ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23 червня 2010 року 17:59 № 2а-16298/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: Нестеренка Д. О.;
відповідача: не з'явилися
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва
до Товариства з обмежено відповідальністю “АИЗ”
простягнення заборгованості
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
16 грудня 2009 року (відповідно до відмітки канцелярії) Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, УПФУ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмежено відповідальністю “АИЗ” (далі по тексту -відповідач, ТОВ “АИЗ”), в якому просило стягнути заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 598 931,11 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-16298/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 лютого 2010 року, яке відкладалося на 16 квітня 2010 року, у зв'язку із поданим клопотанням представника відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2010 року в судовому засіданні оголошена перерва до 27 травня 2010 року, у зв'язку із заявленим клопотанням представника позивача про збільшення позовних вимог, заявленим клопотанням представника відповідача про залучення до матеріалів адміністративної справи №2а-16298/09/2670 заперечень на позов та у зв'язку із чим судом зобов'язано сторін провести звірку розрахунків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2010 року залучено до матеріалів справи акт перевірки місцезнаходження підприємства (відповідача) за юридичною адресою, через що в судовому засіданні оголошувалася перерва до 08 червня 2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 23 червня 2010 року, у зв'язку із повторним клопотанням представника позивача про збільшення позовних вимог та у зв'язку із чим представником відповідача заявлено клопотання про надання часу для підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог.
В судовому засіданні 23 червня 2010 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач відзив на позовну заяву надав, але явку своїх представників в судове засідання 23 червня 2010 року не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку клопотаннями представника позивача про збільшення позовних вимог та заявленим клопотанням представника відповідача про залучення до матеріалів адміністративної справи №2а-16298/09/2670 заперечень на позов, та через що суд зобов'язував сторін провести звірку розрахунків боргу, в розгляді справи оголошувалися перерви, ухвали про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмежено відповідальністю “АИЗ” зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до матеріалів справи ТОВ “АИЗ” має заборгованість зі сплати до бюджету страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 721 620,57 грн.
Правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначають коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат і регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення правовідносин) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.
Частиною першою статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ТОВ “АИЗ” є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону базовим звітним періодом є календарний місяць.
Судом встановлено, що відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, даних картки особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників, заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 721 620,57 грн.
Відповідно до абзаців 1-2 частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимоги про її сплату. Вимоги про сплату недоїмки є виконавчим документом.
УПФУ надіслало відповідачу вимоги: від 02 лютого 2009 року №Ю-102 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 171 356,07 грн., яка повернулася до позивача через відсутність відповідача за вказаною адресою; від 02 листопада 2009 року №Ю-3762/1671 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 598 931,11 грн., яка також повернулася до позивача через відсутність відповідача за вказаною адресою та від 22 березня 2010 року №Ю-968/1671 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 721 620,57 грн., яку відповідачем отримано 22 квітня 2010 року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам).
Згідно з абзацом 3 частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
В матеріалах справи докази сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 721 620,57 грн. протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату відсутні.
Відповідно до абзаців 4-8 частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, випливає з Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730.
Відповідно до покладених на нього завдань управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Територіальним органам Пенсійного фонду України, згідно з положеннями статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, надано право приймати рішення про сплату недоїмки по страховим внескам.
Таким чином, спір за участю відповідного управління Пенсійного фонду України та суб'єкта господарювання про стягнення заборгованості за платежами до Пенсійного фонду України має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, з урахуванням того, що сума заборгованості (недоїмки) Товариства з обмежено відповідальністю “АИЗ” по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 721 620,57 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку платника страхових внесків, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю “АИЗ” (01135 м. Київ, вул. Чорновола, 10 ідентифікаційний код 32828901) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (01054, м. Київ, вул. Воровського, 29, р/р 256093122614 (256083132614) в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, ідентифікаційний код 26087323) заборгованість у розмірі 721 620,57 грн. (сімсот двадцять одна тисяча шістсот двадцять гривень п'ятдесят сім копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Кузьменко