ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
09 серпня 2010 року 15:40 № 2а-13788/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів
провизнання незаконними та скасування наказів, стягнення 50 000 грн. моральної шкоди
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про визнання незаконними та скасування наказу №89-к від 08.05.2008р., №93-к від 13.05.2008р. про оголошення догани та стягнення 50 000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що у зв'язку з приходом нового керівництва в управління до нього змінилось ставлення. Вважає винесені накази про оголошення догани протиправними, необґрунтованими упередженими, оскільки покладені в їх основу обставини не мали місця і є надуманими.
Відповідач прибуття представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без участі представника. В запереченнях на позовну заяву позивач зазначив, що накази відносно позивача про оголошення доган винесені законно в межах повноважень керівника установи.
Для надання можливості сторонам подати додаткові докази та у зв'язку з постановленням ухвали про їх витребування, а також за клопотанням сторін справа неодноразово відкладалась та оголошувалась перерва.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.05.2007р. ОСОБА_1 прийнято до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів (далі-управління) на посаду головного спеціаліста відділу контролю послуг та реклами, як такого, що пройшов за конкурсом.
31.05.2007р. ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу контролю послуг та реклами.
09.11.2007р. позивача призначено на посаду начальника відділу контролю послуг Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів.
Перебуваючи на посаді заступника начальника відділу контролю послуг та реклами ОСОБА_1 18.09.2007р. проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ТзОВ «Тез Тур»та складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів. На підставі виявлених порушень Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів винесено припис №001.
Зазначений припис був оскаржений ТзОВ «Тез Тур»до Державного комітету України з питань регулювання споживчої політики.
Відповідно до п. 5.2 Порядку проведення перевірок суб'єктів господарювання сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Держспоживстандарту України №311 від 25.10.2006р., скарги подаються до органу у справах захисту прав споживачів, який проводив перевірку, керівник якого протягом трьох робочих днів зобов'язаний забезпечити пересилання скарги з відповідними матеріалами перевірки та поясненнями з питань, порушених у скарзі до органу у порядку підлеглості.
Отримана скарга на припис №001 першим заступником начальника Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_2 була передана на виконання ОСОБА_1 та встановлено термін виконання до 31.01.2008р.
Скарга із наданими позивачем поясненнями не була надіслана у вищестоящу установу.
Наказом виконуючого обов'язки начальника Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів № 89-к від 08.05.2008 року оголошено догану начальнику відділу контролю послуг ОСОБА_1 за порушення наказу Держспоживстандарту України №311 від 25.10.2006р. з метою недопущення безвідповідального відношення до доручень керівника, а саме за не надіслання матеріалів скарги із поясненнями в до Держспоживстандарту України.
Відповідач не надав доказів того, що начальнику відділу ОСОБА_1 належало направити матеріали скарги до Держспоживстандарту України.
Крім цього, позивач надав матеріали скарги начальнику управління з відповідними поясненнями по суті і розпоряджень щодо відправлення матеріалів скарги від начальника управління не отримував.
Із наявної копії посадової інструкції начальника відділу контролю послуг не вбачається, що на нього покладені обов'язки по відправленню скарг у вищестоящі органи.
Крім цього, з наданих в судовому засіданні пояснень встановлено, що після отримання скарги на припис від ТзОВ «Тез Тур»до управління надійшов адміністративний позов про скасування припису №001 і керівником Управління, на той час ОСОБА_3, прийнято рішення не вчиняти жодних дій стосовно скарги на припис №001 до вирішення справи в суді.
Крім цього, у квітні 2008р. Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики проводилась перевірка Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів.
13.05.2008р. наказом №93-к по особовому складу начальнику відділу контролю послуг ОСОБА_1, на тій підставі, що в акті перевірки стосовно застосування стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»до ТзОВ «Майя Україна»встановлено, що в постанові про накладення стягнення допущено помилки в тексті, що стало підставою для відміни зазначеної постанови. Як вбачається з наказу, начальник відділу контролю послуг ОСОБА_1 не забезпечив належного контролю за правильністю складання постанови.
Оцінюючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що зазначений наказ прийнятий безпідставно та необґрунтовано із упередженим ставленням до позивача, оскільки наказом №93-к від 13.05.2008р. по особовому складу догану оголошено позивачу, а не головному спеціалісту, котра готувала наказ, та першому заступнику начальника Головного управління ОСОБА_4, який прийняв рішення щодо винесення постанови про накладення стягнення.
Крім цього, посадовою інструкцією начальника відділу контролю послуг не встановлена особиста перевірка тексту постанов, підготовлених головними спеціалістами відділу контролю за наказом заступника начальника головного управління.
Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
З наявних у справі доказів вбачається, що спірні накази винесені безпідставно та необґрунтовано та упереджено, оскільки на позивача не було покладено обов'язку по скеруванню матеріалів скарги до Держспоживстандарту України, а також не покладено обов'язків перевірки текстів постанов підготовлених головними спеціалістами відділу контролю за наказом заступника начальника головного управління.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом неодноразово на адресу відповідача 24.12.2009р., 22.02.2010р., 19.05.2010р. скеровувались ухвали про витребування доказів, в яких суд зобов'язував його надати засвідчені копії матеріалів особової справи працівника ОСОБА_1, а також докази, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних наказів, проте відповідач проігнорував вимоги ухвал, всі витребувані ухвалами докази не подав. Суд трактує дії відповідача як небажання чи неспроможність обґрунтувати законність прийнятих наказів про оголошення доган.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач не довів законність прийняття оскаржуваних наказів.
Крім цього, Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ккожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що ккожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. І ст. 55 Конституції України, право і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З наявних у справі доказів встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2009р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів та визнано накази №89-к від 08.05.2008р. та №93-к від 13.05.2008р. незаконними та стягнуто на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди.
Зазначене рішення оскаржене Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.09.2009р. апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва скасовано, провадження у справі закрито, як таке, що належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи, що відповідач не довів правомірності прийнятих наказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про стягнення 50 000 грн. моральної шкоди не підлягають задоволенню на думку суду з огляду на наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України 1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.1995р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач жодним чином не обґрунтував понесені ним страждання чи немайнові втрати, а також погіршення стану здоров'я, а лише зазначив, що у зв'язку прийнятими наказами про оголошення догани він був змушений шукати іншу роботу. З огляду на те, що позивач не довів належними доказами обґрунтованість позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку, що в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати незаконними та скасувати накази Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів №89-к від 08.05.2008р. та №93-к 13.05.2008р.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2,26 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.О. Баранов