19 серпня 2010 р. № 27/15
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Кочерової Н.О.
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
за участю представників
сторін позивача -не з'явився;
відповідача -не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кар'єр-екскавація" Відкритого акціонерного товариства "Львівекскавація"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від19.05.2010
у справі№ 27/15 господарського суду Львівської області
за позовомДочірнього підприємства "Кар'єр-екскавація" Відкритого акціонерного товариства "Львівекскавація"
доЗакритого акціонерного товариства "Роздільський керамічний завод"
про стягнення 11 535, 00 грн.
Дочірнє підприємство "Кар'єр-екскавація" Відкритого акціонерного товариства "Львівекскавація" (далі -ДП "Кар'єр-екскавація") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Роздільський керамічний завод" (далі -ЗАТ "Роздільський керамічний завод") про стягнення 7 480, 00 грн. заборгованості, 2 682, 00 грн. пені, 1 092, 00 грн. втрат від інфляції, 3% річних у розмірі 281, 00 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.02.2010 порушено провадження у справі № 27/15 за позовом ДП "Кар'єр-екскавація" до ЗАТ "Роздільський керамічний завод" про стягнення 11 535, 00 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Судова-Хомюк Н.М.) від 23.03.2010 позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем за договором № 011008 про надання послуг механізмами не виконав та не провів розрахунок за надані йому позивачем послуги, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню заборгованість у розмірі 7 480, 00 грн. та нараховані на неї пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мурська Х.В., судді Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) від 19.05.2010 апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2010 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 2 682, 00 грн. пені. В цій частині прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто із ЗАТ "Роздільський керамічний завод" на користь позивача 378, 71 грн. пені. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 303, 29 грн. пені відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що розрахунок пені позивачем здійснено невірно, а тому згідно проведеного апеляційним судом перерахунку пені в межах строку позовної давності та з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, яка підлягає до стягнення, складає 378, 71 грн.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2010, ДП "Кар'єр-екскавація" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2010.
У касаційній скарзі ДП "Кар'єр-екскавація" посилається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення, проте відповідач не заявив про застосування позовної давності.
Крім цього, позивач вказує на те, що згідно п. 4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати Замовник сплачує пеню у розмірі 0, 2% простроченої суми за кожен день прострочення, а згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.08.2010 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 19.08.2010.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи між ЗАТ "Роздільський керамічний завод" (замовник) та ДП "Кар'єр-екскавація" (виконавець) 01.10.2008 укладено договір № 011008 про надання послуг механізмами, за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги бульдозером Т-170 за завданням замовника, а замовник зобов'язався прийняти надані послуги і оплатити їх вартість згідно виставленого рахунку і акту виконаних робіт (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору розрахунок по ньому здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з дати одержання рахунку (підписаного сторонами акту виконаних робіт) про надання послуг виконавцем.
Вартість послуг становить 85, 00 грн. за одну годину роботи одиниці техніки.
Судами попередніх інстанції встановлено, що на виконання умов договору ДП "Кар'єр-екскавація" надало ЗАТ "Роздільський керамічний завод" послуги бульдозером Т-170 на суму 7 480, 00 грн., які відповідачем у строк, встановлений договором, не оплачені, у зв'язку з чим з останнього підлягають до стягнення сума боргу у розмірі 7 480, 00 грн. та нараховані на цю суми 3% річних і втрати від інфляції за період прострочення у розмірі 281, 00 грн. та 1 092, 00 грн. відповідно.
Також ДП "Кар'єр-екскавація" просило стягнути із ЗАТ "Роздільський керамічний завод" 2 682, 00 грн. пені.
Сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати, Замовник сплачує пеню у розмірі 0, 2% простроченої суми за кожен день прострочення (п. 4.2 договору).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
У ч. 2 ст. 258 ЦК України зазначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (ч. 2 ст. 267 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки розмір пені, передбачений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, то розмір пені обчислюється з врахуванням саме подвійної облікової ставки НБУ.
При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання ДП "Кар'єр-екскавація" у касаційній скарзі на те, що позовна давність у даному випадку судом не повинна була застосовуватися, оскільки про її застосування не було заявлено відповідачем.
Отже, за проведеним судом касаційної інстанції перерахунком, стягненню із ЗАТ "Роздільський керамічний завод" на користь ДП "Кар'єр-екскавація" підлягає 893, 84 грн. пені, розрахованої за період, визначений позивачем, з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 5 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.
На підставі викладеного та враховуючи те, що апеляційним господарським судом обставини справи встановлені з достатньою повнотою, проте неправильно застосовано норми матеріального права в частині позовної давності, що не призвело до прийняття по суті неправильного рішення, колегія суддів вважає за необхідне постанову Львівського апеляційного господарського суду в частині визначення розміру суми пені, яка підлягає стягненню на користь ДП "Кар'єр-екскавація", змінити.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кар'єр-екскавація" Відкритого акціонерного товариства "Львівекскавація" задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 змінити та викласти п. 2 та п. 3 резолютивної частини постанови в такій редакції:
"2. Рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2010 у справі № 27/15 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з рахунку ЗАТ "Роздільський керамічний завод" 2 682, 00 грн. пені. В цій частині прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути з рахунку ЗАТ "Роздільський керамічний завод" на користь позивача 893, 84 грн. пені. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 788, 16 грн. відмовити.
3. судові витрати покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, стягнувши на користь позивача 97, 47 грн. державного мита та 192, 42 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті судове рішення залишити без змін."
3. Доручити господарському суду Львівської області видати відповідні накази, згідно із ст. 122 ГПК України.
Головуючий - суддя Кочерова Н.О.
Судді: Студенець В.І.
Черкащенко М.М.