2-6326/2010
Іменем України
20 серпня 2010 року м. Донецьк
Київський районний суд м. Донецька в складі
головуючого - судді Л.М. ПАВЛЕНКО
при секретарі - О.В. КОВАЛЬОВОЙ
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Будівельна фірма „Київбуд” про стягнення грошової суми
Позивач ОСОБА_1, уточнивши свої позовні вимоги, звернувся до Київського районного суду м. Донецька із позовом до ТОВ Будівельна фірма „Київбуд” про стягнення грошової суми.
В позові вказав що він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем у якості начальника транспортно-механічної ділянки. 25.05.2010 року він був звільнений з підприємства відповідача за власним бажанням. Відповідач відповідні розрахунки з ним не провів, просить стягнути 3000 гр. - суму, яка належить йому при звільненні. Оскільки відповідач у добровільному порядку не бажає розрахуватись з позивачем, він вимушений звернутись до суду.
Крім того, позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду, заподіяну відповідачем, так як із-за порушень, які були скоєні відповідачем, він був вимушений прикладати немало зусиль для організації свого життя, а саме йому необхідно було брати у борг гроші, що принижує його честь та гідність, до того ж він знаходиться у психологічному дискомфорті, та не має можливості придбати собі самі необхідні речі для існування. А тому оцінює моральну шкоду, заподіяну відповідачем у розмірі 5000гр. А всього матеріальна шкода складає 8000гр, яку він наполягає стягнути з відповідача.
Представник відповідача позов не визнав, та суду пояснив, що всі належні виплати позивачеві проведені, а тому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Судом встановлено, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, що підтверджується наданими до справи наказами. Наказом №14/к від 25.05.2010р. позивача було звільнено з підприємства відповідача за власним бажанням на підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 11.05.2010р., тобто за ст.. 38 КЗУпП, що підтверджується наданим до справи вищезазначеним наказом. Після звільнення с підприємства в порушення вимог ст. 116 КЗпП України в день звільнення повний розрахунок з позивачем проведено не було, він одержав трудову книжку тільки 06.07.2010р. Відповідно до вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація повинні виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Заборгованість по заробітній платі складає 3000 гр., так як розрахунок з ним проведений не в повному обсязі, а тому, суд стягує на користь позивача з відповідача вищезазначену суму заборгованості.
Крім того, судом встановлено, що своїми протиправними діями відповідач заподіяв позивачу фізичні та моральні страждання. Вона полягає в тому, що у зв”язку з тим, що позивачу не виплачувалась заробітна плата, він не мав можливості нормально існувати, харчуватись та покупати необхідні для життя речі.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».
Розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо ), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров”я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд, має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, суд приходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 300 грн.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120грн., та державний збір у розмірі 128 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -
Стягнути з ТОВ Будівельна фірма „Київбуд” на користь ОСОБА_1 3000 (три) тисячі гр.. за затримку розрахунку при звільненні та 300(триста) гр.. моральної шкоди, відмовив в решті позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене у 10 денний строк, з дня його проголошення.
СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО