ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10 серпня 2010 року № 2а-5380/10/2670
11:15
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»
доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
проскасування припису № 27/42/2 від 29.12.2009
Головуючий суддя: Кротюк О.В.
Судді: Арсірій Р.О.
Клочкова Н.В.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами скасувати припис № 27/42/2 від 29.12.2009.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про страхування», оскільки страховиком правомірно відмовлено вигодонабувачеві у виплаті страхового відшкодування, адже страхувальником при укладенні договору страхування здоров'я не повідомлено про тяжкі діагностовані хвороби, що виключають можливість виплати страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення є правомірним та обґрунтованим, адже страховиком безпідставно відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
приписом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 27/42/2 від 29.12.2009 встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме:
пункту 3) частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" в частині не виконання Товариством обов'язку Страховика здійснити страхову виплату при настанні страхового випадку за договором добровільного комплексного страхування від нещасного випадку та на випадок захворювання родинний від 28.11.2008 № СНВЗР 27/28 № 005560;
частини другої статті 20 Закону України "Про страхування" в частині невиконання Товариством обов'язків страховика передбачених умовами договору страхування, щодо нездійснення страхової виплати, за договором добровільного комплексного страхування від нещасного випадку та на випадок захворювання родинний від 28.11.2008 № СНВЗР 27/28 № 005560;
частини першої статті 25 Закону України «Про страхування»щодо невиконання обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування, а саме: за договором добровільного комплексного страхування від нещасного випадку та на випадок захворювання родинний від 28.11.2008 № СНВЗР 27/28 № 005560;
пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 40, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за №805/8126, щодо невиконання Товариством обов'язків визначених статтею 20 Закону України "Про страхування";
пункту 2.16 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за № 805/8126 щодо нездійснення страховиком страхової виплати у порядку та на умовах визначених статтею 25 Закону України «Про страхування».
Оскаржуваним приписом приписано Приватному акціонерному товариству "Страхова група «ТАС»усунути порушення вимог законодавства про фінансові послуги, зазначені в пунктах 1-5 констатуючої частини припису, про що письмово повідомити Держфінпослуг та видати відповідні підтверджувальні документи, що засвідчені підписом керівника та печаткою Товариства, в термін до 25.01.2010.
Оскаржуване рішення прийнято на підставі Акта про порушення № 18/42/2 від 14.12.2009, яким, встановлено, що «листом від 08.12.2009 № Г1600/9667 Товариством до Держфінпослуг надані роз'яснення щодо невиплати страхової суми, та надані відповідні документи. За наданими документами не встановлено підстав для невиплати страхової суми. Так, Товариство посилаючись на підставу настання страхового випадку -аденома гіпофізу, яка відповідно до листа Обласного онкологічного диспансеру Управління охорони здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації Міністерства охорони здоров'я України від 26.03.2009 № 04-6/57 була встановлена ОСОБА_2 10.10.2000 є підставою настання страхового випадку. Проте, Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 03.02.09 № 8 не містить відомостей щодо настання смерті в результаті зазначеної хвороби».
Крім того, за результатом розгляду справи, судом встановлено наступне.
28.11.2008 між ЗАТ «СГ «ТАС»та ОСОБА_2 укладено договір добровільного комплексного страхування від нещасного випадку та на випадок захворювання родинний СНВЗР 27/28 № 005560 (надалі - Договір) у відповідності до Правил добровільного страхування здоров'я випадок хвороби, зареєстрованих МФ України від 16.06.2004 (надалі - Правила) та Правил добровільного страхування від нещасного випадку, зареєстрованих МФ України від 26.05.2003. Відповідно до умов цього Договору та заяви на укладання договору комплексного страхування здоров'я від 28.11.2008 страхувальник ОСОБА_2 застрахував себе.
Згідно п. 25.4.4. Договору передбачено, що з умовами Договору страхування та Правилами страхувальник та Застрахована особа ознайомлені до укладення Договору та згодні.
Відповідно до п. 5.2.3 Правил страхування підставою для відмови у здійсненні страхової виплати є подання Страховиком свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку. При цьому, п. б. п. 22.4.2. Договору встановлено, що страховими випадками не визнаються гострі захворювання, загострення хронічних хвороб та наслідки нещасних випадків, на які застрахована особа хворіла/страждала до набуття чинності Договору.
16.01.2009 вигодонабувачем подана заява про страхову подію, де зазначалося, що 03.02.2009 його батько, застрахована особа за Договором, ОСОБА_2 помер внаслідок інсульту.
Згідно п. 9 та п. 11 лікарського свідоцтва про смерть від 03.02.2009 ОСОБА_2 помер внаслідок хвороби, що призвела до смерті - набряк головного мозку, ішемічний інсульт на ґрунті гіпертонічної хвороби.
В зв'язку з необхідністю отримання додаткових відомостей, на запит позивача Чаплінською районною лікарнею надана виписка із амбулаторної карти ОСОБА_2 Згідно цієї виписки ОСОБА_2 хворів гіпертонічною хворобою з 2001 року. Додатково, зазначено, що ОСОБА_2 з 2001 року хворів тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи - мікрокардіодистрофією, симптоматичною артеріальною гіпертонією, дисциркуляторною енцефалопатією в вертебро-базилярному басейні з кохлео - вестибуло-атактичним синдромом.
Разом з тим, судом встановлено, що в заяві на укладання Договору від 28.11.2008 страхувальник ОСОБА_2 зазначив, що на момент її заповнення не страждає на будь-які тяжкі форми захворювань серцево-судинної системи. Також в. п. 6 декларації в цій заяві ОСОБА_2 підписом засвідчив, що згодна з тим, що страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати у випадку надання нею будь-яких неправдивих відомостей стосовно застрахованих осіб за Договором. В п. 8 декларації в цій заяві страхувальник ОСОБА_2 зазначив, що своїм підписом засвідчує, що всі приведені вище твердження і свідчення є правдивими та достовірними і ніяка інформація щодо застрахованих осіб не була прихована.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 22.3.2 Договору страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати, якщо страхувальник (Застрахована особа) повідомила заздалегідь неправдиві відомості при укладанні Договору.
На підставі п. 13.1.3. Правил добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби, в зв'язку з встановленням факту подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування, страховиком відмовлено вигодонабувачу за Договором ОСОБА_4 у виплаті страхового відшкодування.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Закон України «Про страхування»від 07.03.1996 N 85/96-ВР регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Обов'язки страховика передбачені статтею 20 Закону України «Про страхування», а статтею 25 Закону - порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування.
Так, положеннями статті 16 Закону України «Про страхування»передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Обов'язково також те, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Враховуючи викладені вище обставини, що підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку, що страховиком правомірно відмовлено вигодонабувачеві у виплаті страхового відшкодування в результаті настання страхового випадку. Адже, як підтверджено матеріалами справи, що в заяві на укладання Договору від 28.11.2008 страхувальник ОСОБА_2 зазначив, що застраховані особи на момент її заповнення не страждають на будь-які тяжкі форми захворювань серцево-судинної системи. При цьому, укладаючи розглядаємий договір страхувальник своїм підписом посвідчує свою згоду з умовами такого договору та, відповідно, Правилами страхування.
З огляду на те, що застрахована особа померла внаслідок набряку головного мозку та ішемічного інсульту на ґрунті гіпертонічної хвороби, при цьому, вказані захворювання діагностовано ще у 2000 року, що підтверджено випискою із амбулаторної карти ОСОБА_2, суд погоджується з прийнятим позивачем рішенням. Адже, страхувальник при укладенні договору засвідчив відсутність гострих захворювань, загострення хронічних хвороб до набуття чинності Договору.
В свою чергу, щодо встановлених та викладених в акті про порушення фактів, суд вважає необхідним додатково зазначити. Так, підставою для винесення оскаржуваного рішення став факт встановлення інспектором, що за наданими документами не встановлено підстав для невиплати страхової суми. Вказане твердження перевіряючий обґрунтував тим, що Товариство посилаючись на підставу настання страхового випадку -аденома гіпофізу, яка відповідно до листа Обласного онкологічного диспансеру Управління охорони здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації Міністерства охорони здоров'я України від 26.03.2009 № 04-6/57 була встановлена ОСОБА_2 10.10.2000 є підставою настання страхового випадку. Проте, Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 03.02.2009 № 8 не містить відомостей щодо настання смерті в результаті саме цієї хвороби.
В свою чергу суд вважає необхідним зазначити, що під час розгляду аналогічної справи між тими самими сторонами № 2а-3507/10/2670, в судовому засіданні перевіряючий Гірич С.А. на питання суду про надання визначення термінам «аденома гіпофізу»та «набряк головного мозку»та наявності між ними відмінностей, повідомив про неможливість надання відповіді на таке питання з огляду на відсутність у нього обізнаності щодо змісту та значень вказаних термінів.
З огляду на викладене, суд констатує, що перевіряючий не встановив та не міг встановити належним чином правопорушення.
З огляду на те, що позивачем правомірно відмовлено вигодонабувачеві у виплаті страхового відшкодування, оскільки застрахованою особою при укладенні договору не повідомлено страховика про наявність діагностованих тяжких захворювань.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та відповідність його принципам, передбаченим частиною 3 статі 2 КАС України.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 27/42/2 від 29.12.2009.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Кротюк
Судді Р.О.Арсірій
Н.В.Клочкова
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -17.08.2010.