"19" серпня 2010 р. Справа № 01-15/248
Суддя Кравчук А.М., розглянувши матеріали
За заявою Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі,
м. Ковель Волинської області
та Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ковель
до Відкритого акціонерного товариства „Родючість”, м. Ковель
про порушення справи про банкрутство
встановив: кредитори просять, керуючись ст. ст. 6, 7 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
порушити справу про банкрутство відкритого акціонерного товариства
„Родючість”, м. Ковель.
Згідно ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Заява про порушення справи про банкрутство повинна містити відомості, передбачені ст. 7 вищевказаного Закону.
В порушення ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредиторами у заяві від 12.08.2010 року
№ 22/09-24 не вказані відомості, не зазначені та не додані докази вжиття всіх, передбачених законодавством, заходів до отримання заборгованості поза процедурою банкрутства, не викладені обставини, які підтверджують неплатоспроможність боржника, не зазначені докази того, що боржник не в змозі задовольнити вимоги кредитора, зокрема, щодо вжиття заходів до отримання заборгованості поза процедурою банкрутства, шляхом звернення до виконавчої служби за примусовим стягненням боргу за виконавчими документами в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження” (постанова про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів боржника по всіх наявних рахунках на підставі виконавчих документів, відсутності руху коштів з дня накладення арешту, накладення арешту на майно боржника, реалізації чи відсутності майна боржника для задоволення вимог кредитора, тощо).
Кредитором - УПФ в Ковельському районі до заяви додані накази та
виконавчі листи суду про стягнення з боржника на користь УПФ заборгованості на
загальну суму 306 614 грн. 75 коп. У заяві зазначено про сплату боржником
76 705 грн. страхових внесків. Проте, обставини щодо погашення якої саме
заборгованості віднесені сплачені кошти у заяві не викладені, докази на їх
підтвердження не зазначені і не додані. Крім того, кредитором - УПФ в
Ковельському районі до суми заборгованості включена нарахована пеня в сумі
33 103 грн. 13 коп. Проте, відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до складу грошових
зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на
дату подання заяви до господарського суду. Розрахунок суми боргу із зазначенням
основного боргу та пені до заяви не доданий.
Кредитором - Ковельською МДПІ до заяви додано рішення господарського
суду Волинської області від 11.05.2005 року №9/77-54 про стягнення з боржника на
його користь МДПІ 43 643 грн. 82 коп. Проте, наказ на виконання рішення суду до
заяви не доданий.
У заяві не викладені обставини, не зазначені та не додані докази щодо ліквідації боржника (розміщення в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї; рішення учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами тощо).
Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Направлення наказів суду ліквідаційній комісії кредиторами не обгрунтовано.
Докази звернення до виконавчої служби щодо примусового виконання рішень та постанов суду про стягнення з боржника заборгованості відсутні.
Процедура банкрутства слідує за виконавчим провадженням, виникає лише із неможливості кредитором задовольнити свої грошові вимоги через виконавче провадження. Неплатоспроможність повинна бути дійсною, реальною і об'єктивною.
Неможливість задоволення своїх вимог шляхом виконавчого провадження кредитором не обґрунтована, коли реальна неплатоспроможність боржника доводиться саме через виконавче провадження.
Відповідно до п. п. 1, 7, 8 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” такі відомості кредитор зобов'язаний викласти в заяві з вказівкою на підтверджуючі їх докази.
Згідно ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказані відомості, перелічені у ст. 7 цього Закону, з інших підстав, передбачених ст. 63 ГПК України. Відповідно до п.3 ст. 63 ГПК України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Керуючись п. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 3 ст. 63 ГПК України, господарський суд,
1. Заяву з додатками повернути заявнику без розгляду.
2. Роз'яснити сторонам, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Кравчук А.М.