18 серпня 2010 р. № 37/799
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Здоров'я"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 року
у справі за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Здоров'я"
простягнення коштів
у листопаді 2009 року, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Здоров'я" 78 771,02 грн. заборгованості внаслідок неналежного виконання угоди № 579-04 від 11.10.2004 року про реструктуризацію заборгованості за договором № 510310 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 14 434,84 грн. інфляційних втрат та 2 773,01 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2010 року позов частково задоволено та постановлено про стягнення з відповідача 78 771,02 грн. боргу, 13 920,51 грн. інфляційних втрат, 2 773,01 грн. річних, а в решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 11.08.2010 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню виходячи з наступного.
Постановляючи про задоволення позову господарський суд першої інстанції і апеляційний господарський суд виходили з того, що наведені відповідачем доводи не можуть свідчити про відсутність в нього грошових зобов'язань перед позивачем на спірну суму.
Проте визнати, що висновки про обсяги боргових зобов'язань відповідача ґрунтуються на повно та всебічно перевірених матеріалах даної справи не можна.
Відповідно до угоди № 579-04 від 11.10.2004 року, щодо виконання якої і виник спір, заборгованість перед позивачем повинна була погашатись на протязі 2004-2009 років шляхом безготівкових розрахунків. При цьому відповідач зобов'язався зазначати у розрахункових документах номер та дату даної угоди.
Поряд з цим сторони обумовили, що у разі неможливості ідентифікувати здійснення відповідачем платежу за даною угодою кошти підлягають зарахуванню в оплату поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) на виконання угоди № 579-04.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджував, що незважаючи на помилки у визначенні призначення платежу за угодою, його заборгованість перед позивачем, з урахуванням обсягу поточних платежів на час пред'явлення позову відсутня.
Наведене зобов'язувало суд у першу чергу перевірити доводи відповідача щодо обсягу здійснених ним до пред'явлення позову як поточних платежів, так і платежів в погашення заборгованості по угоді № 579-04 від 11.10.2004 року і у залежності від встановленого визначити наявність чи відсутність заборгованості за спірною угодою.
Але незважаючи на те, що такий порядок розрахунків передбачено угодою, ці обставини судом не з'ясовувались, доводів які б спростовували заперечення відповідача не наведено, а тому судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний господарський суд на ці обставини уваги не звернув, недоліки не усунув, а тому рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 28.04.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко