19 серпня 2010 р. № 2/145
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Кочерової Н.О.
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
за участю представників
сторінпозивача -не з'явився;
відповідача -ОСОБА_4;
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області
від31.03.2009
та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від13.05.2010
у справі№ 2/145
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 12 058, 84 грн. заборгованості за договорами оренди № 0/1П від 01.10.2007 та № 2/4П від 01.11.2007
за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5
провизнання недійсними договорів оренди № 0/1П від 01.10.2007 та № 2/4П від 01.11.2007
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі -ФОП ОСОБА_5С.) звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі -ФОП ОСОБА_4М.) про стягнення боргу за договором оренди в розмірі 12 058, 84 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2009 порушено провадження у справі № 2/145 за позовом ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 12 058, 84 грн. заборгованості за договором оренди.
До прийняття рішення по суті спору ФОП ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву про визнання договорів № 0/1П від 01.10.2007 та № 2/4П від 01.11.2007 оренди приміщення торгового центру "Калина" в м. Рогатин по вул. Галицька, 68 недійсними.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2009 зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_4 прийнято до розгляду.
ФОП ОСОБА_5 подала заву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з ФОП ОСОБА_4 борг за договором оренди в розмірі 1 168, 00 грн. та неустойку в розмірі 9 212, 90 грн., 2 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Круглова О.М.) від 31.03.2010 первісний позов задоволено частково. Суд стягнув з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 1 168, 00 грн. заборгованості по орендній платі. В решті позову відмовлено за безпідставністю вимог. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а відповідачем не надано доказів оплати заборгованості. Щодо зустрічного позову, то суд дійшов висновку, що оскільки спірні договори оренди припинили свою дію на момент вирішення спору, то відсутні підстави для визнання їх недійсними на майбутнє.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Давид Л.Л., судді Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) від 13.05.2010 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2010 залишено без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2010 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2010, ФОП ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, та прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити, а зустрічний задовольнити.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.08.2010 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 19.08.2010.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) 01.10.2007 укладено договір 0/1П оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове користування торгову площу в торговому центрі "Калина", що знаходиться за адресою: м. Рогатин, вул. Галицька, 68А, на нульовому поверсі, загальною площею 42 кв.м. (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору орендна плата визначається за домовленістю сторін і на момент укладення даного договору становить 2 100, 00 грн. в місяць. При зміні собівартості утримання і експлуатації "Об'єкту оренди", орендодавець залишає за собою право на зміну розміру орендної плати, про що зобов'язується повідомити орендаря не пізніше ніж за 10 днів. Орендна плата індексується згідно індексу інфляції.
Судами також встановлено, що між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) 01.11.2007 укладено договір № 2/4П оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове користування торгову площу в торговому центрі "Калина", що знаходиться за адресою: м. Рогатин, вул. Галицька, 68А, на другому поверсі, загальною площею 22 кв.м. (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору орендна плата визначається за домовленістю сторін і на момент укладення даного договору становить 1 100, 00 грн. в місяць. При зміні собівартості утримання і експлуатації "Об'єкту оренди", орендодавець залишає за собою право на зміну розміру орендної плати, про що зобов'язується повідомити орендаря не пізніше ніж за 10 днів. Орендна плата індексується згідно індексу інфляції.
Судами встановлено, що відповідачем проведено часткову оплату орендної плати по договорах без врахування щомісячного індексу інфляції, у зв'язку з чим сума боргу, яка становить 1 168, 00 грн., згідно з уточненими позовними вимогами, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимоги про стягнення 9 212, 90 грн. неустойки, викладеної у заяві про уточнення позовних вимог, судами встановлено, що така вимога є по суті іншою позовною вимогою, яка не може розглядатися судом як заява про збільшення позовних вимог.
ФОП ОСОБА_4 в свою чергу заявлено зустрічну позовну заяву про визнання договорів оренди № 0/1П від 01.10.2007 та № 2/4П від 01.11.2007 недійсними.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час підписання договорів не були власниками майна і не мали права на укладення договорів.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Господарськими судами встановлено, що відповідно до свідоцтва на право власності підприємцю ОСОБА_6 належить нежитлове приміщення в м. Рогатин по вул. Галицькій, 68а, яке було зареєстроване 29.11.2007. Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта підписаний комісією 22.10.2007, яка створена розпорядженням голови Рогатинської РДА від 26.09.2007 № 192.
Встановлено також те, що між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 30.09.2007 укладено договір № 1, за яким останній надано право здавати в оренду фізичним та юридичним особам приміщення в торговому центрі "Калина", які знаходяться в м. Рогатиин, вул. Галицька, 68А, загальною площею 1 412, 9 кв.м.
Суди попередніх інстанцій встановили, що об'єкт нерухомості був завершений і придатний до використання на момент укладення договорів, а тому документальне оформлення права після укладення договорів не порушило прав орендаря. Окрім того, сторони вчинили дії на виконання умов спірних договорів, а саме: передали та прийняли приміщення, сплачувалася орендна плата. На підставі викладеного суди дійшли висновку, що відсутні підстави для визнання договорів оренди № 0/1П від 01.10.2007 та № 2/4П від 01.11.2007 недійсними.
Доводи, викладені ФОП ОСОБА_4 в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони зводяться передусім до переоцінки доказів, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення та постанови суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення господарського суду івано-Франківської області від 31.03.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 у справі № 2/145 -без змін.
Головуючий - суддя Кочерова Н.О.
Судді: Студенець В.І.
Черкащенко М.М.