ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
05 серпня 2010 року 12:11 № 2а-5240/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., суддів: Кузьменка В.А., Васильченко І.П., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомБлагодійного фонду Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр»
Громадської еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ»
до
третя особаМіністерства охорони навколишнього природного середовища України
Державна екологічна інспекція у м. Києві
про визнання незаконними дії та скасування в частині положення № 289 від 09.06.2008 року,
за участю представників сторін:
від позивача 1 -Борейко В.Є.
від позивача 2 -Левіна Г.М.
від відповідача -Орел О.В.
від третьої особи -не з'явився
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 5 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр»(далі по тексту -позивач 1, Благодійний фонд) та Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»(далі по тексту -позивач 2, «ЕкоПраво») звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі по тексту -відповідач, Мінприроди) про визнання незаконними дії по віднесенню інформації щодо: боротьби з контрабандою зразків дикої фауни і флори, озоноруйнівних речовин (п.10); регулювання екологічних питань на транскордонних річках України (басейн Дунаю, Західного Бугу, Сіверського Дінця), в тому числі з країнами Європейського Союзу (п.11); листування з органами Служби Безпеки України щодо перевірок дотримання природоохоронного законодавства на окремих об'єктах (п. 28) до конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування»в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України згідно з Переліком конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування»в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.06.2008р. № 289 та визнання незаконними та скасування положення Переліку конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування» в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.06.2008р. № 289 в частині: пункту 10 щодо інформації про боротьбу з контрабандою зразків дикої фауни і флори, озоноруйнівних речовин; пункту 11 щодо інформації про регулювання екологічних питань на транскордонних річках України (басейн Дунаю, Західного Бугу, Сіверського Дінця), в тому числі з країнами Європейського Союзу; пункту 28 щодо інформації про листування з органами Служби безпеки України щодо перевірок дотримання природоохоронного законодавства на окремих об'єктах.
Ухвалою суду від 2 квітня 2010 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 22 квітня 2010 року.
У попереднє судове засідання, призначене на 22 квітня 2010 року, з'явились представники позивачів. Відповідач або його уповноважені представники в судове засідання не з'явились. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 27 травня 2010 року.
У попередньому судовому засіданні 27 травня 2010 року відповідачем заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи Державної екологічної інспекції м. Києва. Представники позивачів проти заявленого клопотання не заперечували, в зв'язку з чим судом оголошувалась перерва до 3 червня 2010 року.
В попередньому судовому засіданні 3 червня 2010 року представниками позивачів подана заява про відмову від частини позовних вимог, а саме вимог щодо визнання незаконними дії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України по віднесенню інформації щодо листування з органами Служби Безпеки України щодо перевірок дотримання природоохоронного законодавства на окремих об'єктах (п. 28) та визнання незаконним та скасування положення Переліку конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування»в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.06.2008р. № 289 в частині пункту 28 щодо інформації про листування з органами Служби безпеки України щодо перевірок дотримання природоохоронного законодавства на окремих об'єктах.
За результатами розгляду вказаної заяви судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 1 липня 2010 року.
Судове засідання, призначене на 1 липня 2010 року, судом відкладалося на 5 серпня 2010 року в зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 5 серпня 2010 року позивачі підтримали позов. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши на їх необґрунтованість.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Законом України «Про інформацію».
Відповідно до статті 9 Закону Україну «Про охорону навколишнього природного середовища»25.06.1991р. № 1264-XII (далі по тексту -Закон України 25.06.1991р. № 1264-XII) кожний громадянин України має право на: безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань; участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; об'єднання в громадські природоохоронні формування; вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом; участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи; одержання екологічної освіти; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище; оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
Статтею 9 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992р. № 2657-XII (далі по тексту -Закон України від 02.10.1992р. № 2657-XII ) визначено право громадян України, юридичних осіб і державних органів на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр»зареєстрований Дніпровським районним управлінням юстиції в м. Києві 7 грудня 1998 року за № 0143-98. Відповідно до положень статуту Благодійний фонд є добровільним об'єднанням фізичних та юридичних осіб. Метою створення фонду є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на сприяння поліпшенню охорони навколишнього середовища, екології, культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, видавничої діяльності, захист інтересів соціально незахищених верств населення, включаючи інвалідів, пенсіонерів, ветеранів, учасників ліквідації Чорнобильської аварії, членів їх сімей, спільної реалізації ними своїх прав, задоволення та забезпечення захисту їх соціальних, економічних, інших спільних інтересів і суспільної реабілітації.
Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»зареєстрована Київським міським управлінням юстиції 18 вересня 1997 року за № 0144-97 Г.О. Метою діяльності «ЕкоПраво»відповідно до статуту є задоволення та захист своїх спільних інтересів шляхом участі у збереженні безпечного для існування живої природи стану довкілля, досягненні гармонійної взаємодії суспільства і природи, сприянню охороні, раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів, захисті свого життя і здоров'я від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища.
На підставі вищезазначених норм законів та керуючись своєю статутною діяльністю Благодійний фонд звернувся до відповідача з листом (вих. № 127/2 від 23.11.2009р.) щодо надання Переліку конфіденційної інформації, якій присвоєно гриф «Для службового користування», затверджений в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998р. № 1893.
Супровідним листом № 140\19\10-10 від 13.01.2010р. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України направило на адресу позивача-1 затверджений наказом Мінприроди від 09.06.2008р. № 289 Перелік конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування»(далі по тексту -Перелік), в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, що розроблений відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998р. № 1893 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави»(далі по тексту -Постанова КМУ від 27.11.1998р. № 1893).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
В основу формування державної екологічної політики покладено принцип, згідно з яким екологічна безпека стає важливим елементом та складовою національної безпеки держави.
Мета природоохоронної діяльності полягає в досягненні оптимального балансу між шкідливими для довкілля наслідками, що супроводжують розвиток суспільства, і потенційними можливостями природних ресурсів до самовідтворення.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України на підставі Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища від 2 листопада 2006 р. № 1524 (далі по тексту -Положення).
Згідно з пунктом 6 Положення Міністерство охорони навколишнього природного середовища України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать до сфери його управління.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди від 19.12.2009 року № 548, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.
Переліки конфіденційної інформації, що є власністю держави і якій надається гриф обмеження доступу «Для службового користування», розробляються і вводяться в дію міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, в яких утворюються або у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають ці відомості.
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 27.11.1998р. № 1893 Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави визначає обов'язковий для всіх центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності порядок обліку, зберігання, використання та знищення документів, справ, видань, магнітних та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України від 25.06.1991р. № 1264-XII інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) - це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про: стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів - землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення; біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей; загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей; екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища; витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Частиною 4 статті 30 Закон України від 02.10.1992р. № 2657-XII законодавцем чітко визначений перелік інформації, яка не може бути віднесена до конфіденційної, тобто інформація, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а саме: про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; стосовно стану справ із правами і свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмеженим.
З урахуванням вищенаведеного, колегія судів погоджується з твердженням позивачів щодо протиправності дій відповідача щодо віднесення відкритої інформації до конфіденційної, якій надається гриф «Для службового користування»з огляду на наступне.
З метою захисту видів дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення Україною 14 травня 1999 року ратифіковано Конвенцію про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення від 3 березня 1973 року (українське скорочення СІТЕС). Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення -це міжнародний урядовий договір, підписаний в результаті резолюції Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), схваленої на зборах організації в 1963 році. Відповідно до норм СІТЕС, Сторони повинні вжити відповідних заходів для забезпечення виконання положень цієї Конвенції, зокрема, кожна Сторона має складати періодичні звіти про виконання Конвенції та направляти Секретаріату періодичні звіти про виконання, а саме, щорічний звіт та дворічний звіти, що вміщують зведення даних про законодавчі, адміністративні заходи та заходи по регулюванню, що були вжиті для забезпечення виконання положень цієї Конвенції. Крім того, пунктом 8 статті VIII Конвенції зазначено, що періодичні звіти, вказані в пункті 7 цієї статті, мають бути відкритими, якщо це не суперечить законам відповідної Сторони.
Про відкритість інформації про контрабанду озоноруйнівних речовин, висвітлено в статті 6 Рамкової Конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, ратифікованої Законом України від 29.10.1996р. №435/96-ВР, в якій зазначено, що при виконанні своїх зобов'язань по статті 4, пункт 1 і, Сторони на національному і, при необхідності, субрегіональному і регіональному рівнях та у відповідності з національними законами і нормами і своїми відповідними можливостями підтримують і полегшують доступ громадськості до інформації про зміни клімату та їх наслідки та участь громадськості у розгляданні питань зміни клімату та їх наслідків і у розробленні відповідних заходів реагування.
Крім цього, про важливість організації відкритості інформації щодо боротьби з контрабандою зразків дикої флори і фауни, озоноруйнівних речовин зазначено, також, у пункті 10 розділу III Програми боротьби з контрабандою та порушення митних правил на 2008-2009 роки, затвердженій Указом Президента України від 04.03.2008 р. № 195/2008, де зазначено, що для розв'язання завдань боротьби з контрабандою та порушенням митних правил необхідно здійснити організацію широкого висвітлення в засобах масової інформації дій органів державної влади, пов'язаних з боротьбою з контрабандою та порушенням митних правил.
Що стосується неправомірного включення до Переліку конфіденційної інформації відомостей про регулювання екологічних питань на транскордонних річках України (басейн Дунаю, Західного Бугу, Сіверського Дінця) в тому числі із країнами Європейського Союзу слід зазначити наступне.
Регулювання екологічних питань на транскордонних річках України є різновидом державного регулювання, що здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища з питань охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки на підставі Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища України». Такі повноваження Міністерства також висвітлені в міжнародних договорах, а саме в Конвенції з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер від 17 березня 1992 року. Обов'язком Cторін, що ратифікували вищезазначену Конвенцію є вжиття усіх належних заходів для запобігання, обмеження та скорочення будь-якого транскордонного впливу. Крім того, статтею 16 Конвенцією з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер передбачено:
«Прибрежные Стороны обеспечивают информирование общественности о состоянии трансграничных вод, мерах, принимаемых или планируемых с целью предотвращения, ограничения и сокращения трансграничного воздействия, а также об эффективности этих мер. С этой целью Прибрежные Стороны обеспечивают предоставление общественности информации о:
а) целевых показателях качества воды;
b) выдаваемых разрешениях и условиях, подлежащих соблюдению;
с) результатах взятия проб воды и стоков, осуществляемого с целью мониторинга и оценки, а также результатах проверки соблюдения целевых показателей качества воды или условий, содержащихся в разрешениях.
Прибрежные Стороны обеспечивают общественности возможность бесплатного ознакомления в разумные сроки с этой информацией в целях проверки и предоставляют представителям общественности практические возможности для получения копий такой информации у прибрежных Сторон за разумную плату». Системно проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України колегія суддів звертає увагу на наступне.
Право на одержання, використання і поширення інформації є одним з найважливіших прав, закріплених Конституцією України.
Складовою права громадян на інформацію, гарантованого статтею 34 Конституції України та статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р., є право на отримання своєчасної, повної та неупередженої інформації про діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 50 Конституції України кожному надано право на вільний доступ до інформації про стан довкілля і така інформація ніким не може бути засекречена. Право на екологічну інформацію тісно пов'язане з правом на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Крім того, Україна послідовно реалізуючи проголошене конституційне право кожного на вільний доступ до інформації про стан довкілля, 6 липня 1999 року ратифікувала Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища (далі по тексту - Орхунська Конвенція). Однією із підстав прийняття вказаної Конвенції є прагнення сприяти поширенню екологічних знань з метою кращого розуміння процесів, пов'язаних з навколишнім середовищем і сталим розвитком, і заохочувати всебічну поінформованість громадськості із рішень, які мають вплив на стан навколишнього середовища та сталий розвиток, і її участь у процесі прийняття таких рішень.
Відповідно до статті 9 Конституції України «чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України». Таким чином, Орхунська Конвенція набула статусу частини національного законодавства.
Метою Орхунської Конвенції проголошено сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту, кожна із Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, у відповідності до положень цієї Конвенції.
Згідно положень пункту 3 статті 1 Орхунської Конвенції екологічна інформація означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про: а) стан складових навколишнього середовища, таких як повітря й атмосфера, вода, грунт, земля, ландшафт і природні об'єкти, біологічні різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими; б) фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті а) і аналіз затрат і результатів та інший економічний аналіз та припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища; с) стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті б).
Приписи частини 1 статті 4 Орхунської Конвенції закріплюють за державними органами Сторін Конвенції обов'язок надавати екологічну інформацію громадськості, включаючи копії фактичних документів, що містять або охоплюють таку інформацію.
Юридичний зміст основних принципів міжнародного права закріплює обов'язок кожної держави виконувати свої міжнародно-правові зобов'язання, а засоби реалізації цих зобов'язань визначаються національним правом, якщо інше не випливає з міжнародно-правової норми. У статті 27 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1969 року закріплено принцип добросовісного виконання державою своїх міжнародних зобов'язань. Відповідно до цієї норми держава-учасниця не може посилатися на положення свого внутрішнього права для виправдання невиконання нею міжнародного договору.
Таким чином, на підставі аналізу викладених положень законодавства колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені Закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відносять екологічну інформацію до загальнодоступної та виключають можливість віднесення такої інформації до конфіденційної.
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачами не наведено жодного конкретного випадку звернення останніх з запитом про надання екологічної інформації та не отримання відповіді, оскільки зазначене не має жодного відношення до предмету спору, яким є саме перевищення повноважень Міністерством охорони навколишнього природного середовища при затвердженні ним Переліку конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування»в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та віднесенню екологічної інформації до конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування».
Суд погоджується з позицією позивачів та зазначає, що дії відповідача в частині віднесення відкритої інформації до конфіденційної, який надається гриф «Для службового користування»призвели до обмеження права позивачів, захист яких передбачений Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України під час розробки та прийняття Переліку конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування»в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища, вийшло за межі наданих йому повноважень, що в свою чергу є порушенням норм чинного законодавства та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Визнати протиправними дії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України по віднесенню інформації щодо боротьби з контрабандою зразків дикої фауни і флори, озоноруйнівних речовин (пункт 10 Переліку) та регулювання екологічних питань на транскордонних річках України (басейн Дунаю, Західного Бугу, Сіверського Дінця), в тому числі з країнами Європейського Союзу (пункт 11 Переліку) до конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування»в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України згідно з Переліком конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування»в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.06.2008р. № 289.
3.Визнати протиправними та скасувати положення Переліку конфіденційної інформації, якій надається гриф «Для службового користування»в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.06.2008р. № 289 в частині пункту 10 щодо інформації про боротьбу з контрабандою зразків дикої фауни і флори, озоноруйнівних речовин та пункту 11 щодо інформації про регулювання екологічних питань на транскордонних річках України (басейн Дунаю, Західного Бугу, Сіверського Дінця), в тому числі з країнами Європейського Союзу.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр»та Громадської еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ»3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.І. Савченко
Судді В.А. Кузьменко
І.П. Васильченко
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -11 серпня 2010 року