензій до Постачальника щодо кількості та якості товару не має.
Накладні на відвантаження палива підписані представниками сторін та скріплені їх печатками без зауважень та заперечень.
На підтвердження своїх доводів про те, що заборгованість по сумі товарного кредиту на момент звернення позивача з позовом до суду відсутня (оплачена), позивачем долучено до позовних матеріалів копії наступних платіжних доручень: від 15.01.2021 №153 на суму 40000,00 грн; від 01.02.2021 №187 на суму 169500,00 грн; від 24.02.2021 №946 на суму 146650,00 грн; від 02.03.2021 №1013 на суму 226500,00 грн; від 21.05.2021 №1121 на суму 251000,00 грн; від 31.05.2021№367 на суму 154500,00 грн; від 26.08.2021 №13 на суму 149340,00 грн; від 26.08.2021 №12 на суму 155700,00 грн; від 08.09.2021№770 на суму 207600,00 грн; від 21.10.2021 №163 на суму 100000,00 грн; від 26.10.2021 №919 на суму 25000,00 грн; від 18.11.2021 №929 на суму 50000,00 грн; від 19.11.2021 №955 на суму 80000,00 грн; від 22.11.2021 №960 на суму 44000,00 грн; від 01.12.2021 р. №1234 на суму 100000,00 грн;від 06.12.2021 р.№1002 на суму 100000,00 грн; від 13.12.2021 р. №6 на суму 43600,00 грн; від 16.12.2021 №8 на суму 50000,00 грн; від 17.12.2021 №184 на суму 50000,00 грн; від 21.12.2021 №200 на суму 50000,00 грн; від 23.12.2021 №205 на суму 50000,00 грн; від 24.12.2021 №1071 на суму 50000,00 грн; від 20.01.2022 №242 на суму 10000,00 грн;від 31.01.2022 №7 на суму 79920,00 грн; від 04.02.2022 №39 на суму 70000,00 грн; від 09.02.2022 №50 на суму 70000,00 грн; від 21.02.2022 №74 на суму 70000,00 грн; від 09.03.2022 №79 на суму 159400,00 гр; від 21.03.2022 №17 на суму 100000.00 грн; від 21.03.2022 №94 на суму 61920,00 грн; від 12.05.2022 р.№1259 на суму 40000,00 грн; від 24.05.2022 р.№53 на суму 318500,00 грн.
Загальна сума проведеної оплати, згідно перелічених платіжних доручень 3 273 130,00 грн, яка відповідає вартості товару по накладних на відвантаження пального.
Відповідачем теж долучено до справи (в додаток до відзиву на позовну заяву) копії перелічених вище платіжних доручень, а також долучено копії рахунків позивача на оплату товару, зазначених відповідачем в цих платіжних дорученнях.
Факт отримання відповідачем товару по вищеперелічених накладних на відвантаження пального, як і факт вчинення платежів по платіжних дорученнях, які перелічені вище та які обома сторонами в копіях долучені до справи, відповідач не заперечує, однак стверджує, що як поставка товару по накладних на відвантаження пального так і його оплата здійснені сторонами не на виконання Договору поставки №64, а на виконання іншого договору, укладеного у спрощеній формі, і свідченням цього є, зокрема те, що відповідач здійснював оплату по рахунках позивача, які не містять відсилання до договору №64. Щодо договору поставки №64, то відповідач вважає його неукладеним.
Позиція суду.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Розкриваючи зміст засад свободи договору у статтях 6 і 627 ЦК України, положення вказаних статей визначають, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем не заперечується факт підписання ним Договору №64 від 15 квітня 2020 року, на умовах, які погоджені у ньому обома сторонами (Постачальником і Покупцем).
За своєю правовою природою Договір від 15 квітня 2020 року №64 є договором поставки.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату на умовах цього договору.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У частині першій статті 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом, під час укладення договору поставки № 64 сторони за вільним волевиявленням і на власний розсуд узгодили:
-документ на товар, який Постачальник повинен передати Покупцю - накладні на відвантаження товару, а також, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною до даного Договору;
-що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення Покупця. Замовлення передається Покупцем усно або шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, тощо. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін. Підтвердженням факту подання Покупцем та отримання Постачальником заявки є накладна, підписана сторонами. Поставка замовленого товару здійснюється в межах наявного на момент поставки асортименту і кількості товару у Постачальника;
- що після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає цінність, а накладна, що свідчить про погодження сторонами асортименту, кількості та ціни кожного найменування, загальної вартості відповідної партії товару, стає невід'ємною частиною цього Договору ;
-що товар вважається переданим від Продавця Покупцеві в момент підписання уповноваженими представниками сторін відповідних накладних на відвантаження товару;
-що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних.
Запис Відповідача (Покупця) на кожній із перелічених накладних на відвантаження палива про те, що претензій до Постачальника щодо кількості товару (як і щодо якості) він немає, підписання накладних без жодних зауважень та претензій стосовно ціни товару, факт отримання пального від постачальника по накладних на відвантаження палива (що не заперечується відповідачем) є свідченням узгодження сторонами асортименту товару, його кількості та ціни за замовленнями покупця, які після підписання представниками обох сторін накладних втратили свою цінність (що узгодили сторони у Договорі), а накладні стали невідємними частинами Договору поставки №64 , прирівненими до специфікацій до даного Договору.
Товар, як це узгодили сторони в Договорі №64, передано від Продавця Покупцеві в момент підписання уповноваженими представниками сторін відповідних накладних на відвантаження палива; перехід права власності на товар відбувся в момент передачі товару та підписання сторонами накладних; товар передавався Покупцю частинами - партіями. При цьому сторони в Договорі узгодили, що під партією товару, укладаючи договір, вони розуміють товар, зазначений в окремій накладній.
Відповідач, як вже зазначено, не заперечує факту отримання товару від позивача загальною вартістю 3 273 130,00 грн по накладних на відвантаження палива: №000063 від 13.01.2021 р вартістю 125700,00 грн; №000094 від 15.01.2021 р вартістю 83800,00 грн; №000239 від 02.02.2021 р вартістю 146650,00 грн; №000439 від 03.03.2021 р вартістю 226500,00 грн; №001008 від 23.04.2021 р вартістю 251000,00 грн; №001212 від 18.05.2021 р вартістю 154500,00 грн; №001298 від 24.05.2021 р вартістю 149340,00 грн; №001614 від 24.06.2021 р вартістю 155700,00 грн; №002129 від 10.08.2021 р вартістю 207600.00 грн; №002316 від 27.08.2021 р вартістю 175000,00 грн; №002620 від 24.09.2021 р вартістю 224000,00 грн; №002849 від 18.10.2021 р вартістю 243600,00 грн; №003044 від 05.11.2021 р вартістю 239920,00 грн; №003201 від 24.11.2021 р вартістю 299400,00 грн; №003413 від 23.12.2021 р вартістю 231920,00 грн; №000304 від 16.02.2022 р вартістю 358500,00грн.
В цій частині варто відповісти на доводи відповідача, які стосуються належності накладних на відвантаження палива.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". ( Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладені у постанові від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17).
Як зазначено у пункті 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Оцінивши наявні в матеріалах справи накладні на відвантаження палива, суд встановив, що вони оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а тому сприйняті судом належними та допустимими доказами отримання Відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено.
Стосовно тверджень Відповідача, що поставка товару по наявних у справі накладних на відвантаження палива здійснювалась Позивачем не на виконання Договору поставки №64, а на виконання іншого договору поставки, укладеного у спрощеній формі .
Суд враховує, що віднесення тієї чи іншої поставки товару до такої, що здійснена на виконання того чи іншого договору має відбуватися за змістом первинних документів, що таку поставку фіксують, зокрема за змістом видаткової накладної, як документу, що підтверджує здійснення постачальником поставки товару на користь його одержувача на виконання умов конкретного договору поставки.
(Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1189/19).
Суд дослідив наявні у справі накладні на відвантаження палива і встановив, що з накладних вбачається, що поставка товару( палива) відбулася саме на виконання Договору поставки №64 від 15 квітня 2020 року, кожна з накладних містить посилання як на підставу вчинення господарської операції саме на Договір №64 від 15.04.2020.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Окрім того, Відповідачем не надано будь-яких доказів відмови ним від отримання або повернення товару в повному обсязі, за накладними на відвантаження палива у яких підставою вчинення господарських операцій з поставки товару зазначено Договір №64 від 15.04.2020, накладні підписані Відповідачем (Покупцем) без жодних зауважень та претензій щодо їх оформлення.
За встановлених судом обставин, твердження відповідача про те, що по наявних у справі накладних на відвантаження палива товар поставлявся не на виконання Договору поставки №64 від 15.04.2020 не знаходять свого підтвердження.
Позовні вимоги у даній справі заявлено на підставі укладеного між сторонами Договору поставки № 64 від 15.04.2020, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю у власність паливо в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних (п. 1.1), загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних (п. 2.2), накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною до даного договору (п. 1.2).
Положеннями Договору не передбачено обов'язковості надання замовлення на поставку товару виключно у письмовій формі, натомість п. 4.5 Договору визначає можливість надання такого замовлення в т.ч. в усній формі. При цьому, в силу положень вказаного п. 4.5 Договору поставка кожної партії товару здійснюється згідно замовлення покупця, але на підставі накладної. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає чинність, а накладна, що свідчить про погодження сторонами, асортименту, кількості та ціни кожного найменування, загальної вартості відповідної партії товару, стає невід'ємною частиною цього договору.
Матеріали справи підтверджують, що Позивач належним чином виконав договірні зобов'язання з поставки товару, що стверджується накладними на відвантаження палива . Відповідач, прийняв поставлений товар без зауважень та претензій як щодо кількості та якості так і щодо ціни товару.
Підписання Покупцем накладних на відвантаження товару, у яких міститься посилання на Дговір поставки №64 від 15.04.2020, і які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та посвідчення накладних печаткою Покупця, фіксує факт здійснення господарських операцій і підтвердження договірних відносин за вказаним Договором, що є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Отже саме накладна на відвантаження товару є результатом прийняття замовлення Покупця та підставою для оплати останнім отриманого товару від Постачальника.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.1 договору встановлено, що Покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Відповідно до пункту 5.2 договору у випадку неоплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, що вказані в пункті 5.1 договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцю 0,5% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту, і сплатити відсотки за його використання в терміни, що вказані в пункті 5.3 договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання цього договору.
Згідно із пунктом 5.3 договору покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.
Пунктом 5.4 договору передбачено, якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе передбачених договором платежів, він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених у пункті 8.2 договору.
Вказані умови Договору кореспондують з положеннями ст.694 ЦК України, згідно яких договором купівлі-продажу може бути передбачено продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а частина 5 цієї статті передбачає нарахування на прострочену суму процентів, відповідно до ст.536 цього Кодексу, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у випадку прострочення покупцем оплати товару.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).
За змістом п.п.14.1.245 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України товарний кредит товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Згідно з п.п.14.1.206 п.14.1 ст.14 зазначеного Кодексу, відсотки це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів та виплат.
На переконання суду, підписавши Договір поставки, сторони погодили всі умови, в тому числі наслідки несплати за поставлений товар, якими згідно п.5.2 є право нараховувати покупцеві 0,5% від неоплаченої суми за кожен день використання товарного кредиту.
Як зазначалось вище, таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому доречним є зауважити, стосовно правової природи відсотків за користування товарним кредитом.
Так, зокрема, не підлягає ототожненню поняття відповідальності у вигляді пені та відсотків за користування товарним кредитом. Адже, згідно ст.536 ЦК України, на яку є посилання у ч.5 ст.694 ЦК України проценти сплачуються за користування чужими грошовими коштами, і проценти не є відповідальністю.
У Постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18. Зокрема зазначено про те, що виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них. Положення, закріплені у статті 536, частині третій статті 693 Цивільного кодексу України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину. Враховуючи те, що кількість днів у календарному році є сталою та загальновідомою, визначений у такий погоджений сторонами спосіб (за кожен день прострочення) розмір цих процентів завжди може бути перетворений у річні проценти методом математичного розрахунку.
Враховуючи зазначену правову позицію, суд приходить до висновку, що передбачене у Договорі поставки №64 право продавця нараховувати покупцеві 0,5% від неоплаченої суми за кожен день використання товарного кредиту, у спосіб за один календарний день, а не за календарний рік, не змінює правову природу таких процентів та відповідає положенням, закріпленим, зокрема у статті 536, частині п'ятій статті 694 Цивільного кодексу України.
Розглядаючи касаційну скаргу року у справі № 908/639/18 на предмет обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 18 грудня 2018 року , керуючись приписами частини 4 статті 236 ГПК України та враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постанові від 10.09.2018 по справі №908/24/18, зазначив таке:
« 36. Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
37. З мотивів, викладених у пунктах 23, 27, 29, 32, 33, 35, 36 цієї постанови, а також з огляду на те, що в розумінні частини 2 статті 217 ГК України проценти за користування товарним кредитом і 3% річних не є видами господарсько-правової відповідальності Покупця, колегія суддів відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що відсотки за товарним кредитом і 3% річних є відповідальністю покупця за прострочення грошового зобов'язання, в зв'язку з чим, стягнувши з відповідача одночасно штраф за прострочку оплати товару, відсотки за товарним кредитом і 3% річних, суди незаконно застосували до боржника потрійну відповідальність за одне й те саме порушення.
38. Суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, достеменно встановив факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, отриманого за договором поставки №03/05-02, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права вимагати від боржника сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат, 3% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням оплати 250672 грн. основного боргу.
41. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 98510,21грн. відсотків за користування товарним кредитом, 180201,60 грн. штрафу, 13828,64 грн. інфляційних втрат і 3% річних в сумі 5180,85грн.».
У Постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 921/395/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив наступне: « 7.40. Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України неможливе».
Із врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що товарний кредит не є ні неустойкою ні будь-якою іншою санкцією за прострочення виконання зобов'язання. При комерційному кредиті можуть сплачуватись відсотки за користування кредитом. Підписавши договір поставки №64 від 15.04.2020, Постачальник та Покупець домовились, що останній має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару протягом 7 (семи) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних. Даний договір надав право вибору відповідачу: оплатити поставлений товар в строки визначені п. 5.1 або скористатись товарним кредитом зі сплатою відсотків за його використання.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у визначений п. 5.1 договору строк оплату за отриманий товар не провів, а отже тим самим зробив свій вибір і погодився на те, що товар рахується таким, що поставлений на умовах товарного кредиту.
З огляду на те, що відповідач прийняв товар на умовах товарного кредиту, позивач, у відповідності до п.5.3 договору , 27.05.2022 відправив на адресу відповідача лист-вимогу за №01-03/44 від 26.05.2022 про сплату відсотків за користування товарним кредитом. Докази надіслання (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, поштова неакладна долучені позивачем до позовних матеріалів).
Відповідач не надав відповіді на лист-вимогу за №01-03/44 від 26.05.2022 , що містила посилання на Договір поставки №64 від 15.04.2020, на те, що заборгованість по сплаті товарного кредиту перед ПП «Айслаг» погашена Відповідачем, а також на необхідність сплатити відсотків за користування товарним кредитом.
Факту отримання листа-вимоги про оплату відсотків за користування товарним кредитом відповідач при розгляді справи не заперечив.
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом під час розгляду справи встановлено, що Відповідач, відповідно до умов договору поставки №64 та оформлених і підписаних, в тому числі зі сторони Відповідача накладних на відвантаження палива, в яких є посилання на Договір №64 від 15.04.2020 та зазначено суму переданого Позивачем і отриманого Відповідачем товару, був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар. Обставин щодо неможливості здійснення оплати за отриманий товар судом не встановлено.
Хоча Позивачем і виставлялись Відповідачу рахунки ( на які посилається останній), однак за змістом статті 692 ЦК України та пунктів 5.1-5.4 договору така обставина не змінює строків виконання грошового зобов'язання, погоджених сторонами у Договорі №64 від 15.04.2020.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, чи за поставлений товар тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і станом на даний час Верховний Суд не зробив відступу від зазначеної позиції .
При цьому, не зазначення відповідачем у призначенні платежу номеру укладеного договору №64 від 15.04.2020 не може достеменно свідчити про те, що оплату відповідачем було здійснено не за вказаними вище накладними на відвантаження палива, виставленими згідно договору №64 від 15.04.2020.
Рахунки на оплату повністю відображають відомості, викладені у накладних на відвантаження палива, які , як вже встановлено судом, є свідченням поставки товару на виконання саме Договору поставки №64 від 15.04.2020.
Окрім того, сторони домовились (п.п.5.6-5.7 Договору №64), що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу, в другу чергу проценти (при наявності вимоги про оплату) та неустойка, у третю чергу відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання.
При наявності заборгованості, незалежно від причин її виникнення, кошти, які надходять від Покупця, зараховуються в першу чергу на погашення заборгованості, що утворилась раніше, незалежно від призначення платежу.
Відтак, суд вважає, що Відповідач прийняв від Позивача товар по накладних на відвантаження палива загальною вартістю 3 273 130,00 грн, а саме, по накладних: №000063 від 13.01.2021 р на суму 125700,00 грн; №000094 від 15.01.2021 р на суму 83800,00 грн; №000239 від 02.02.2021 р на суму 146650,00 грн; №000439 від 03.03.2021 р на суму 226500,00 грн; №001008 від 23.04.2021 р на суму 251000,00 грн; №001212 від 18.05.2021 р на суму 154500,00 грн; №001298 від 24.05.2021 р на суму 149340,00 грн; №001614 від 24.06.2021 р на суму 155700,00 грн; №002129 від 10.08.2021 на суму 207600.00 грн; №002316 від 27.08.2021 р на суму 175000,00 грн; №002620 від 24.09.2021 р на суму 224000,00 грн; №002849 від 18.10.2021 р на суму 243600,00 грн; №003044 від 05.11.2021 р на суму - 239920,00 грн; №003201 від 24.11.2021 р на суму 299400,00 грн; №003413 від 23.12.2021 р на суму - 231920,00 грн; №000304 від 16.02.2022 р на суму - 358500,00грн і оплатив вартість отриманого товару повністю, в сумі 3 273 130,00 грн платіжними дорученнями: від 15.01.2021 №153 на суму 40000,00 грн; від 01.02.2021 №187 на суму 169500,00 грн; від 24.02.2021 №946 на суму 146650,00 грн; від 02.03.2021 №1013 на суму 226500,00 грн; від 21.05.2021 №1121 на суму 251000,00 грн; від 31.05.2021№367 на суму 154500,00 грн; від 26.08.2021 №13 -на суму 149340,00 грн; від 26.08.2021 №12 на суму 155700,00 грн;від 08.09.2021№770 на суму 207600,00 грн; від 21.10.2021 №163 на суму 100000,00 грн; від 26.10.2021 №919 на суму 25000,00 грн; від 18.11.2021 №929 на суму 50000,00 грн; від 19.11.2021 №955 на суму 80000,00 грн; від 22.11.2021 №960 на суму 44000,00 грн; від 01.12.2021 р. №1234 на суму 100000,00 грн;від 06.12.2021 р.№1002 на суму 100000,00 грн; від 13.12.2021 р. №6 на суму 43600,00 грн; від 16.12.2021 №8 на суму 50000,00 грн ; від 17.12.2021 №184 на суму 50000,00 грн; від 21.12.2021 №200 на суму 50000,00 грн; від 23.12.2021 №205 на суму 50000,00 грн; від 24.12.2021 №1071 на суму 50000,00 грн; від 20.01.2022 №242 на суму 10000,00 грн; від 31.01.2022 №7 на суму 79920,00 грн; від 04.02.2022 №39 на суму 70000,00 грн; від 09.02.2022 №50 на суму 70000,00 грн;від 21.02.2022 №74 на суму 70000,00 грн; від 09.03.2022 №79 на суму 159400,00 грн;від 21.03.2022 №17 на суму 100000.00 грн; від 21.03.2022 №94 на суму 61920,00 грн;від 12.05.2022 р.№1259 на суму 40000,00 грн;від 24.05.2022 р.№53 на суму 318500,00 грн.
Твердження Відповідача про те, що у Договорі поставки №64 від 15 квітня 2020 сторонами не узгоджено таку істотну умову як ціна спростовуються узгодженими сторонами умовами у Договорі і встановленими судом обставинами про вчинення сторонами дій на виконання зазначеного Договору, зокрема, Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, про що свідчать накладні на відвантаження палива, які містять посилання саме на Договір поставки №64, та по яких товар прийнято Покупцем без жодних зауважень та претензій до Постачальника з приводу кількості , якості та ціни поставленого товару. Оскільки Відповідач не оплатив товар поставлений по вищенаведених накладних в строки вказані в п.5.1, то весь товар поставлявся на умовах товарного кредиту. Заборгованість по сплаті товарного кредиту на момент зернення з позовом до суду відсутня, що підтверджується переліченими платіжними дорученнями.
Верховний Суд України у своїй Постанові від 25.06.2011р. у справі №7/221-09 вказував на те, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Це означає, якщо договір почав виконуватися сторонами навіть в частині (частково), вважається, що сторони досягли згоди з істотних питань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, викладено правову позицію, згідно з якою не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Такий же висновок Верховний Суд зробив і у Постанові від 06.11.2018 року у справа № 926/3397/17 зазначивши таке: «Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами».
Як вбачається з матеріалів справи , на виконання умов Договору поставки №64, кожна із сторін здійснила діїі, зокрема Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, Відповідач здійснив оплату поставленого товару, що виключає кваліфікацію договору як неукладеного.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 776840,70 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:
"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд, застосувавши таку правову позицію Верховного Суду, викладену у поставі від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, приходить до висновку про те, що надані Позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення обставин, на яких грунтутються заявлені ним позовні вимоги.
Судові витрати
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11652,61 грн., відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватної агрофірми «Батько і син» (81770, Львівська область, Жидачівський район, с.Ганнівці, ідентифікаційний код 30772103) на користь Приватного підприємства «Айслаг» (43006, Волинська область, м.Луцьк, вул.Стрілецька, 4, ідентифікаційний код 13369787) 776840,70 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 11652,61 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 15.02.2023.
Суддя Кітаєва С.Б.