ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
29 липня 2010 року 11:15 № 2а-5719/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-А ЛТД"
до
третя особа Державної інспекції з контролю за цінами в м.Києві Національна комісія регулювання електроенергетики
про визнання протиправними та скасування рішення про застосування економічних санкцій від 11.02.2010р. №20
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві № 20 від 11.02.2010.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог щодо застосування регульованих цін, не відповідає дійсним обставинам, що потягло за собою прийняття необґрунтованого та незаконного рішення про застосування штрафних санкцій.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що факт застосування позивачем вільних цін замість регульованих під час реалізації природного газу встановлені під час перевірки, тому оскаржуване рішення є законним, а в позові слід відмовити.
Відповідно до ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України судом до участі у справі у якості третьої особи було залучено Національну комісію регулювання електроенергетики.
Відповідно до наданих представником третьої особи пояснень, остання при встановленні граничних цін на природний газ в постановах № 56 та № 57 від 29.01.2009 діяла з дотриманням вимог ч.2 ст.19 Конституції України. Представник Третьої особи позовні вимоги підтримав.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
04.02.2010 Державною інспекцією з контролю за цінами була проведена планова перевірка позивача на предмет додержання державної дисципліни цін при реалізації природного газу і при надані платних послуг за січень -грудень 2009 року.
Під час перевірки встановлено, що позивач має ліцензію серії АВ №331977 Національної комісії регулювання електроенергетики України на постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Термін дії ліцензій з 02.02.2006 по 01.02.2011.
Позивач здійснює реалізацію природного газу промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання.
Перевіркою наданих договорів та актів прийому-передачі природного газу встановлено, що в порушення вимог п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 № 605 позивач з 01.02.2009 по 18.02.2009 застосовував вільні ціни на природний газ в розмірі від 1 191,67 грн. до 2016,67 грн. без ПДВ за 1 000 куб. м газу замість встановленої граничної ціни, розрахованої відповідно до вимог чинного законодавства в розмірі 1 328,40 грн. з ПДВ за 1000 куб. м (1 152 грн. х 1,2, де 1 152 грн. -гранична ціна на природний газ без ПДВ за 1000 куб. м , 1,2 -податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків), що призвело до завищення граничної ціни на природний газ від 47,60 грн. до 1 037,60 грн. за 1 000 куб. м з урахуванням податку на додану вартість.
Перевіркою встановлено, що загальна сума необґрунтовано нарахованої виручки становить 14 210 387,19 грн. з ПДВ. Згідно зі ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»та п.1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001 № 289/519, сума необґрунтовано отриманої виручки з 01.02.2009 по 18.02.2009 з урахуванням оплати становить 14 121 359,65 грн. з ПДВ. та підлягає вилученню в доход бюджету із застосуванням штрафних санкцій у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки.
Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві 11.02.2010 прийнято рішення № 20 про вилучення з позивача необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 14 121 539,65 грн. та штрафних санкцій -28 243 079,30 грн.
11.02.2010 відповідачем було виставлено позивачу претензію на суму 42 364 618,95 грн. про забезпечення виконання рішення про застосування економічних санкцій від 11.02.2010.
22.02.2010 позивачем була надіслана відповідь на претензію, в якій зазначив, що з рішенням про застосування штрафних санкцій позивач не згоден, про що відповідачу направлялися заперечення, штрафні санкції були застосовані до позивача з пропуском встановленого ст.250 ГК України строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, тому рішення відповідача є таким, що не підлягає виконанню.
Оцінивши надані сторонами пояснення та документи за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення»в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Згідно зі ст.8 цього Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (ст.9 цього Закону)
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи) (ст.10 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).
Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.
Відповідно до ст.189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»від 25.12.1996 № 1548 із змінами і доповненнями від 28.01.2009 № 36 Національна комісія регулювання електроенергетики встановлює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.
Зазначеним положенням Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 була доповнена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" № 36, яка набрала чинності з моменту її опублікування - Урядовий кур'єр, 2009, 02, від 04.02.2009 № 19.
Відповідачем здійснювалася перевірка діяльності позивача за період з 01.02.2009 по 18.02.2009, тобто в період набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 36.
Уповноваження Урядом України Національної комісії регулювання електроенергетики на встановлення граничного рівня ціни на газ відповідає приписам Закону України на ціни і ціноутворення. Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 та від 28.01.2009 № 36, також постанови Національної комісії регулювання електроенергетики в період, за який здійснювалася перевірка позивача були чинними та у встановленому порядку незаконними не визнавалися.
Як встановлено судом, позивач у вказаний період при формуванні відпускної ціни на газ керувався постановами, прийнятими Національною комісією регулювання електроенергетики України 29.01.2009 № 56 та № 57, які були пізніше скасовані постановами Національної комісії регулювання електроенергетики від 19.02.2009 № 194 та № 195.
Відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 29.01.2009 № 56 затверджено граничний рівень ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3.
Відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 29.01.2009 № 57 затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3.
Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики від 19.02.2009 № 194 та № 195 зазначені вище постанови Комісії № 56 та № 57 визнані такими, що втратили чинність.
Обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення, відповідач посилався на те, що позивач керувався нормативними актами, прийнятими на підставі постанови Уряду, що набрала чинності лише 04.02.2009, чим порушив також вимоги ч.1 ст.58 Конституції України. При цьому, у якості прикладу відповідач в акті перевірки послався на вчинений позивачем правочин від 17.02.2009 № 17/02/02-ПГ з ВАТ «Житомиргаз», за яким природний газ був реалізований за ціною 2 420 грн. з ПДВ за 1 000 куб. м.
Зазначене свідчить про те, що позивач 17.02.2009, укладаючи з ВАТ «Житомиргаз»контракт, керувався підзаконним нормативно-правовим актом, який набув чинності у встановленому порядку.
Крім того, судом встановлено, що ціна, за якою позивачем був реалізований ВАТ «Житомиргаз»природний газ, за вирахуванням ПДВ, складає 2017 грн., що відповідає граничній ціні, встановленій постановами НКРЕ № 56 та № 57.
З доданого до акта перевірки розрахунку суми необґрунтовано нарахованої та отриманої виручки позивачем внаслідок застосування вільних цін при реалізації природного газу за умови запровадження режиму державного регулювання в лютому 2009 року вбачається, що в період, за який відповідач проводив перевірку, позивачем укладалися договори з ВАТ «Житомиргаз»від 17.02.2009 № 17/02/02-ПГ та з ВАТ «Хмельницькгаз»від 17.02.2009 № 17/02/01-ПГ.
Решта договорів, що наведені у вказаному розрахунку, були укладені позивачем поза межами періоду, за який проводилася перевірка, а саме 01.02.2008 з ТОВ «УКРЕНЕРГОХОЛДІНГ», 30.01.2009 з ТОВ «Люксембурго», 27.02.2009 з ТОВ «Енерго-Альянс-2005», ТОВ «Компанія «ІнвестПром». Акти приймання за вказаними договорами складені 28.02.2009.
Крім того, відповідач посилався на те, що позивачем порушено вимоги п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Зазначеним пунктом (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. N 36, чинній в період, за яким відповідачем встановлено застосування позивачем вільних цін) передбачено, що граничні рівні цін на природний газ, що встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, підлягають коригуванню у наступному місяці реалізації природного газу Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" таким споживачам у разі зміни середньомісячного курсу гривні до долара США установленого Національним банком України у місяці реалізації природного газу до офіційного курсу гривні до долара США установленого Національним банком України станом на 1 січня 2009 р. за встановленою формулою. Тобто дана норма адресована НАК «Нафтогаз України»та зобов'язує її коригувати граничні рівні цін на природний газ, встановлених НКРЕ, при здійсненні реалізації природного газу суб'єктам, визначеним в п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006.
Попередня редакція цього пункту діяла до 28.01.2009, але як вбачається з акта перевірки до цього періоду порушення позивачем порядку застосування регульованих цін не встановлено.
Проаналізувавши оскаржувані позивачем рішення відповідача, суд вважає за своєю правовою природою останнє є рішенням про застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.238 Господарського кодексу України.
Порядок та строку застосування адміністративно-господарських санкцій визначено в ст.250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Період, в якому відповідач вважає, що мало місце порушення з боку позивача вимог щодо застосування тарифів на природний газ датується з 01.02.2009, разом з тим, оскаржуване рішення прийняте 11.02.2010, тобто з пропуском, встановленого ст. 250 ГК України строку на застосування адміністративно-господарських санкцій. В решті періоду судом встановлено відсутність порушень порядку застосування відповідачем регульованих цін на природний газ.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-А ЛТД" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві № 20 від 11.02.2010 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Товариства з обмеженої відповідальності "Алекс-А ЛТД".
Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-А ЛТД" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Р.О. Арсірій