ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23 червня 2010 року 17:45 № 2а-16323/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:
позивача: Нестеренка Д. О.;
відповідача: не з'явилися
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва
до Київської міської клінічної лікарні №9
простягнення заборгованості
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
16 грудня 2009 року (відповідно до відмітки канцелярії) Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, УПФУ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської клінічної лікарні №9 (далі по тексту -відповідач, КМКЛ №9), в якому просило стягнути заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на суму 24 954,52 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-16323/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 лютого 2010 року, яке відкладалося на 16 квітня 2010 року, а потім на 12 травня 2010 року з тих же підстав, та уз в'язку із заявленим клопотанням представника позивача про збільшення позовних вимог. Судове засідання 12 травня 2010 року відкладалося на 23 червня 2010 року у зв'язку з неприбуттям представників сторін.
В судовому засіданні 23 червня 2010 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач відзив на позовну заяву надав, але явку своїх представників в судове засідання 23 червня 2010 року не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку з неприбуттям в судове засідання представників відповідача, ненаданням витребуваних доказів та заявленим клопотаннями представника позивача про збільшення позовних вимог розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Київська міська клінічна лікарня №9 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів в тому числі фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
Відповідно до матеріалів справи на час розгляду справи КМКЛ №9 має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на суму 35 884,37 грн.
Правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначають коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та інших платежів, в тому числі фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, стягнення заборгованості за цими внесками і платежами, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат і регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення правовідносин).
Як свідчать матеріали справи, у Київській міській клінічній лікарні №9 працювали громадяни, яким пенсії призначені відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Так, відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.
Згідно пункту 6.1 розділу 6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в розмірах -для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України (далі по тексту -Положення про ПФУ), затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 15. Положення про ПФУ визначено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Згідно пункту 6.4 розділу 6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (згідно з додатками 6 та 7 Інструкції ), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до пункту 6.10 розділу 6 Інструкції, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення із розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва у відповідності до п. 6.10 р.6 Інструкції кілька разів направлялися на адресу відповідача повідомлення про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, де зазначений розрахунок сум, які підлягають відшкодуванню, які відповідачем були отримані, про що свідчать відмітки на поштових повідомленнях про вручення, що знаходяться в матеріалах справи, а саме: повідомлення № 332, отримане уповноваженою особою відповідача 21 вересня 2009 року, повідомлення № 6, отримане уповноваженою особою відповідача 21 січня 2010 року.
Згідно пункту 6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомлені місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Судом встановлено, що, відповідач не вніс до управління Пенсійного фонду України зазначену в повідомленнях суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, чим порушив вимоги пункту 6.8 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача були надіслані претензійні листи про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах (№ 6 від 11 січня 2010 року, № 50 від 03 лютого 2010 року, № 100 від 05 березня 2010 року, № 152 від 08 квітня 2010 року), в яких позивач просив сплатити існуючу заборгованість у розмірі 35 884,37 грн. у місячний термін з моменту отримання претензії.
Проте відповіді на претензію відповідач в установлений законодавством строк не надав, а заборгованість не сплатив.
Станом на день розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2 за період з 01 серпня 2009 року по 31 березня 2010 року на суму 35 884,37 грн.
В судовому засіданні 23 червня 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача, письмово заперечуючи проти позовних вимог (лист від 04 лютого 2010 року №88, зареєстрований канцелярією Окружного адміністративного суду м. Києва 08 лютого 2010 року) пояснив суду, що відповідач, будучи бюджетною організацією, немає прибутків і фінансується з міськбюджету, і бере на себе зобов'язання сплатити борг перед відповідачем протягом першого кварталу 2010 року, тобто до 01 квітня 2010 року.
Однак станом на день розгляду справи, а саме: 23 червня 2010 року, відповідач заборгованість перед УПФУ по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2 не погасив.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, випливає з Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730.
Відповідно до покладених на нього завдань управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Таким чином, спір за участю відповідного управління Пенсійного фонду України та суб'єкта господарювання про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій до Пенсійного фонду України має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, з урахуванням того, що сума заборгованості Київської міської клінічної лікарні №9 по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 35 884,37 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком 2, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва задовольнити.
2. Стягнути з Київської міської клінічної лікарні №9 (04112, м. Київ, вул. Ризька, 1, ідентифікаційний код 25680295) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (01054, м. Київ, вул. Воровського 29, р/р 256093122614 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, ідентифікаційний код 26087323) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 35 884,37 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні тридцять сім копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Кузьменко