2-5565\2010
Іменем України
10 серпня 2010 року м. Донецьк
Київський районний суд м. Донецька в складі
головуючого - судді Л.М. ПАВЛЕНКО
при секретарі - О.В. КОВАЛЬОВОЙ
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту сумісного проживання однією сім*єю, визнання права власності на ? частину квартири
ОСОБА_1, уточнюючі свої вимоги звернувся до Київського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_2 про визнання факту сумісного проживання однією сім*єю, визнання права власності на ? частину квартири.
У позові ОСОБА_1 вказав, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою ОСОБА_2 з 1998 року. Від цього шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 На теперішній час сумісне життя з відповідачкою не склалось, шлюбні відносини з листопада 2009 року припинені, але до теперішнього часу вони проживають у спірній квартирі, яку вони придбали за час сумісного проживання, тобто 12.06.2002 року. Квартира АДРЕСА_1 у Київському районі м. Донецька, яка є предметом вказаного спору зареєстрована за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу. Спільне господарство у сім*ї позивача велось наступним чином: відповідач не працювала, тому на неї були покладені обов*язки по веденню домашнього господарства, а позивач, працюючи на підприємстві, забезпечував сім*ю матеріально. За кошти, які заробляв позивач й придбали спірку квартиру, зареєстрували квартиру на відповідачку, так як у той час, відносини їх базувались на довірі, квартиру вони вважали спільною сумісною власністю. У квартирі також за гроші позивача був проведений ремонт, куплені меблі, побудова та відео техніка. Питання щодо духовного та морального розвитку їхньої сім*ї, виховання дитини ними вирішувалось сумісно. Вважає справедливим рівний поділ АДРЕСА_1, тобто по ? частини кожному.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Визнати факт сумісного проживання однією сім*єю, без реєстрації шлюбу його та ОСОБА_2 з серпня 1998 року по листопад 2009 року. Визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, в порядку розподілу майна набутого за час спільного сумісного проживання.
Відповідач по справі позов визнала у повному обсязі. Не заперечувала проти заявлених вимог позивачем.
Судом встановлено, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою ОСОБА_2 з 1998 року, про що повідомив позивач та не заперечувала відповідач у судовому засіданні. Від цього шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 На теперішній час сумісне життя з відповідачкою не склалось, шлюбні відносини з листопада 2009 року припинені. 12.06.2002 року в період спільного сумісного проживання сторони придбали АДРЕСА_1, яка є предметом вказаного спору. За домовленістю сторін вона зареєстрована за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, технічний паспорт на квартиру виданий також на відповідача. Квартиру вони вважають спільним сумісним майном, набутим під час фактичних шлюбних відносин. Цей факт не заперечувала відповідач у судовому засіданні. А тому, суд визнає факт сумісного проживання однією сім*єю, без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з серпня 1998 року по листопад 2009 року та визнає за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, в порядку розподілу майна набутого за час спільного сумісного проживання.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, суд, -
Визнати факт сумісного проживання однією сім*єю, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з серпня 1998 року по листопад 2009 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, в порядку розподілу майна набутого за час спільного сумісного проживання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Л.М. ПАВЛЕНКО