27 липня 2010 р. № 24/269Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоУдовиченка О.С.,
суддівЗаріцької А.О.,
Панової І.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
на ухвалугосподарського суду Донецької області від
25 травня 2010 року
у справі
господарського суду№ 24/269Б
Донецької області
за заявою
до
ліквідатордержавного підприємства "Сніжнянське АТП
№ 11485"
державного відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Киселівська"
Давиденко О.І.
провизнання банкрутом
за участю представників: не з'явились,
Справа про банкрутство ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Киселівська" порушена ухвалою арбітражного суду Донецької області 24 березня 1999 року.
Постановою господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2001 року у справі № 24/269Б ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Киселівська" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою від 12 червня 2003 року провадження у справі зупинено до закінчення дії мораторію, поновлене ухвалою господарського суду Донецької області від 31 березня 2004 року, цією ж ухвалою зупинено ліквідаційну процедуру в частині реалізації майна, що підпадає під дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".
2 листопада 2009 року ВАТ „Донецькобленерго" подало до суду скаргу на дії ліквідатора Давиденка О.І. у справі про банкрутство ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Киселівська" з вимогами визнати дії ліквідатора Давиденка О.І. щодо ініціювання, скликання та організації проведення зборів кредиторів боржника 22 жовтня 2010 року, незаконними; зобов'язати ліквідатора не приймати рішення вказаних зборів до уваги, зобов'язати ліквідатора скликати та провести повторно збори кредиторів.
Скаргу кредитор обґрунтовував доводами про те, що ліквідатор без достатніх правових підстав ініціював проведення зборів кредиторів з участю кредитора з вимогами 1 635 118, 76 грн. - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі (далі -Фонд), який статусу кредитора не набув, оскільки не включений до реєстру вимог кредиторів, що затверджується ухвалою господарського суду. До того ж на зборах Фонд було обрано членом комітету кредиторів.
9 листопада 2009 року ліквідатор боржника подав до суду заяву з вимогою визнати законними його дії по включенню вимог ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань до реєстру вимог кредиторів грошових і затвердити внесені у реєстр вимог кредиторів зміни внаслідок включення до них вимог Фонду.
17 травня 2010 року року ВАТ „Донецькобленерго" подало до суду другу скаргу з вимогою визнати дії ліквідатора, щодо відмови у визнанні поточних вимог ВАТ „Донецькобленерго" протиправними та визнати поточні грошові вимоги ВАТ „Донецькобленерго" до ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика „Кіселівська" у розмірі 3 596 354, 38 грн., які складають суму інфляційних втрат та 3% річних від суми основного боргу і входять у склад грошового зобов'язання боржника.
В обґрунтування вказаної скарги кредитор зазначив, що ліквідатор листом від 11 грудня 2009 року повідомив йому про відмову у визнані поточних вимог з посиланням на те, що індекс інфляції та 3% річних є фінансовими санкціями.
Суд першої інстанції скарги кредитора ВАТ „Донецькобленерго" та заяву ліквідатора розглянув разом в одному судовому засіданні. За результатами розгляду 25 травня 2010 року виніс ухвалу (суддя Чорненька І.К.), якою ВАТ „Донецькобленерго" в задоволенні скарг на дії ліквідатора Давиденка О.І. відмовив.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду від 25 травня 2010 року ВАТ „Донецькобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
При розгляді скарг кредитора на дії ліквідатора суд заяву Фонду про включення конкурсних вимог до реєстру вимог кредиторів у розмірі 1 6351 118, 76 грн. розглянув по суті.
Відмовляючи в задоволенні скарг на дії ліквідатора господарський суд першої інстанції виходив з того, що заявлені Фондом 23 квітня 2007 року кредиторські вимоги ліквідатор правомірно визнав у повному обсязі і включив їх до реєстру вимог кредиторів, як конкурсні, а вимоги ВАТ "Донецькобленерго" про визнання поточними вимогами нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу за період з квітня 2000 року по жовтень 2009 року не визнав з підстав пропуску кредитором строку позовної давності.
Колегія суддів з висновками суду зробленими за наслідками розгляду скарг кредитора погодитися не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
В обґрунтування підстав для скасування ухвали кредитор зазначає, що ліквідатором були вчинені дії, які суперечать вимогам ст.ст. 15, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), оскільки на зборах кредиторів 22 жовтня 2009 року, проведення яких ініціював ліквідатор, брав участь Фонд, який на це права не мав, оскільки не є кредитором, вимоги якого включені до реєстру вимог кредиторів і затверджені судом, що є підставою для визначення голосів, які належать кожному кредитору.
З матеріалів справи встановлено, що справа про банкрутство ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Киселівська" арбітражним судом Донецької області була порушена 24 березня 1999 року на підставі ст. 7 Закону України "Про банкрутство".
1 грудня 1999 року у газеті "Голос України" № 223 (2225) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Киселівська".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" від 30 червня 1999 року № 784-ХІV до Закону України "Про банкрутство" були внесені відповідні зміни.
У зв'язку із набранням чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвалою арбітражного суду Донецької області від 13 червня 2000 року було запроваджено процедуру розпорядження майном боржника і розпорядником майна призначено Давиденка О.І. 14 липня 2000 року на зборах кредиторів було обрано комітет кредиторів із трьох кредиторів (т. 4 а.с. 3-6).
Постановою господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2001 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру (т. 5 а.с. 71).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів.
Як вбачається з реєстру вимог кредиторів, складеного ліквідатором за станом на 1 лютого 2009 року, до нього входить 8 кредиторів, в тому числі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі з вимогами у розмірі 1 635 118, 76 грн. (т. 11 а.с. 49).
Із заявою про визнання його вимог Фонд звернувся 23 квітня 2007 року (т. 9 а.с. 77).
Перевіривши доводи скарги та протокол зборів кредиторів від 22 жовтня 2009 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що він відповідає приписам чинного законодавства.
Розглядаючи скаргу ВАТ „Донецькобленерго" на дії ліквідатора Давиденка О.І. щодо ініціювання, скликання та проведення зборів кредиторів за участю нового конкурсного кредитора та заяву ліквідатора про визнання законними його дій по включенню грошових вимог Фонду в реєстр вимог кредиторів, суд не з'ясував і в ухвалі не вказав, чи був сформований реєстр вимог кредиторів, до внесення у нього змін ліквідатором, і чи затверджувався він судом у порядку, встановленому Законом у новій редакції.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що раніше суд першої інстанції заяви Фонду про визнання кредиторських вимог не розглядав, така заява у матеріалах справи відсутня.
Розглядаючи скаргу кредитора на дії ліквідатора суд вказав, що оскільки ВАТ „Донецькобленерго" заперечує проти визнання кредиторських вимог Фонду, як конкурсних, вважаючи їх поточними, вимоги Фонду розглядаються по суті. При цьому у розпорядженні суду була лише копія заяви Фонду з додатками від 23 квітня 2007 року адресована ліквідатору.
Таким чином, суд розглянув по суті вимоги Фонду, залишивши поза увагою доводи скарги ВАТ „Донецькобленерго" про неправомірність дій ліквідатора щодо включення Фонду до реєстру вимог кредиторів і щодо участі Фонду у зборах кредиторів не на підставі реєстру, який має бути судом затверджений в установленому законом порядку.
Докази на підтвердження визнання ліквідатором конкурсних кредиторських вимог Фонду, як і наведені вище доводи скарги, судом не досліджувалися, тому належна правова оцінка вказаних обставин в обґрунтуванні оскаржуваної ухвали відсутня.
Також судом не було перевірено дотримання Фондом строку, передбаченого Законом, для подання заяви з конкурсними вимогами до боржника на стадії ліквідаційної процедури.
За таких обставин, не можна визнати законною ухвалу суду першої інстанції в частині винесеній за наслідками розгляду скарги ВАТ „Донецькобленерго" від 2 листопада 2009 року.
Скарга кредитора ВАТ „Донецькобленерго" на дії ліквідатора ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика „Кіселівська" від 17 травня 2010 року (т.9 а.с.120) обґрунтована доводами про те, що ліквідатор своїм листом № 11/12 від 11 грудня 2009 року незаконно відмовив йому у визнанні поточних вимог у розмірі 3 596 354, 38 грн. з тих підстав, що 3% річних та індекс інфляції є фінансовими санкціями.
Як вбачається з матеріалів справи 5 листопада 2009 року ВАТ „Донецькобленерго" звернулося до ліквідатора боржника із заявою про визнання поточних кредиторських вимог. Даних про звернення з відповідною заявою до суду матеріали справи не містять. Разом з тим скарга ВАТ „Донецькобленерго" від 17 травня 2010 року містить вимоги про визнання протиправними дій ліквідатора та про визнання його поточних вимог до боржника.
Розглянувши заявлені вимоги суд у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначив, що кредиторські вимоги ВАТ „Донецькобленерго" є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Резолютивна частина ухвали рішення про це не містить.
В поданій скарзі ВАТ "Донецькобленерго" просить визнати поточні грошові вимоги ВАТ „Донецькобленерго" до ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика „Кіселівська" у розмірі 3 596 354, 38 грн., які, відповідно до наданого розрахунку, виникли за період з 5 квітня 2000 року по 5 жовтня 2009 року і складаються: з суми інфляційних нарахувань - 3 257 680, 52 грн., за період з травня місяця 2000 року по вересень місяць 2009 року та 3% річних у сумі 338 673, 86 грн. за період з 5 квітня 2000 року по 5 жовтня 2009 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги на дії ліквідатора в частині вимог ВАТ „Донецькобленерго" суд виходив з того, що вимоги в розмірі суми, нарахованої за період з 16 жовтня 2001 року по 5 жовтня 2009 року, задоволенню не підлягають, оскільки нараховані під час ліквідаційної процедури, тобто заявлені з порушенням ст. 23 Закону.
У задоволенні вимог за період з 5 квітня 2000 року по 10 жовтня 2001 року відмовлено з підстав передбачених ст. 257 ЦК України -у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Колегія суддів Вищого господарського суду з наведеними вище висновками суду України погодитися також не може, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Розглядаючи вимоги ВАТ "Донецькобленерго" суд не врахував, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних не порушує положень ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки за своєю правовою природою вказані нарахування не є заходами відповідальності за порушення зобов'язань, а є наслідком інфляційних процесів у державі та платою за користування коштами, а відтак їх не можна відносити до санкцій у розумінні Закону.
Що стосується застосування судом ст. 257 ЦК України (загальна позовна давність) до грошових вимог нарахованих з 5 квітня 2000 року по 10 жовтня 2001 року, колегія суддів зауважує, що правовідносини, з яких виникли вказані вимоги, мали місце до набрання чинності Цивільним кодексом України, на норми якого послався суд.
Наведене свідчить про те, що судом неналежно вирішено питання щодо правомірності дій ліквідатора та обґрунтованості вимог кредитора за скаргою ВАТ „Донецькобленерго" від 17 травня 2010 року.
За результатами розгляду заяви ліквідатора про визнання правомірними його дій по включенню вимог ВВД Фонду до реєстру вимог кредиторів (т. 9 а.с.71) суд висновків не зробив і рішення не прийняв.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали місцевого господарського суду від 25 травня 2010 року та передачу справи на розгляд до господарського суду Донецької області.
При новому розгляді суду першої інстанції слід врахувати наведене вище, уточнити вимоги скарг і заяви, розглянути їх в установленому законом порядку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111-11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 25 травня 2010 року у справі № 24/269Б скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Донецької області.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Удовиченко
Судді А. Заріцька
І. Панова