Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/23/23
Провадження № 2/382/168/23
16 лютого 2023 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., перевіривши матеріали справи № 382/23/23 за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лісового Анатолія Володимировича до Яготинської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкове майно,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лісового Анатолія Володимировича звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до Яготинської міської ради про встановлення факту та визнання права на спадкове майно, в якому просила: встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3 з 01 вересня 1992 року по день смерті останньої, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право на земельну ділянку площею 3,7 ум.кад.га., яка розташована в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0075345, який зареєстрований 26 грудня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 345.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 16.01.2023 року вказану позовну заяву залишено без руху.
Постановляючи зазначену ухвалу суд виходив з того, що:
- відповідно до п. п. 5, 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- проте, позовна заява та додані документи не містять доказів неможливості реалізації позивачем своїх спадкових прав на майно в позасудовому порядку безпосередньо через органи нотаріату;
- главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачені обставини, при наявності яких нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження;
- згідно із п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження;
- відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження;
- позивач, ставлячи питання про визнання за ним у судовому порядку права власності на майно у порядку спадкування, має вказати на правові підстави його звернення саме до суду з подібною вимогою, - має надати до суду відомості про об'єктивну неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане майно та надати письмову відмову нотаріуса у видачі такого свідоцтва із вказівкою на підстави такої відмови;
- тобто, передумовою звернення в суд із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є наявність відмови нотаріуса в оформленні спадщини (про це неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16.01.2019 у справі № 2-390/2006);
- у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 702/61/20 (провадження № 61-16777св20) зазначено, що зверненню до суду з указаним позовом (про визнання права власності на майно в порядку спадкування) має передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину;
- також, як вбачається із п. 9 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» отримання постанови про відмову вчиненні нотаріальної дії має важливе значення, оскільки з часу відмови обчислюється строк для звернення до суду, і надання належної оцінки обґрунтованості вимог позивача неможливо без з'ясування причин та мотивів відмови у вчиненні нотаріальної дії;
- разом з тим, такої передбаченої законом відмови у вчиненні нотаріальної дії матеріали позовної заяви не містять.
- відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
- відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
- відповідно до позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 15.09.2021 по справі № 503/246/19, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Представником позивача подано до суду уточнення до позовної заяви, в якому зазначено, що ОСОБА_4 неодноразово зверталася до нотаріуса щодо отримання свідоцтва на право на земельну ділянку.
Разом із тим, до матеріалів справи не додано доказів існування передбаченої законом відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (відмови видати свідоцтва про право на спадщину у передбаченому законом нотаріальному порядку), що відповідно до встановленого законом порядку є передумовою звернення в суд із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, позивачка просить встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3 з 01 вересня 1992 року по день смерті останньої, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із тим, не зазначає що вона позбавлена можливості встановити такі юридичні факти у позасудовому порядку.
При цьому, до заяви про уточнення позовних вимог нею не додано жодних доказів на підтвердження наведених нею обставин щодо неможливості встановлення вказаних юридичних фактів в позасудовому порядку, зокрема, доказів на підтвердження того, що до пред'явлення даної заяви до суду вона зверталася до відповідних установ чи організацій (нотаріуса) за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але їй у цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови, як і не надано доказів, які б вказували на те, що права, свободи та законні інтереси позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, кимось порушені, не визнаються або оспорюються.
Викладене свідчить про те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення позовної заяви, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 185, 259-261, 353, 354 ЦПК України,
Позовну заяву позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лісового Анатолія Володимировича до Яготинської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкове майно повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя М. М. Нарольський