ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
02 липня 2010 року 10:45 № 2а-4569/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: Рожка І.О.;
відповідача: не з'явилися
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
простягнення заборгованості
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
23 березня 2010 року (відповідно до відмітки канцелярії) Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (далі по тексту -відповідач, СПД ОСОБА_2), в якому просить стягнути податкову заборгованість з податку з доходів фізичних осіб найманих працівників у розмірі 2 679,78 грн.; єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у розмірі 713,11 грн.; податку з доходів фізичних осіб у розмірі 474,92 грн. та штрафних фінансових санкцій у розмірі 26 035,00 грн. на загальну суму заборгованості у розмірі 29 902,81 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4569/10/2670 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 травня 2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2010 року відкладено розгляд справи на 02 липня 2010 року у зв'язку з неприбуттям відповідача або його представників.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_2 з 04 листопада 2002 року зареєстрований Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). 08 листопада 2002 року відповідач взята на облік платників податків ДПІ у Печерському районі м. Києва.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 березня 2010 року, СПД ОСОБА_2 мав податкову заборгованість по сплаті до бюджету на загальну суму 29 902,81 грн., а саме: 1) єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у розмірі 713,11 грн.;
2) податку з доходів фізичних осіб найманих працівників у розмірі 2 679,78 грн.; 3) податку з доходів фізичних осіб у розмірі 474,92 грн.; 4) штрафних фінансових санкцій у розмірі 26 035,00 грн.
Заборгованість по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у розмірі 713,11 грн. виникла внаслідок наступного.
Відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 14 грудня 2006 року відповідач способом оподаткування своїх доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності обрав сплату єдиного податку.
05 січня 2007 року ДПІ у Печерському районі м. Києва відповідачу видане свідоцтво про сплату єдиного податку серія Д №874090.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України від 03 липня 1998 року за №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, передбачає особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.
Відповідно до пункту 1 Указом Президента України від 03 липня 1998 року за №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Підпунктом 2 пункту 2 Указом Президента України від 03 липня 1998 року за №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” передбачено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Рішенням сесії Печерської районної ради у місті Києва від 10 січня 2002 року №11 затверджена ставка єдиного податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються діяльністю в сфері громадського харчування, роздрібної торгівлі у розмірі 200,00 грн. щомісяця.
Таким чином, відповідач мав сплачувати суми єдиного податку до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, в розмірі 200,00 грн., а докази сплати податку надавати до податкового органу разом з податковою звітністю.
Як вбачається з наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року займався підприємницькою діяльністю, однак єдиний податок за період вересень-грудень 2007 року, що мав складати 800,00 грн., погашений ним лише частково у розмірі 100,00 грн., за рахунок переплати за минулі звітні періоди. Через несвоєчасність сплати єдиного податку за 2007 рік, відповідачу була нарахована пеня у розмірі 13,11 грн.
Судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у розмірі 713,11 грн.
Заборгованість по податку з доходів фізичних осіб найманих працівників у розмірі 2 679,78 грн., по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 474,92 грн. та штрафним фінансовим санкціям у розмірі 26 035,00 грн. виникла внаслідок наступного.
В липні 2007 року ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена планова в'їздна документальна перевірка СПД -ФО ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства.
18 квітня 2007 року внаслідок проведеної перевірки було складено акт №30/1750 НОМЕР_1 про результати в'їздної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства.
На підставі даного акту відповідачу нараховано: податок з доходів фізичних осіб найманих працівників та винесено податкове повідомлення-рішення про сплату податкового зобов'язання від 23 квітня 2007 року №0000000070/1704/0 на суму 2 712,15 грн.; податок з доходів фізичних осіб та винесено податкове повідомлення рішення про сплату податкового зобов'язання від 23 квітня 2007 року №0000000069/174/0 в сумі 474,92 грн.; штрафних фінансових санкцій: на суму 24 355,00 грн. (податкове повідомлення-рішення про сплату штрафних фінансових санкцій від 23 квітня 2007 року №0000000071/1704/0), на суму 1 680,00 грн. (податкове повідомлення-рішення про сплату штрафних фінансових санкцій від 23 квітня 2007 року №0000000072/1704/0).
Через те, що у відповідача на момент звернення ДПІ у Печерському районі м. Києва із адміністративним позовом, була переплата по податку з доходів фізичних осіб найманих працівників за минулі звітні періоди у розмірі 32,37 грн., заборгованість відповідача на день розгляду справи по податку з доходів фізичних осіб найманих працівників складає 2 679,78 грн.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Судом встановлено, що податкове зобов'язання відповідача не сплачено в установлені строки, через що податкове зобов'язання визнається податковим боргом.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання позивачем надіслано на адресу відповідача листами з повідомленням про вручення першу податкову вимогу від 23 травня 2007 року №1/2913.
У зв'язку з неможливістю вручення відповідачу першої податкової вимоги через незнаходження фактичного місця проживання (місця розташування) платника податків (згідно з акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16 липня 2007 року №56/3), першу податкову вимогу розміщено на дошці податкових оголошень 16 липня 2007 року.
У зв'язку з непогашенням боргу на адресу відповідача було надіслано другу податкову вимогу від 15 серпня 2007 року №2/4364, яку відповідач особисто отримав 22 вересня 2007 року, про що свідчить підпис на корінці повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та ним не оскаржені.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (01001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №342123700006 до УДК у Печерському районі ГУ ДКУ у м. Києві, код 26077922, МФО 820019, код платежу 16050200) суму податкового боргу з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у розмірі 713,11 грн. (сімсот тринадцять гривень одинадцять копійок).
3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (01001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №33210800700006 до УДК у Печерському районі ГУ ДКУ у м. Києві, код 26077922, МФО 820019, код платежу 11010100) суму податкового боргу з доходів фізичних осіб найманих працівників у розмірі 2 679,78 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять гривень сімдесят вісім копійок).
4. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (01001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №33219801700006 до УДК у Печерському районі ГУ ДКУ у м. Києві, код 26077922, МФО 820019, код платежу 11010200) суму податкового боргу з доходів фізичних осіб у розмірі 474,92 грн. (чотириста сімдесят чотири гривні дев'яносто дві копійки).
5. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (01001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31418541700006 до УДК у Печерському районі ГУ ДКУ у м. Києві, код 26077922, МФО 820019, код платежу 21080900) суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26 035,00 грн. (двадцять шість тисяч тридцять п'ять гривень).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Кузьменко